Статті
Ритм у типографії. Уривок із книги «Композиція. Тотальний контроль»
29 січня, 2020

Дизайн — не декоративне оформлення й рекламний додаток, а динамічний процес і засіб візуальної комунікації. Цю ідею доносить у своїй книзі «Композиція. Тотальний контроль» засновниця School of Visual Communication Наталія Синєпупова. Telegraf.Design публікує уривок з книги про ритм у типографії.

Ритм у типографії. Формат. Шрифт

Розташування шрифту на площині

Беручись до роботи з типографічними рішеннями, перше, із чим має визначитися дизайнер, — вибір формату, оскільки саме формат встановлює певний ритм дизайнерського макета. Ритміка всіх розміщуваних у площині об’єктів може збігатися та підтримувати її, бути тотожною — або суперечити, перебувати в контрасті.

Вибір гарного шрифту, незалежно від того, який він — рукописний, набірний чи акцидентний (декоративний), — проявляється в динаміці, ритмізації, модульності, пропорційності.

Ритм у шрифті проявляється парами взаємопов’язаних протилежностей: великий-дрібний, круглий-кутастий, висхідний-низхідний, випуклий-увігнутий, широкий-вузький і т. д.; а також чергуванням плям літер і міжлітерного чи внутрішньолітерного простору (форм і контрформ), взаєморозташуванням слів і рядків, геометрією й оптикою.

Ритмізована форма (контрформа) букви, внутрішньолітерний і міжлітерний простір

Ритмізована група об’єктів (літер) із нерівноцінними інтервалами й тональністю

За емоційним сприйняттям ритмічна будова тексту теж не однакова. Вона може бути простою і складною, динамічною і врівноваженою, статичною і неспокійною.

Ритмізована група об’єктів (літер) із нерівноцінними інтервалами й рівноцінною тональністю

Ритмізована група об’єктів (літер) із нерівноцінними інтервалами, тональністю й кольором

Важливий момент — забезпечення ритмічних зв’язків, тому що у разі їх порушення око глядача отримує враження роздрібненості та випадковості.

Гармонія ритмів допомагає швидко й легко пересуватися від слова до слова, від рядка до рядка, і забезпечує зорове задоволення від читання та розглядання. Не слід робити рядки надто довгими чи надто короткими, а також дуже відмінними за довжиною — це все може позначитися на читабельності й загальному сприйнятті композиції.

Метр

Ритмізація може бути впорядкована — і невпорядкована, хаотична.

Коли об’єкти й проміжки руху одиниці незмінні, ми маємо справу з метром.

Модуль

А коли який-небудь об’єкт чи проміжок руху реалізується в кратних співвідношеннях розмірів чи їхніх частин, він називається модулем.

За модифікацію модуля беруть один із елементів композиції та їх мультиплікацію (повторюваність), пропорційне зменшення чи збільшення в цілому.

Прикладом модульності можуть слугувати тосканський ордер, дорійський ордер, іонічний, корінфський та інші, що в різні історичні часи застосовувалися в оформленні архітектурних комплексів, ансамблів.

Застосування метра і модуля в композиції виявляє взаємозв’язок і реалізує в цілому та в частинах композиції сумірність, співпідпорядкованість.

У шрифті модуль — це основа для правильного проектування всієї гарнітури, що виявляє її системність.

Метрична система, ритмічні елементи з однаковими об’єктами та проміжками руху

Зліва розташовано об’єкт, що є точною копією, модулем групи об’єктів справа, які утворюють патерн

Симетрія. Асиметрія. Варіації

Найпоширеніші засоби гармонізації дизайнерського макета — симетрія та асиметрія. Симетрія й асиметрія відповідають за формування композиційних зв’язків між об’єктами (системами) й належать до царини поняття рівноваги чи її відсутності.

У формальній композиції симетрія й асиметрія пов’язані з простором (перебуванням) і типом взаємодії об’єктів.

Симетрія

Будь-яка візуальна модель має межі й точку опори чи центр тяжіння.

Людське око здатне відчувати рівновагу інтуїтивно. Різні фізичні системи, такі як кристали чи атом водню, мають симетрію, яку можна змоделювати групами симетрії.

Візуальна метафора симетрії — терези з двома чашами, які перебувають у стані балансу, розділені віссю симетрії. У Давній Греції Аристотель позначив середину як «уникання крайнощів» і вважав її принципом цілісності буття.

Сучасна наука й мистецтво знають багато видів симетрії, що їх започаткувала сама природа. Найчастіше трапляються дзеркальна, схожості, зі зміщенням, колова, мозаїчна, спіральна, комбінована та інші види. У симетричній композиції буває водночас актуалізовано два чи й більше зорових центрів. І разом із тим частини композиції врівноважують одна одну.

