З 20-го грудня в обігу з’явиться монета у 5 гривень, а в середині 2020-го — у 10 гривень. Цим Нацбанк завершить оптимізацію номінального ряду, яка почалася у 2014-му.

З цього приводу пропонуємо переклад статті дизайнера Кості Череповського. Він пояснює, що не так з новими монетами, вивчає «багатий і не завжди вдалий» досвід інших країн та розмірковує, як можна було б зробити по-іншому.

Читайте також: Нацбанк показав дизайн нових банкнот у 50 і 200 гривень

Що сталося?

У середині березня 2018-го Національний банк України представив нові монети номіналом 1, 2, 5 і 10 грн, які тепер заміняють аналогічні банкноти, безцеремонно оселяючись в обважнілих кишенях українця. Діставати їх звідти він буде швидше за все рідко, тому що дивитися на них без сліз, на жаль, не можна.

При цьому не можна і сказати, що вони такі вже нові, хоча з ранніми копійками зразка початку 90-х їх і справді мало що ріднить.

Можна сперечатися або погоджуватися з візуальними якостями тієї серії, але називати її провальною я б усе ж не став. Нехай текстова частина комусь здасться несерйозною, а загальне оформлення з колосками і ягодами не надто оригінальним, проте слід віддати належне її естетичній цілісності.

Загальне враження, правда, дещо підпсувала додана у 1995-му монета номіналом в 1 гривню. А в 2001-му емітент пішов далі і представив новий, покращений дизайн:

Від колишнього образу тепер не залишилося і сліду: аверс затисло в обрамленні нібито давньоруського орнаменту, текстова частина набула підозріло примітивних рис, композиція — понурої скутості, а загальна естетика — якогось псевдоісторичного і навіть довколацерковного тону. До слова, судячи з тривожних тенденцій останніх років, псевдоісторизм перетворюється в новий культурний код Києва, диктуючи естетичні канони у сферах від архітектури до грошових знаків.

Але комусь важливому це рішення припало до душі — і вже у 2018 році його успадкували взагалі всі гривневі монети нового зразка. Про них, власне, і мова:

І тут все не просто залишилося погано — стало помітно гірше. Гірше настільки, що їх невиразність, яка межує з убогістю, очевидна навіть не обдарованому розвиненим естетичним смаком глядачеві, а дивні у своїй непродуманості рішення ставлять під серйозний сумнів професіоналізм авторів. І ось що я маю на увазі:

• Гранично груба робота з текстом, яка особливо впадає у вічі на числах: механічно розтягнута одиниця на одногривневій монеті викликає майже фізичний біль (порівняйте 1 і 10). Відсталі і нецікаві шрифти на цьому тлі здаються швидше дрібною вадою.
• Примітивні та неакуратні портрети на реверсі, що змушують згадати про шкільні уроки малювання. Тільки там можна було зустріти зіщуленого Хмельницького без шиї або ісусоподібного Володимира з виразом обличчя Мони Лізи — але аж ніяк не на грошових одиницях всієї країни. Ракурс у три чверті — сам по собі ризикований вибір, адже профіль в нумізматиці виглядає куди виграшніше, а шанс провалитися з іншими ракурсами гранично високий. Врешті, що взагалі роблять тут ці люди? Їм точно тут місце? До цього ми ще повернемося.
• Вже згадана безпорадна композиція й естетика, які найкраще описує слово «топорно»: затиснуті тексти, нудний орнамент, якась патологічна фіксація на симетрії. Останнє, до речі, типово для наших широт, немов симетрія — синонім краси, хоча це, м’яко кажучи, не так. Пізніше ми побачимо, що безліч найсильніших з точки зору дизайну монет — асиметричні.
• До всього автори доклали нуль зусиль, щоб внести в різні номінали хоч якісь видимі відмінності. Нехай копійки, але навіщо робити такими однаковими гривні? Крім слабкого візуального ряду, це загрожує ще й дуже неприємними помилками в розрахунках. Всі монети виглядають однаково? Що може піти не так? Аналогічний провал і з технічного боку: розміри, матеріали і колір якщо не ідентичні, то максимально близькі. Що заважало зробити хоча б червінець «мідним» не кажучи вже про подвійний склад? Економія тут сумнівна, мінуси — неілюзорні. А слабка спроба надати кутастих обрисів канту п’ятірки, на жаль, навряд чи вирішує проблему.
• До речі, про економію. Заради неї, а також щоб гранично ускладнити життя обивателю, НБУ ще й урізав усі монети до сміховинних порівняно з оригіналом зразка 2001-го розмірів, схожих швидше на копійки. В результаті навіть новий «червінець» вийшов меншим за стару гривню, наче символізуючи успіхи монетарної політики регулятора.

