Протягом останніх трьох років Вадим Грін працював продуктовим дизайнером в Європі та Україні і мав змогу спостерігати та аналізувати відмінності у роботі. Зроблені ним висновки базуються на роботі в європейських стартапах та великих міжнародних корпораціях, багатьох співбесідах, щільному спілкуванні з колегами та власних спостереженнях.

Чому в Європі більше немає UI та UX дизайнерів, яким чином продуктовий дизайнер залучений до прийняття бізнес-рішень, як відбуваються співбесіди у великих компаніях і стартапах та чому дизайн-критика не сприймається як болісне явище – розповідає Вадим Грін.

Читайте також: Як стати дизайнером цифрових продуктів майбутнього

Автор усіх зображень: Вадим Грін

Чому на Заході вже немає UI та UX дизайнерів?

Відповідь складається з кількох факторів:

1. В Європейському союзі повно продуктових стартапів. Берлін називають новою кремнієвою долиною Європи. Амстердам та Дублін заповнені маленькими продуктовими компаніями.

Аутсорс-компаній присутні на ринку, але їх значно менше, ніж в Україні. Україна взагалі є аутсорсинговою країною. Експорт IT-послуг дає 2 % ВВП, а успішні продуктові компанії можна перелічити на пальцях. Звісно, що в моделі аутсорсу має сенс продавати окремо UX, UI, а потім пропонувати аудит, щоби звести все до купи для клієнта.

Дизайнер продукту — це не UI, не UX і навіть не UI/UX Ninja. Це технолог, який здатний забезпечити розробку продукту від ідеї до запуску. Хоча б до запуску. Але продакт-дизайн – це нескінченна історія, бо кожний новий реліз відкриває простір для подальшого розвитку.

Отже, основна причина — умови формування ринку. Український ринок здебільшого аутсорсинговий, західний – продуктовий і він диктує запит на фахівців. Це обумовлює  еволюцію європейського дизайнера який має значно ширшу зону відповідальності. Натомість в Україні потрібно вибирати специфіку діяльності — бути UI, UX дизайнером чи UX-дослідником і розвиватися в обраній спеціалізації.

Ієрархія

Може здатися, що продакт-дизайнер – доволі потужна персона. Так і є. У великих компаніях над позицією senior product designer – тільки Head of design і Chief Technology Officer. Продакт-дизайнери – не топ-менеджери, взагалі не менеджери. Їх обов’язки виходять за межі дизайну тільки, коли це стосується менторства молодших дизайнерів.

Що безпосередньо робить продакт-дизайнер у західній компанії?

Він повністю включений у всі етапи створення продукту. Якщо це стартап, маленька компанія, то продакт-дизайнер ще й буде все самостійно організовувати, адже менеджера наймуть значно пізніше після продакт-дизайнера.

– Дослідження

UX-дослідники відповідальні за організацію та проведення інтерв’ю та безпосереднє спілкування з користувачами. Це наразі спеціалісти з освітою соціологів чи психологів. Проте аналіз даних робиться дослідниками та продакт-дизайнерами разом. Я, наприклад, безпосередньо не проводив інтерв’ю, але сидів позаду і мав змогу поставити питання.

Дослідження перетікає в те, що ми звикли звати UX-дизайном. Від вас очікують, що ви будете розбирати user flow, створювати персони, на виході будете мати інтерактивні прототипи, що будуть давати відповіді на всі питання як менеджерів, так і девелоперів.

Продакт-дизайнери не роблять дослідження самостійно, але розуміння потреб користувачів – це фундаментальна основа успіху будь-якого продукту, будь-якого

дизайн рішення. Вивчення психології – це добрий шлях для того, щоб відшліфувати себе як продакт-дизайнера.

– Бізнес-аналіз

Інша фундаментальна основа – це бізнес. Продуктові дизайнери, з однієї сторони, є адвокатами користувачів, але інша команда, за яку йде гра – це компанія, стартап, бізнес. Ми маємо розуміти встановлені межі, розуміти ресурси компанії, бізнес-завдання: конверсія, кліки, оптимізація сторінок для користувачів, отримання нагороди за найкращий дизайн – це все різні бізнес-задачі, які  дають нам усвідомлення того, як саме рухатися далі.

Якщо ви хочете впливати на розвиток продукту, на стратегію розвитку, замало бути дизайнером. Потрібно орієнтуватися в бізнес-середовищі і розуміти, що саме робити зараз, щоб завтра отримати прибуток.

– User Experience / User Interface / Interactive Design / Testing

Вся ця частина процесу повністю віддана на розсуд продакт-дизайнера. Ви маєте орієнтуватися в тому, як робити A/B тести, знати, що таке Hotjar і розрізняти кількісні та якісні дослідження. Продакт-дизайнер повинен мати інструментарій для того, щоб реальними цифровими показниками доводити ефективність власних рішень.

– Контент

Текстовий контент є безпосередньою частиною продукту, і всі основні повідомлення все ще йдуть через текст. Графіка – засіб допоміжний. Я не пропоную забирати роботу у копірайтерів та UX-райтерів, вони мають більше досвіду у роботі зі словом, це їхня безпосередня зона відповідальності, але продуктові дизайнери володіють повнотою всієї картини та окреслюють рамки тієї історії, що буде розказана через продукт.