Симетричну композицію, об’єкти якої точно повторюють один одного в дзеркальному відображенні, глядач сприймає як досить передбачувану та нудну. За дзеркальної симетрії відбувається повне віддзеркалення однієї з частин, ніби ми дивимося в дзеркало.

Щоб створити цікавіше повідомлення, дизайнери використовують симетрію з відмінностями — т. зв. симетрію схожості чи симетрію з варіаціями. У такій симетрії одна й та сама частина повторюється з невеликими змінами відносно осі симетрії.

Дзеркальна симетрія, утворена точним повтором форми

Симетрія схожості, у цьому випадку без будь-яких варіацій

Схожість дуже приємна для ока завдяки відчуттю врівноваженості та наближеності візуальних якостей — але з деякими відмінностями. Такий вид композиційного зв’язку око досліджує особливо ретельно й детально — глядач шукає сенс у їх протиставленні.

Симетрія, рух по колу

Кругова симетрія передбачає розвиток однієї частини по колу. Відстань між акцентами — однаковими чи різноманітними об’єктами — може мати також однаковий чи відмінний інтервал, головне, щоб у глядача залишилося гармонійні враження про спільність об’єктів, згрупованих у коло. Ще одна назва цього типу симетрії — центрально-радіальна.

Мозаїчна симетрія, патерн

В основі мозаїчної симетрії лежать ізоморфні структури, наприклад бджолині стільники, можуть використовуватись
модульні сітки, патерни, що розвиваються рівномірно в усіх напрямках площини.

Осьова симетрія

Перенесення чи симетрія зі зміщенням допускає будь-яке зміщення об’єктів по горизонталі, вертикалі чи діагоналі. Цей видсиметрії ще називають трансляційною симетрією. За такої симетрії властивості розглянутої системи залишаються у визначеному векторі руху незмінними. Цей «патерн» називається незмінним вектором трансляції й може бути одновимірним, двовимірним, тривимірним і т. д.

У комбінованій симетрії використовується кілька з вищеперелічених методів.

У кожному випадку, який би вид симетрії не використовувався, треба визначити положення головного смислового центру й розподілити візуальні маси відносно осі чи центру симетрії
площини.

Основні види симетрії:

  1. Симетрія форм. Характерна для повторюваних об’єктів чи точного копіювання.
  2. Симетрія фігур. У цьому виді симетрії йдеться про повтори геометричних фігур: кола, квадрата, трикутника й т. д.
  3. Симетрія мас. Цей вид симетрії встановлює рівновагу візуальних силових взаємодій між об’єктами, що мають відмінності, наприкладу формі, кольорі тощо, але зберігають зорову вагу в межах загального композиційного простору.
  4. Кольорова симетрія. Для цієї симетрії особливості форми не пріоритетні, головне — використання однакового кольору.

Симетрія форм

Симетричні фігури, кола

Симетрія мас, повторення фігури з варіацією (поворотом)

Симетрія, повтор за кольором із різницею у формі фігур

Симетрія буває статичною й динамічною, перша — характеризує спокій, друга — рух, ритм, ріст, розвиток.

Динамічна симетрія з розвитком зсередини назовні, із різними інтервалами руху

Прикладом статичної симетрії у природі може бути будова кристалів, якій властиві рівні відтинки й рівні величини. В основі статичної симетрії часто п’ятикутник (зріз квітки чи плоду) або квадрат (у мінералах).

Динамічна симетрія — це спіраль.

Динамічна симетрія з розвитком зсередини вгору з рівними проміжками ширини інтервалу, але з пропорційними зменшеннями по довжині відрізків

Динамічній симетрії властиве збільшення (зменшення) відрізків.

Динамічна симетрія, орнамент, який розвивається по колу зі збільшенням ритмічного елемента

Асиметрія

Асиметрія за своєю структурою протилежна симетрії. Асиметричний об’єкт не ділиться на частини, і асиметричні системи також не можуть бути розділені навпіл без суттєвих втрат для дизайнерського макета.

Асиметрія зберігає орієнтацію відносно реальної чи уявної осі симетрії, але відхиляється від неї та передає більшу динаміку, ніж симетрія.

Асиметрія не виключає поняття рівноваги. Незалежно від розміщення у візуальному полі об’єктів, що розвиваються, симетрично чи асиметрично, досягнення рівноваги між ними — важлива умова досягнення гармонії в проекті. Асиметрична композиційна система ще більше, ніж за симетрії, потребуватиме точно забезпеченого механізму різноманітних противаг. Урівноважити зміщений зоровий центр можна шляхом зміни відстаней між предметами: наприклад, наблизити чи віддалити об’єкти або через протиставлення в лівій і правій частині великих і малих форм, контрастів темного та світлого, яскравого і приглушеного за кольором чи тональністю.