Як в інших?

Щоб зрозуміти природу такого обурення й оцінити, наскільки все погано, подивимося на приклади чужих монет. Відразу уточнимо, що мова піде про так звані оборотні, тобто звичайні, монети, що знаходяться в масовому обігу, а не колекційних серіях, де автори змагаються в оригінальності. Незамінним помічником нам у цій подорожі послужить найкращий у світі сайт, який зібрав на одній сторінці мало не всі території з власною валютою, включаючи Придністров’я і Сомаліленд. І нехай він давно не оновлювався, не страшно — ми не женемося за новизною.

Забігаючи наперед, скажу, що далеко не всі монети хороші, ба більше, паршиві приклади зустрічаються куди частіше, ніж гідні. І все ж другі не рідкість! Але перш ніж отримати уявлення про загальну картину, пройдемося ключовими персонажами і почнемо, звичайно ж, з Євро. З лицьового боку вони досить прості, хоча, треба визнати, не позбавлені стилю:

Графіка тут швидше на любителя, але не можна не відзначити, по-перше, стилістичну єдність, а, по-друге, різницю в розмірах і матеріалах, що дозволяє безпомилково відрізняти монети різного номіналу і навіть порядку.

Якщо реверс у всіх країнах однаковий, то з аверсом учасники мали повну автономію, якою скористалися з різним успіхом:

Хтось (Бельгія, Ірландія) був гранично жадібний, а хтось (Франція, Італія) демонстрував все, на що здатен. Але, можна сказати, що більшість підійшли до справи з розумом. Відсутні на зображенні новоспечені члени єврозони загалом тримають марку (Латвія), хоча не без провалів (Кіпр). Серед мотивів тут домінують портрети, геральдика та архітектурні об’єкти — теми, що домінують і в більшості інших країн, як ми пізніше з’ясуємо.

У США пішли іншим шляхом і не стали дотримуватися в монетах взагалі жодного стилю. Шрифти, матеріали, розміри і навіть ракурси не демонструють і найменших ознак підпорядкованості єдиній ідеї. Не враховуючи портретів на аверсі, та й ті дивляться в різні боки:

Втім багато з них по-своєму гарні, особливо 25 і 50 центів з їх ламповими quarter і half dollar. Виокремити варто також рідкісний приклад жіночого портрета на доларових монетах. В іншому не все гладко, але про одне можна говорити з упевненістю: над ними працювали з душею та увагою до деталей. На секунду повертаючись назад, з жалем усвідомлюємо, наскільки ми далекі від цих якостей.

Подіум витонченості тим часом окуповує Сполучене Королівство. Аверси тамтешніх монет будь-якого номіналу традиційно зображають королеву, а ось з реверсом у 2008-му Банк Англії забомбив неймовірної крутизни серію, всі монети якої збираються у пазл із зображенням Королівського Щита. Занурюючи руку в кишеню і намацуючи там різношерсту дрібницю, кожен поважаючий себе британець з тих пір всякий раз намагається зробити одне й те ж:

Цікава багатокутна форма деяких монет, але особливої ​​уваги заслуговують 20 пенсів з незвично широким кантом і поглибленим карбуванням. Виглядає, треба сказати, з біса шикарно.

Насправді ця форма не зовсім багатокутник: його грані опуклі з центром кривизни на протилежній вершині. В результаті виходить так звана фігура постійної ширини, яку можна використовувати в автоматах, що сортують монети за розміром.

Варто згадати, що цей класний дизайн став підсумком оголошеного Королівським монетним двором загальнонаціонального конкурсу із залученням до пошуку оригінальних ідей всіх охочих. Охочих набралося греблю гати, а розгляд робіт тривав кілька років. Однак результат виправдав всі очікування, переосмисливши класику, цитую, in an imaginative and creative way.

Англійці, до речі, взагалі любителі експериментувати, не дивлячись на сильні традиції. Чого варта хоча б 10-пенсова серія у вигляді алфавіту, яку вони викотили буквально за два тижні до нас. Як-то кажуть, відчуйте різницю.