– Маркетинг

Розробка продукту та його реліз – це лише початок. Далі йде просування та вдосконалення. Зазвичай все починається з MVP, а далі реліз за релізом нарощується маса та потужності.

Кожний новий апдейт відкриває нові можливості: бізнес бачить нові завдання, юзери хочуть нових фіч. Продукт розвивається і ви працюєте над цим безпосередньо. Але в той час навколо продукту формується імідж. Маркетологи налаштовують кампанії в AdWords, замовляють рекламні оголошення, створюють промовідео тощо.

Як продакт-дизайнер ви не зобов’язані цим займатися безпосередньо, проте, як творець продукту, повинні тримати руку на пульсі. Розуміти, як його просувають і чому саме так. Як люди знаходять вас через рекламу, на що вони очікують. Це важливо, щоб в потрібний час втрутитись і виправити тон рекламних повідомлень чи їхній стиль. Часто трапляється, що маркетологи обіцяють одне, а користувачі у реальності отримують інше. Тож дизайнери та маркетологи мають бути друзями.

І найголовніше, що очікують від продакт-дизайнера – налагодження зв’язку між командами. Тож від вас будуть очікувати обізнаності у всіх сферах розробки продукту та навички гарного комунікатора.

Конкуренція

Якщо ви думаєте що таких людей-оркестрів як продакт-дизайнер мало в ЄС та США – ви помиляєтесь. Конкуренція страшенна. Існує міф, мовляв на Заході спеціалісти більш вузькоспеціалізовані, а на Сході навпаки – більш різнопланові. В IT-сфері все якраз навпаки. І це логічно, бо, повертаючись до теми різноманітності ринків, навколишньої реальності, ситуація вимагає від західних дизайнерів бути різноплановими. Закривати своїми навичками усілякі діри.

Вузькопрофільних дизайнерів мало. Художники, ілюстратори, послуги яких часто необхідні в айті – це окрема каста. Як окрема каста існують UX-дослідники, які мало дотичні до дизайну, а є скоріш психологами. Усе інше — це продакт-дизайнери. Навіть в аутсорсі дизайнери звуться продактами, бо від них вимагають повний спектр знань.

Співбесіди

В умовах сильної конкуренції значно змінився підхід до проведення в співбесід.
Раніше потрапити у маленький стартап не було проблемою: одна-дві бесіди з фаундерами. Тепер навіть малі стартапи влаштовують доволі серйозний відбір.

Як виглядає процес відбору продакт-дизайнера?

1. 1) Перший крок – інтерв’ю з HR-спеціалістом. Це базова перевірка на адекватність і на знання мови. Під час цих бесід ви розмовляєте про що завгодно, але не про роботу. Зазвичай погода, як давно живете в місті, що вам в ньому подобається і як ви провели минулий вікенд.
2. 2) Розмова з головою дизайн-відділу або фаундером у стартапі. Це інтерв’ю, де ви розкажете про свій досвід, можливо, покажете кілька своїх найкращих проєктів. Це дуже важлива зустріч, де все залежить від вас — треба продати себе майбутньому босу. Часто це інтерв’ю поєднане з критик-сесіями.
3. 3) Для рівня сініор/лід можливе тестове завдання. Наприклад, розказати, як ви бачите розвиток дизайн-культури та налагодження процесів комунікації у компанії і що ви для того будете робити.
4. 4) Онсайт-інтерв’ю. Марафон на витривалість, особливо якщо мова про велику компанію. Але у стартапах дотримуються аналогічної схеми.

Наприклад:

• або презентація на базі ваших проєктів, де потрібно показувати і розказувати, які саме проблеми стояли перед вами як перед дизайнером і як ви їх вирішували.
• або Whiteboard Challenge: два чи три завдання і 30 хвилин часу. Біла дошка і маркери.
  Ви маєте проаналізувати проблеми, розпитати все необхідне і запропонувати рішення. В ці завдання зазвичай зашиті ті моменти, які хочуть бачити саме в цій компанії.

Приклад завдання:

Марія працює на закупівлі одягу для мультибрендового онлайн магазину. Марія відвідує склади різних компаній і робить замовлення через застосунок-агрегатор товарів на її айпеді.

У Берліні наближається марафон і треба зробити закупівлю футболок і шортів в магазинах Nike та Adidas. Маша знає, що саме ці бренди є найбільш популярними і саме їх треба закуповувати побільше перед великими спортивним подіями, а також знає, що великі розміри в більшому попиті, ніж маленькі.

Марії треба закупити 1500 футболок: XL – 600, L – 400, M – 300, S – 200, і 1500 шортів: XL – 600, L – 400, M – 300, S – 200.

Футболки і шорти брендуються після закупки (тобто їхній колір, дизайн не мають значення на момент купівлі одиниць Марією). Запропонуйте ефективний інтерфейс для Марії.

