Іноді я думаю, що ми, дизайнери, забуваємо, що таке персони і для чого цей метод створили понад 35 років тому. Часто чую від колег, що персони застарілі, а модна концепція jobs-to-be-done працює краще (коли люди купують продукти для задоволення своїх потреб). Але не буває поганих чи хороших інструментів – будь-який із них дієвий, якщо використати його правильно. Тому ця стаття не про щось нове, а про повернення до витоків.

Читайте також: Чому UX, UI, CX, IA, IxD та інші види дизайну – це дурниця?

Крок 0. Отож ви використали один із «тих самих» шаблонів

Симпатичний такий дизайн, правда? Насправді ні.

Десь такий вигляд має більшість персон, які дизайнери створюють уперше

Крок 1. Заберіть візуальні ефекти

Персона — це живий і концентрований образ користувачів: їхніх мотивів, поведінки, цілей. Якщо ви прикрасите його тінями, градієнтами й стилізованими шрифтами, то ризикуєте додати інформації, яка лише має вигляд важливої. Заберіть усю мішуру — і тоді зможете зосередитися на найважливішому.

Без прикрас стає очевидніше, яку інформацію можна конвертувати в дизайн-гіпотезу, а яку ні.

Крок 2. Видаліть усе непотрібне і надумане

Стокові фотографії «бізнесменів», «глибокі» цитати з груп у фейсбуці, дотепні імена, модні маркетингові слівця і ярлики (бренди, зацікавлення, дохід, сімейний статус) — усе це зазвичай не допомагає створити хороший сервіс або продукт. Персони — не маркетингові сегменти, а узагальнені моделі поведінки споживачів.

Оп, і майже нічого не лишилося від початкового шаблону…

Крок 3. Не зациклюйтеся на демографії

Коли демографічних даних забагато, дизайнери починають мислити стереотипами й наділяти людей рисами, що насправді їм не властиві (тобто робити логічну помилку репрезентативності). Зрештою, ви робите припущення про емоції та думки людей і припиняєте звертати увагу на їхню поведінку, яку, на відміну від припущень, можна спостерігати в реальному житті.

Демографія — не «зло», якщо з неї зняти наголос. Тоді це нагадування, що ми працюємо для живих людей, а не роботів.

Крок 4. Розкажіть історію

Про історію часто забувають, але саме вона пояснює передумови, оточення людини. Без історії персона втрачає виразність і реалістичність, тобто перетворюється на абстракцію для команди. Люди — не роботи, на нашу поведінку впливає безліч обставин, не обов’язково пов’язаних між собою. Історія розповідає про причини, чому ваш товар чи послугу використовують, а також контекст.

Поширений формат історії — “день з життя персонажа”, але, звичайно, можна обрати й інший період та фокус уваги.

Крок 5. Додайте більше потреб, бажань і страхів

Скільки завдань і потреб ви описали в персоні? Три? Чотири? Спробуйте знайти більше і не забувайте про страхи й бажання, про які люди згадують побіжно. Це допоможе зрозуміти не лише проблеми бізнесу, а й уподобання споживачів.

Цілі — те, чого люди намагаються досягти. Потреби — бізнес-аспекти, які допомагають досягти цілей. Побажання — те, що зробило би досягнення цілей приємнішим. Страхи — найгірші сценарії розвитку подій і побоювання.

Крок 6. Опишіть релевантний досвід

Якщо ви розробляєте, наприклад, програмне забезпечення — перелічіть програми, якими люди користуються вже зараз, та зазначте, наскільки вони ними задоволені. Так ви опишете звички людей, побачите речі, які не треба змінювати, і покажете, де є ніша для чогось нового.

Як казав Якоб Нільсен, більшість часу люди проводять на інших сайтах.

Крок 7. Визначте пріоритети й підкресліть їх

Нарешті, найприємніше! Коли корисний контент готовий, час розставити акценти і зробити текст зрозумілішим для команди. Наприклад, виділіть ті пункти, про які люди під час інтерв’ю говорили найчастіше або які описували найбільш детально й емоційно.

Мабуть, це єдині доречні графічні засоби в персонах.

Подивіться на зображення нижче і подумайте: яке з них допомагає розробити дизайн або запропонувати якесь рішення?

Як на мене, то, очевидно, друге. Наприклад, розмір команди Адама і перелік програм, якими він користується, допомагають обрати звичні патерни взаємодії. Розділи про страхи та побажання допоможе скласти ціннісну пропозицію продукту, який ми дизайнимо.

Замість висновку

Назад до джерел

Звісно, перелічені кроки — не універсальний рецепт і не вичерпна інструкція, а, радше напрям, куди рухатися далі. Тож якщо персони вас зацікавили, можете заглибитися в тему і почитати, що писали люди, які цей метод винайшли і розвинули:

• The Inmates Are Running the Asylum, книжка Алана Купера.
• Designing for the Digital Age, книжка Кім Ґудвін.
• Perfecting Your Personas, стаття Кім Ґудвін для Cooper Journal.
• The Origin of Personas, стаття Алана Купера для Cooper Journal.
• A Closer Look at Personas: Частина 1 і Частина 2, статті Шломо Ґольца (Shlomo Goltz) для Smashing Magazine. У першій статті — гігантський список корисної літератури.
• Зразки старих добрих персон: Том, Фред і Кеті.