***

Розглядати далі всі відомі приклади окремо сенсу немає. Читачеві пропонується зробити це самостійно. Натомість спробуємо резюмувати свої спостереження, охарактеризувати світові тенденції і, якщо пощастить, намацати цікаві рішення.

Як ми вже помітили на прикладі Євро, серед образотворчих мотивів найчастіше зустрічаються портрети, геральдичні символи й архітектурні пам’ятники. Цю трійку, мабуть, можна вважати класичною.

Портрети — традиційний атрибут європейських монархій. При цьому на всіх монетах зображений, природно, одна й та ж людина, хоча часто в різному віці. У наш час фігурує головним чином на все тому ж фунті і понад дев’яти тисячах інших валют британської корони. Сюди ж входять типові диктатури (Туркменістан) або країни з якимось надзвичайно видатним історичним діячем, як правило, теж колишнім диктатором або на зразок того (Туреччина). Поруч раптово примостився й Ватикан, у якого, виявляється, теж є право випускати свої Євро, поки бог відволікся на гіфки з кошенятами:

Інші країни виявляють у своїй історії більше однієї людини і на різних номіналах карбують різних людей. Це в першу чергу вже відомі нам Штати і ціла низка південно-американських країн (Сальвадор, Еквадор, Бразилія), а також цікава Куба не з ким-небудь, а з Че Геварою:

Як бачимо, прийом чомусь сильніше за інших зацінили у Новому Світі. Тим цікавіше, що цього ж підходу пропонується дотримуватися і нам, хоча загалом у цьому немає нічого поганого.

З портретами змагається інший популярний мотив — геральдика. З якоїсь невідомої причини (хоча взагалі-то відомої) особливо широкого визнання він отримав на пострадянському просторі. Хрестоматійний герб на аверсі та номінал в обрамленні різного роду гілочок і віночків на реверсі — незмінний атрибут таких держав як Білорусь, Казахстан, Молдова, Країна-чиє-ім’я-не можна-називати і навіть Польща:

За цим же принципом були сконструйовані й оригінальні монети України випуску 1992 року. Втім знайомі риси можна зустріти і далеко за межами східної Європи: скажімо, у тій-таки Південній Америці (Перу) або навіть Африці (Французька Гвінея). У всіх вийшло по-різному, й успіх визначався головним чином тим, наскільки вдалося композиційно урізноманітнити обмежені одним мотивом рішення. Перемогли тут, мабуть, ті, хто свідомо відійшов від симетрії і не полінувався заморочитися індивідуальним декором.

Цікаво відзначити, що портрет або герб — ключовий критерій позначення власне аверсу, тобто лицьового боку монети. Всупереч інтуїції нею вважається зовсім не той бік, де зображений номінал, хоча іноді вони збігаються.

Ну а замикають класичну сюжетну трійку об’єкти архітектури. Без будь-якої закономірності зустрічаються вони повсюдно від США до Сербії і від острова Мен до Таїланду, хоч і значно рідше. В якомусь сенсі до них приєднуються нечисленні приклади географічного силуету самої країни. Це, наприклад, естонський Євро або досить цікавий сам по собі азербайджанський манат:

Цікавий він, по-перше, карбуванням номіналу з обох боків, а по-друге, небанальною графікою на реверсі, особливо на двадцятці і п’ятдесятці. Вона зображає не фольклор, який набив оскому, а наукове та промислове багатство країни. Аверс же його силуетом, на жаль, вийшов вкрай позбавленим смаку: неодмінне бажання зобразити географію в умовах територіального конфлікту зрозуміти ще можна, але виправдати цілковиту безпорадність результату все ж нічим, особливо при такому вдалому реверсі.

А тим часом з появою на карті світу десятків нових країн без особливих суверенних традицій заколосився і зацвірінькав новий нумізматичний тренд — флора і фауна. Для Африки й Океанії він став просто-таки паличкою-виручалочкою (Алжир, Еритрея, Австралія, Тувалу). Але оцінили його і в інших частинах світу, наприклад, у Хорватії, Китаї, Сінгапурі та навіть Ісландії — теж, до речі, вельми вишуканою та ще й з раптовим крабом, який чимось нагадує радянський герб:

Вже на розглянутих прикладах помітно, що всі ці чотири мотиви (портрет, геральдика, архітектура/географія, флора/фауна) як правило — а якщо додати до них номінал з віночком в якості п’ятого, то майже завжди — довільно комбінуються один з одним на розсуд авторів. Іноді це портрет на аверсі з геральдикою на реверсі (Бруней), іноді — геральдика з фауною (Багами), часом — фауна з портретом (Канада), а буває — незрозуміле хаотичне нагромадження всього підряд (Пакистан).