Кандидат розпитує про всю необхідну інформацію і схематично малює на дошці інтерфейс з усіма суттєвими екранами та переходами. Важливо також не тільки малювати (якість малюнків не має значення), але проговорення думок та організація їх на дошці. Челендж вимагає задокументувати цілі, проблематику, портрети користувачів. І на все є хвилин 15, бо однією задачею не обійдеться.

Друге завдання може бути таким: вам показують сайт і кажуть, що хочуть підняти кількість кліків на кнопку купівлі товару. В такій задачі важливе не саме оформлення рішення, а оприлюднення прагнень зробити А/В тести кнопок і кількісних досліджень.

Whiteboard Challenge – це складно і стресово, адже за 30 хвилин на дві такі різнопланові задачі мозок вибухає. Але це не кінець історії.

Після того йде ряд інтерв’ю. Обов’язково з кимось із розробників, щоб зрозуміти що ви не принесете дизайн-макети, які займуть вічність у девів, а також, що ви співпрацюєте з ними з ранніх етапів розробки продукту. Потім – з кимось із менеджерів. Далі, якщо це велика компанія, ще з п’ять інтерв’ю з представниками різних команд. Між інтерв’ю буде ланч, де ви разом з потенційними колегами спілкуєтесь. Ці люди вас так само оцінюють, але на культурну відповідність. Суб’єктивний, але необхідний етап. Всі інтерв’ю разом тривають близько п’яти годин протягом одного дня.

Дзвінок з відмовою після такого марафону стає доволі болісним, бо треба відшукувати фізичні і моральні сили на нові інтерв’ю.

Критика

Критик-сесії або фідбек-сесії – надважливий інструмент в комунікації дизайнерів в компанії, і дуже кльовий інструмент для того, щоб подивитися, як міркує продакт-дизайнер.

Раз на тиждень дизайнери компанії збираються разом і хтось презентує роботу над своїм проєктом. Він зобов’язаний привести чи підключити онлайн до розмови людину, відповідальну за проєкт з бізнес-сторони і зі сторони девелопменту. Вони разом презентують те, над чим працюють.

Презентація обов’язково починається з надання контексту. Ми розказуємо про проблеми, бізнес-задачі і юз-кейси. Тим самим вводимо аудиторію у курс справ і створюємо межі дискурсу.

Це робиться задля того, щоб аудиторія могла ставити конструктивні питання. Конструктивна критика власне тоді є конструктивною, коли розмова йде не про те що зроблено погано, а піднімає питання — чому зроблено саме так?

Далі ми показуємо рішення і аудиторія має змогу ставити питання. Більшість питань зрештою однакові: чому ви зробили ось тут саме так, чим саме ви керувалися при прийнятті такого рішення? Це питання актуальне і коли ви бачите дивний колір або щось складніше типу перешкоди у просуванні екранами. Йде відповідь і подальше обговорення доцільності цього рішення.

Розмова ніколи не відбувається у категоріях «добре» чи «погано». Ми говоримо питаннями та відповідями, щоб з’ясувати рівень ефективності рішення та можливість кращих альтернатив.

Коли я працював в Україні, то слова «критика» побоювався. Зазвичай, хтось приходить, каже, що все погано і треба інакше. Зрештою, все закінчується купою варіантів, а на кінець приймається перший. Критику навіть свого часу почали змінювати на інший термін – фідбек, бо він немає негативного посмаку.

Комунікація

Дизайн — це про комунікацію. Продуктові дизайнери будують комунікацію бізнесу з користувачами через інтерфейс. Але задля створення продукту необхідно комунікувати з іншими командами.

Продакт-дизайнер не має морального права казати, що девелопери-поганці знов зробили все не так, як треба. Це значить, що комунікація з ними була не якісною чи не достатньою. Деви – доволі системні люди: як напишеш тікет, так і буде. Тому саме ви маєте вміти писати вірно та розуміти технічні обмеження. Вам не треба самим кодити, але потрібно розуміти, чому розробники роблять так, а не інакше.

З приводу того, як саме розвиватися продакт-дизайнерам, я писав окрему статтю на Telegraf.Design. Раджу почитати.

Як справи з Україною?

Роботи дизайнерів є іміджетворчими для України. Але коли ми кажемо про місце українського дизайну в європейському чи світовому вимірі, з оглядом на наведені вище факти, постають питання: «А чи є український дизайн дійсно самобутнім? Чи, через своє аутсорсингове середовище, він існує задля гонитви за грошима та задоволення клієнтів, і тому лише сліпо наслідує світові тренди?»

З огляду на історичний контекст, Україна лише зараз ступає на стежку пошуку свого власного, самобутнього стилю. Але саме в останні роки ми можемо спостерігати, як народжуються ті перші прояви суто українського дизайну-стилю. Очевидно, що в глобалізованому світі поєднання неповторних національних традицій із досвідом західного світу стане провідником до становлення тієї унікальної суто української дизайн-філософії.

І ось тому в мене складається враження, що Україна – це круте місце для початку. Простір для того, щоб будувати нове. Для того є всі ресурси: таланти, бажання і власний культурний код. Залишилося це все лише розбудувати.

Раніше Telegraf.Design розповідав про те, у чому різниця між продуктовим та сервіс-дизайном.