Проект доповненої реальності на Річковому вокзалі став частиною програми з реабілітації місця. У 2019 році вокзал відкрили для відвідувачів, перетворивши його в культурний простір.
Зсередини на стінах будівлі збереглися чудові мозаїки авторства Е. Коткова, В. Ламаха та І. Литовченка. Щоб привернути увагу містян до нового місця відпочинку, було вирішено оживити мозаїки за допомогою доповненої реальності. Як було створено анімацію для проекту – розповідає Ліза Тарасова з Untime Studio.
Клієнт – квитковий оператор Кarabas.com і додаток для доповненої реальності ZIR. Анімація – Untime Studio.
Час виробництва – 14 днів. Більше, ніж 1000 завантажень додатка за два тижні після запуску проекту.
Як працює доповнена реальність
Додатки для доповненої реальності залучають камеру смартфона або планшета. При наведенні камери на певний об’єкт, який використовувався спочатку як маркер, з сервера завантажується відео. Воно доповнює в режимі реального часу те, що ми бачимо на екрані.
Маркер — фотографія об’єкта або його 3D-образ.
Маркери для Річкового вокзалу
Щоб оживити маркери в 2D-анімації, необхідні векторні ілюстрації, які дублюють вихідні зображення
Алгоритм зчитує об’єкт або зображення і виявляє трекінгові точки, points of interest, – місця найбільшого контрасту, до яких у майбутньому буде прикріплюватися відео. У такий спосіб при зміщенні камери і при зйомці під різним кутом алгоритм буде розуміти, як зміщувати і адаптувати відео щодо позиції точок інтересу.
Наприклад, на Річковому вокзалі маркери-мозаїки дуже великі, тому викривляються через перспективу з різних точок. При цьому технологія спрацьовує незалежно від ракурсу і легко включає анімацію.
Анімацію, що програється на екрані, можна записати як відео, зберегти на телефон, поділитися в соціальних мережах.
Що ще цікаво щодо маркерів – доповнена реальність буде спрацьовувати не тільки на оригінал зображення (у даному разі зі стіни), але і на репродукції – їх можна надрукувати на стікерах, листівках, футболках і будь-яких інших носіях. Головне – зберегти цілісність картинки.
Концепт
Ідея проекту була в тому, щоб доповнити мозаїки анімацією з ретроспективою Річкового вокзалу в 60-ті і 80-ті, та показати вокзал зараз.
Сторіборди
Перш, ніж створювати анімацію, потрібно розібратися в тому, як буде вибудовуватися історія і скільки вийде сцен. У цьому проекті стояло кілька задач – продумати, як саме мозаїки будуть оживати, плавно переходячи в зовсім інше зображення, яке не має нічого спільного з вихідним маркером. Потім показати відео, органічно вписавши його в анімацію. І завершити історію інформаційним блоком.
Після визначення основних моментів побудувати лінію розповіді легко. Початок – оживання маркерів, основна дія – поява екрану з відео, завершення – летерінг про епоху і call to action від замовника.
Ілюстрації
Наша команда досліджувала культурні та стилістичні особливості епох – спочатку в світі, потім звузивши фокус до того, що відбувалося в Україні тих часів. Спираючись на сторіборди, ми розуміли кількість ілюстрацій, які потрібно створити.
Перше рішення для відео з чайками. 60-ті – час хіпі. Працюючи над проектом далі, зрозуміли, що потрібно сфокусуватися на культурних особливостях країни.
60-ті в радянській Україні – час рубаних форм і конструктивної графіки
Мудборд для летерінга
80-ті
Варіанти вирішення
Фінальні ілюстрації
Анімація
Для доповненої реальності часто використовують 3D-анімацію. Вона органічно вписується в оточення і створює ефект об’ємної реальної картинки. Однак 2D-анімація може бути не менш ефективним інструментом.
У цьому проекті ми з’єднали шейпову 2D-анімацію, фото- і відеомонтаж та покадрову анімацію, яку малювали в Adobe Animate. Використовували її для реалізації найскладніших моментів – переходів з маркера на наступну сцену.
Подальша анімація, монтаж і композитинг окремих сцен робились в After Effects.
Доповнена реальність – цікавий та сильний інструмент для комунікації, який розвивається дуже стрімко. З огляду на швидкість розвитку технології і її актуальність, очікуємо зростання кількості подібних проектів в Україні найближчим часом.