Багами, до слова, нагадують про іншу популярну тенденцію — монети незвичайної форми. Це можуть бути як різного роду трояндочки (Мальдіви), так і багатокутники (Сьєрра-Леоне), аж до квадратів, до речі, вельми непоганих як для карибської мікродержави (Аруба):

Нарешті, останній тренд, що заслуговує на увагу, — монети з діркою (Норвегія, Японія, Єгипет). Втім більше він не заслуговує, мабуть, ні на що.

***

Наостанок ще раз повернемося до питання єдності і різноманітності монет однієї серії. Різні країни підійшли до нього по-різному. Одні не стали дотримуватися жодної спільної ідеї і — цілеспрямовано або випадково — зробили монети зовсім несхожими одну на одну ні зовні, ні за змістом. Серед них вже не раз розглянуті нами Штати, а також Японія або Чехія.

Інші ж максимально ретельно дотримувалися єдиної концепції, випустивши, по суті, різні номінали однієї і тієї ж монети. Так вчинили в центральній Африці, Лівії, М’янмі, Лаосі. Так вчергове планує зробити й НБУ, залишаючись у цій, відверто кажучи, не дуже надихаючій компанії.

Більшість же країн розумно розташувалися десь посередині (Албанія, Угорщина, Хорватія, Грузія, Мексика, Нова Зеландія), намагаючись надати монетам індивідуальності, але залишаючись при цьому в межах загальної стилістики.

***

Спробуємо тепер виділити з усього розглянутого погані й хороші приклади. Справа ця, звичайно ж, гранично суб’єктивна, а моя думка не претендує на авторитетність. І хоча я буду намагатися підкріплювати свої висновки аргументами, ніхто не зобов’язаний з ними погоджуватися. Але все ж упевнений, що набагато легше з ними погодитися, ніж ні. Ну а почнемо з хорошого.

Список хороших, на скромну думку автора, прикладів починається з уже наведених вище Британії, Ісландії та Аруби. Перша завойовує серце оригінальністю ідеї і її чудовим виконанням. Друга підкуповує стриманою витонченістю без надмірностей. Остання цікава своєю модерністською новизною, без очевидних вад втіленою в нестандартній формі і композиції. Варто згадати і новаторський реверс Азербайджану, хоча витримати марку загалом він все-таки не зумів.

Що ще варто відзначити? З незвичайного — мабуть, своєрідне рішення з оквадратненою формою канта на монетах високих номіналів у ПАР:

Виглядає, треба визнати, свіжо й цікаво. Теж свіжо, але куди менш цікаво виглядають і різні неживі предмети на малайзійських монетах старого зразка. У 2012-му вони, правда, перейшли на орнамент, але вийшло трохи вторинно.

Що стосується красивого, то тут вперед вириваються ті, від кого чекаєш найменше. По-перше, до стильного ісландського мінімалізму несподівано примазались африканська Намібія зі сонечком і тихоокеанська Кірібаті зі смішними дельфінами:

Аверс із гербом тут ледь балансує на межі простоти, але загалом  вийшло дуже нічого.

Честь класичних мотивів тим часом відстоює інша парочка. Це — цікава головним чином вдалою шрифтової роботою і нехай з чужорідним, але все ще стилістично сильним головним номіналом, Болгарія:

… А також практично бездоганний композиційно Тринідад і Тобаґо, ще й з милими пташками на цифрах:

Але віддати комусь із перерахованих претендентів перше місце все ж не піднімається рука. Таке відчуття, ніби кожному з них чогось бракує. Британія, здається, найближче до успіху, але не можна не відзначити і безперечно сильних сторін Болгарії, Ісландії або навіть Аруби. А, може, річ у тім, що всі вони по-своєму гарні і вибір просто позбавлений сенсу? Складно сказати. Давайте краще подивимося на погані приклади: може, хоча б там буде легше.