Асиметрія, об’єкт не має формального повтору, порушення зорової рівноваги

Рівновага

Рівновага рівнозначна поняттю «зорова стійкість». Вона встановлюється в результаті досягнення рівності зорових мас усіх учасників композиції.

Для врівноваження різних об’єктів найчастіше використовуються такі схеми розташування, як s-подібна модель, діагональ, трикутник, ромб та інші, за контурами яких буде відбуватися переміщення глядацької уваги.

Часто рівновага зводиться до балансу виразних властивостей форми, чи кольору, чи тону і т. д.

Рівновага буває статичною чи динамічною. Статична рівновага — стан композиції, за якого збалансовані між собою елементи справляють враження стійкої нерухомості, а динамічна — враження руху, переміщення.

Баланс за зоровими масами і формами

Динамічна рівновага

Композиційна система може розвиватися не в одному візуальному фреймі, а в багатьох, наприклад, бути модульною, динамічною. У цьому випадку змінність одних частин системи за дотримання загальної константності інших частин треба закласти ще в самому початку проекту, на рівні концептуальної ідеї.

Динамічна рівновага (підсилення в порівнянні з попереднім прикладом унаслідок використання нерівних проміжків форм і контрформ)

Варіації, відмінність у масі й ритмі (між верхнім об’єктом і групою нижніх об’єктів), але водночас симетрія у формі

Варіація досягається шляхом модифікації другорядних елементів і частин за збереження того, що є її базисом, основою.

Варіації визначають міру численних змін: конструкцій, структур, форм, властивостей поверхні — кольору, тону, фактури, текстури, — і встановлюють поріг узгодженості та відмінностей між всіма учасниками в цілому.

Групування споріднених елементів (повтор за формою і розміром об’єктів), але є варіації в розміщенні, взаємодії об’єктів із фоном

Під час реалізації багатооб’єктного макета послідовність сприйняття, зручність і розуміння матеріалу забезпечується завдяки групуванню споріднених чи контрастних елементів.

Групування споріднених елементів (повтор за формою і розміром об’єктів), але є варіації в розміщенні, взаємодії об’єктів із фоном

Характер взаємодії між об’єктами чи їх групами за схожості, співзвучності чи нюансу буде засновано на точних повторах чи близьких між собою візуальних якостях.

Групування споріднених елементів (повтор за формою і розміром об’єктів), але є варіації в розміщенні, взаємодії об’єктів із фоном

Групування споріднених елементів (повтор за формою і розміром об’єктів), але є варіації в розміщенні, взаємодії об’єктів із фоном

Групування споріднених елементів (повтор за формою, але контраст за розміром)

Групування контрастних елементів (контраст за формою, контраст за розміром)

За контрасту ці якості будуть різнорівневими й наочно відрізнятимуться одна від одної, підкреслюючи й загострюючи їхню індивідуальність.

Додаткові властивості форми: пластика, фактура, текстура

Пластичні властивості форми проявляються й розвиваються в довжині, ширині, висоті, об’ємі візуального ряду макета.

Фактура й текстура — активні засоби художньої виразності, що можуть бути надзвичайно різними: від однорідної візуальної маси, фактично ледь помітної для ока, — до великих контрастних рішень, які привертають увагу зразу ж. Головна ціль у роботі із засобами виразності — максимально збагатити емоційними переживаннями глядача.

Фактура — це властивості об’єкта, що передають структурний ряд, загальну будову поверхні його форми, яка може бути, наприклад, шорсткою чи гладенькою, глянцевою чи такою, що виступає на передній план. Фактура матеріалу залежить від щільності й величини мікровикривлень поверхні форми.

У гладеньких поверхнях елементи фактури вкрай малі, у шорстких — явно помітні й сприймаються як загальні елементи. Але в будь-якому випадку, за будь-якого розмаїття пластичні
властивості повинні залишатися в межках єдиної форми, стилю, структури, консистенції, не перетворюючись на самостійні об’єкти композиції.

Текстура — це імітація, зорова ілюзія фактури, графіка, яка має всі зовнішні ознаки структури матеріалу, але якій не властиві реальні тактильно відчутні властивості.

Текстура передає оптичні властивості об’єктів, фактура — реальні.

Фактура

Текстура

Книгу можна передзамовити на сайті видавництва ArtHuss.

У нас є ще дещо для вас