***

Почесний п’єдестал гідних, немов світ в уявленнях антивакцинатора, покоїться на потужних китах убогості, які охороняють дно від зазіхань східноєвропейських економік. Тільки китів не три, а приблизно мільйон, і серед них значаться:

• Далекий схід (який вариться в якомусь власному соку і загалом незрозумілий західному глядачеві) з монетами, дизайн яких робила, судячи з усього, людина, що не вміє вчасно зупинитися: Шрі-Ланка, В’єтнам, Непал в компанії замовлених у початківця-фрілансера Індії та Китаю.
• Тропічні країни і територіальні утворення незрозумілої природи, яким, на жаль, не пощастило так, як пощастило Намібії: зліплені абияк Сьєрра-Леоне, Сомаліленд, Тонга і незрозуміло, чи то цікавий, чи то перемудрили зі стилізаціями, Алжир.
• Молоді пострадянські республіки та їхні осколки, які з перемінним успіхом намагаються пережити радянське минуле: Молдова, Придністров’я, Грузія. Особливо прикро за Грузію. Серед інших звертає увагу Узбекистан, який невимушено закосив під Євро:

На окрему згадку заслуговують:

• Максимально неакуратний з текстами Парагвай, чиї кострубаті портрети з аверсу, здається, стали джерелом натхнення для авторів нових українських монет:

• Виконана у вибухонебезпечній суміші східноазійського і пострадянського стилів Північна Корея. Відсутність сяючого в променях ракети, що злітає, Великого Керманича при цьому змушує засумніватися у достовірності фото:

Нарешті, переможниця цього хіт-параду в усіх номінаціях і, за чутками, зверстана у паверпойнті Ангола:

***

Здавалося б: перед Нацбанком стояло просте завдання не зробити гірше, ніж Парагвай або хоча б Ангола. Варто визнати, вони його виконали, але з таким мінімальним відривом, ніби економили сили для ривка в якихось інших дисциплінах. Хоча й там вийшло не дуже.

Чому не можна було зробити щось одне, але добре? Чому не можна було витратити трохи більше часу і сил заради результату, якого ми всі заслуговуємо? Причому, як показує приклад Великої Британії, навіть необов’язково витрачати на це сили — можна було залучити громадськість, готову постачати першокласні ідеї за собівартістю, тобто безкоштовно. Чи могло вийти щось цікавіше, ніж те, що нам безцеремонно пропонують? Ні на секунду не сумніваюся: не тільки могло, але й вийшло б. Яким саме? Боюся, ми тепер не дізнаємося. Але якщо задуматися, трохи менше ніж ніщо заважає нам спробувати заглянути під килим того, що не трапилося, і спробувати пофантазувати самим!

Що з цим робити?

Отже, озброєні знанням, яке примножує печаль, запитуємо себе: як можна було зробити краще? Будучи самовпевненим любителем, не маючи ні найменшого досвіду в нумізматиці, станковій графіці або хоч якоїсь художньої бази, було б з біса нерозумно пробувати свої сили там, де провалилися професіонали, а тим паче супроводжувати це словом «краще». Але чорт візьми, цікаво ж!

Останні два абзаци автор тільки й робив, що занижував планку очікувань, позначаючи свої наміри як експеримент, який ні на що не претендує. І все ж варто сказати про це ще раз. Нижче я ні жодною мірою не намагаюся давати поради про те, як потрібно було, а лише пробую пофантазувати собі на втіху про те, як можна було. Керуючись при цьому власними оцінками позитивних прикладів та уявленнями про прекрасне — зрозуміло, гранично викривленими і швидше за все помилковими.

Словом, тепер можна все! Але перед тим, як пуститися берега, ще раз освіжимо в пам’яті реальність, нижче якої нам важливо не впасти:

Нагадую, що саме є в ній найменш вдалим: все. Жарт 🙂 Насправді це:

• Груба робота з текстом й особливо механічно розтягнуті місцями цифри.
• Більш ніж суперечливі портрети на реверсі.
• Статична і затиснута композиція, млява естетика.
• Лінивий одноманітний дизайн і майже відсутні відмінності між монетами різних номіналів.

Тримаючи в голові приклади вище, спробуємо поміркувати над альтернативою і почнемо з аверсу, тобто боку з гербом. Тут, як я вже підмітив раніше, немає жодних причин прагнути до симетрії. Ба більше, асиметричний дизайн, позбавлений зайвих композиційних обмежень, часто виглядає свіжіше й цікавіше. Спробуємо дотримуватися цього багатообіцяючого шляху і ми.

Що б ми хотіли зобразити на аверсі крім герба? Можна, звичайно, перенести номінал на реверс і зайняти місце, що звільнилося, чимось несподіваним. Але і в поточній концепції немає нічого поганого, тому спробуємо подумати, що можна зробити, не сильно від неї відхиляючись. Словом, нехай на аверсі у нас буде герб, номінал і, припустимо, орнамент. Автори при цьому вирішили, що давньоруський орнамент настільки хороший, що його варто використовувати взагалі на всіх монетах без будь-яких змін. Я в свою чергу не вважаю його вартим уваги, а крім того, не бачу причин для одноманітності. Але чим його можна замінити?

Упевнений, професіонали запропонують цілий список ідей для тематичного орнаменту — від рослинних до фольклорних мотивів — у моїй же голові настирливо крутиться думка знайти, нарешті, застосування винахідливому малюнку з проєкту малого герба УНР Кричевського, якому з таємничих причин чомусь не знайшлося місця в сучасній Україні:

Спробуємо не вигадувати велосипед і запозичимо його цілком з мовчазної дозволу автора. Було б тільки круто, якби він якось римувався з номіналом монет.

Зі шрифтами ще простіше. Вже кого-кого, а талановитих шрифтарів в Україні хоч греблю гати, і вибрати є з чого: від натхненної все тим же вітчизняним авангардом початку XX століття Вернигори до натхненної ним же Калини. Але грошей на них нам шкода, та й для ескізу не дуже потрібно. Будемо діяти обережно і, щоб не провалитися, візьмемо щось нейтрально стримане. Нехай це будуть Palatino, що йде в комплекті з фотошопом, і системний Charter. Дивимося, що виходить:

Як бачимо, місця «Україні» тут уже не знайшлося. Прилаштувати її, звичайно, можна було б, але гострої необхідності в цьому немає: герб говорить сам за себе, а в запасі у нас ще реверс. Але стоп! Навіщо прописувати номінали словами, якщо поруч є цифра? По-перше, це красиво… Що стосується матеріалу, то, очевидно, Нацбанк рішуче налаштований економити. Тож на біметалічний червінець немає сенсу навіть сподіватися, хоча, чорт забирай, — навіть у Зімбабве вийшло. Нам же залишається лише несміливо розраховувати хоча б на те, що його можна викарбувати з металу іншого кольору.

Наступна зупинка — реверс, і тут ось яка справа. Можна зрозуміти бажання авторів зобразити на монетах видатні постаті минулого, тим більше що вони присутні на паперових грошах. Проблема лише в тім, що це, по суті, не портрети, а чиїсь фантазії: жодних достовірних відомостей ні про зовнішність Ярослава Мудрого, ні Володимира Великого, що жили тисячу років тому, немає і в помині. Та що казати, якщо навіть щодо Мазепи, майже сучасника Вашингтона, немає єдиної думки! У чому тоді сенс зображувати людей, які виглядали бозна-як? Замінити їх кимось іншим? Можливо. Але й можливе щось зовсім інше.

А що як спробувати запилити щось таке ж цікаве, як у Британії? Але що? Герб ми вже нанесли на аверс. Відірваний від серця диктатор переховується у лісах Підмосков’я і явно не мітить в моделі. Вся цікава фауна з флорою давно зайнята спритнішими державами, які залишили нам хіба що свиней: навіть курок вже розібрали! Із простого залишається лише архітектура і географія.

Взагалі-то ми не обмежені тільки цими мотивами, але якщо вже вибрали easy mode і метод фантазування на швидку руку, спробуємо зварити кашу з того, що є. Тим паче країні, яка відчуває неілюзорні територіальні зазіхання з боку сусіда (якого там немає™) географічна тема дуже навіть доречна. Залишилося тільки придумати, як подружити її з ідеєю частин одного цілого. І тут ми згадуємо, що монет у нас чотири, тобто рівно стільки, скільки сторін світу. Київ на півночі, Одеса на півдні, Львів на заході і Харків на сході:

Чому саме ці міста і саме в цьому порядку? А чому ні? Куди важливіше не забути про дату випуску і назву країни, а може, навіть емітента. Дрібні тексти при цьому варто набрати позбавленим непотрібних деталей гротеском, і нехай це буде Gill Sans.

Ключові архітектурні пам’ятники кожного з міст в якості додатка вдало розбавлять собою безкрайні простори Батьківщини, оточеною з різних боків то ситим благополуччям, то смертельною загрозою, а то й просто морем.

Експерименту тим часом бракує елементу непередбачуваності. Не в силах забути пана Кеннеді, робимо рішучий крок і додаємо в серію монету вартістю у … половину гривні. Щоб візуально відокремити її від цілих номіналів, додаємо улюблений широкий канто, а на реверс наносимо цитату, яку повинен носити з собою в серці кожен вкраїнець, що живе надією:

Ідея з половинним номіналом, якщо задуматися, не така вже й суперечлива. З тих пір як курс національної валюти провалився до двозначних величин, копійки майже втратили будь-який сенс. Один євроцент вартує більше, ніж наш четвертак, тобто все, що менше 50 копійок, по суті, злиденний пережиток минулого. Відмова від монет при цьому аж ніяк не означає округлення всіх цін — зрозуміло, не на користь покупця. Зовсім ні. Існують економіки, де копійки є на папері, а самі монети відсутні, й округляється лише підсумкова ціна на касі, причому в різні боки в залежності від того, скільки набігло копійок. Саме так влаштована, наприклад, грошова система в Чехії. Що цікаво, курс чеської крони ще й близький до гривні, що ніби натякає.

НБУ і сам планує часткову відмову від дріб’язку з округленням сум до 10 коп. Продовжать випускати тільки монети 10 і 50 коп, хоча й інші будуть в обігу. Ми майже вгадали, промазавши лише з найдрібнішою монетою. Експеримент, мабуть, є сенс доповнити, але поки зійде й так.

До речі, саме час оцінити його результати:

Не варто забувати і про технічні відмінності між монетами: матеріали, розміри, фактури. Матеріали ми вже обговорили вище. Щодо розмірів, то є сенс підібрати їх досить різними, а ще, за можливості, такими, щоб кожна попередня монета повністю вміщалася у внутрішній діаметр канта наступної, утворюючи стійкі стопки і радуючи пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Серії номіналів у межах десятків при цьому часто організовують циклічно: саме тому 50 коп і 5 грн виявляються схожими за діаметром (але не за товщиною) — власне, так само як 1 і 10 грн. Людям зі слабким зором завдання повинна спростити фактура канта або гурта: із дрібними рисками на копійках, середніми — на гривні, переривчастими — на двох, відсутніми взагалі — на п’ятірці і, нарешті, кутастим — а насправді, як ми раніше встановили, такими, що утворюють фігуру рівної ширини — гуртом на десятці.

Врешті реверси, які вийшли, за наявності фантазії можна організувати в якусь подобу пазла. Не Британія, звичайно, але теж в принципі нічого:

Як казав Джордж Вашингтон під час підписання декларації незалежності: norm nehaj bude 🙂

Замість висновку

Тож чи вийшло в нас у підсумку краще? Визнаємо, думки тут можуть розходитися. Але відповідь насправді не так уже й важлива. Важливо те, що у нас вийшло по-іншому, при тому, що ми й не дуже старалися. Власне, нашим завданням було показати, що ми не зобов’язані ковтати з вдячністю все, що підносять до нашого столу. Якби Нацбанк проявив хоч трохи націленості на результат, банально оголосивши відкритий конкурс, перед настільки привабливими дверима моментально вишикувалася б черга небайдужих. Серед них вже точно знайшлися б люди куди талановитіші, ніж автор цих рядків. І наші гроші могли б стати предметом гордості, а не жалю. Хоча б зовні.

Але жодної націленості він проявити не зміг або не захотів, а швидше за все йому навіть не спало на думку. Не став він також і прикладати особливих зусиль, щоб домогтися нехай не видатного, але принаймні гідного результату самому, хоча взагалі-то міг. Як вийшло так, що в процесі роботи не знайшлося нікого, хто б висловив очевидне, мені важко сказати.

Знаю лише, що врешті ми вчергове змушені миритися зі звичною долею і, затиснувши носа, їсти те, що подають. Всім смачного і дякую за увагу.

Раніше Telegraf.Design розповідав, що не так з новою банкнотою у 1000 гривень.