Статті
Як Kyiv Art Week організували першу онлайн виставку
Платформа від українського стартапу та ринок сучасного мистецтва під час пандемії
13 листопада, 2020

Виставка-ярмарок Kyiv Art Fair 2020 мала відбутися у кінці літа на території КВЦ Parkovy. Але через посилення карантинних вимог захід вимушено перейшов у онлайн. Всі галереї та митці-учасники сприйняли це як нагоду спробувати на практиці новий формат, ніхто не відмовився від участі в експозиції.

Організатори називають перший досвід онлайн виставки експериментом. Кажуть, що з одного боку онлайн формат дає додаткові можливості, а з іншого втрачається відчуття спільності, присутнє, коли ходиш реальною галереєю поряд із людьми, та є певні технічні обмеження. Художня директорка Kyiv Art Week Марія Вторушина та архітектор експозиції, співзасновник Amuseum Костянтин Романов розповіли Telegraf.Design про тонкощі проведення виставки на онлайн-платформі та результати цього експерименту.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Роботи з галерей: 1. Олексій Сай «Що я тут роблю?», 2019, Voloshyn Gallery. 2. Люся Іванова «Тренажерна зала», 2019 The Naked Room. 3. Євген Коршунов з серії «Чоловіча дружба», 2019, галерея «Хлєбзавод». 4. Андрій Цой Sam_Son, 2019, Nebo Art Gallery, 5. Ельміра Шемсединова «Узбережжя», галерея «83»

Цього року в рамках ярмарку глядачі можуть ознайомитись із 26 окремими текстами, які поєднані спільною ситуацією, — розповідає художня директорка Марія Вторушина. Роботи представили галереї з Києва, Одеси, Луцька, Івано-Франківська

«Можна помітити, що більшість художніх практик присвячені переосмисленню радянської спадщини та роботі із пізньо-радянською та пострадянською свідомістю. Також є дивакуваті модерністські експерименти з формою; камерні, ліричні малюнки, де постають образи з історії мистецтва XIX та XX сторіччя — це загалом характерно для мистецтва під час карантину».


Читайте також: Як дизайнери Мистецького арсеналу оформлювали виставку графіки «Відбиток»


Онлайн-платформа як експеримент

Ярмарок Kyiv Art Fair розміщується на базі платформи Pangram. Ця платформа створена спеціально для проєктування віртуальних експозиційних майданчиків для музеїв, фестивалів, виставок тощо. Pangram — це український стартап. Для команди розробників та артменеджерів, які заснували Pangram, проєкт Kyiv Art Week був першим. І їм знадобилось приблизно чотири місяці на створення онлайн-майданчика.

Організатори кажуть, що цьогорічна платформа для онлайн-ярмарку була експериментом. Найбільша його користь — розуміння як краще розвивати такі онлайн фестивалі в майбутньому, та на які функції варто чіпляти позначку «пріоритет».

«У звичному режимі артярмарок організовується як спільний простір тимчасового мешкання суб’єктів. А в онлайн-середовищі глядач/ка потрапляє до простору, в якому немає жодних відносин, жодних сталих інтерпретацій щодо об’єктів, окрім його/її власних. З одного боку, це саме ті лабораторні умови, в яких можна виробити власну конструкцію для пізнання. А з іншого — людина не бачить спільноти, не має відчуття спільності простору, не має інтенції аналізувати, як і ким вона є у цьому просторі. Тут втрачається суб’єктність, і гостеві дуже складно так швидко виробити свої взаємини з об’єктами мистецтва», — розповідає про особливості онлайн-формату Марія Вторушина.

На думку художньої директорки, подібна платформа може ладно функціонувати у суспільстві зі сталим арт-ринком. Тоді платформа зможе виконувати роль аналогової вітрини, де людина може придбати об’єкт, який давно хотіла (хоча все одно мережа взаємодій втрачається).

«Але у нас це не працює навіть так: кількість людей, яким корисна така вітрина —  мізерна. Тому ми будемо переосмислювати варіанти онлайн презентацій, працювати над форматом», — додає Марія.

За результатами експерименту стало зрозуміло, що пріоритетні функції, які має покривати онлайн-виставка — це організація простору для спілкування та обміну інформацією. Тобто необхідне відтворення соціальної мережі.

Як виставка переїхала в онлайн

Коли  рішення провести ярмарок онлайн було прийнято, проєкт експозиції в реальному фізичному середовищі вже існував. Галереї-учасники працювали над планом розміщення робіт своїх художників. Спочатку був план повністю відтворити простір виставкових залів в онлайні. Але у процесі роботи стало зрозуміло, що краще скористатися свободою, яку дає віртуальна площадка.

«Було розроблено кілька варіантів архітектурного рішення, один з яких ми обрали й запровадили в платформу. Вийшов мікс реалістичних галерейних боксів і злегка утопічного простору, що їх оточує. Якби ми спочатку планували захід онлайн, то розміщення й образ галерей були б зовсім іншими», — розповідає про процес роботи архітектор експозиції та співзасновник Amuseum Костянтин Романов.

«Коли формується експозиція, з одного боку, впорядковуються образи, які мають певну резонансну тональність та певні коди, закриті чи відкриті для глядачів. З іншого боку, презентуються практики художників, їх індивідуальні історії та переживання — об’єкти ототожнюються з їх авторами. Система розташування робіт напряму відображає взаємопов’язаність образів, ієрархію чи її відсутність, бажання домінувати чи приховатися, хронологічні послідовності, відкриває доступ до безлічі феноменів. Звичайно, що експозиція має містити спільні точки між висловленням художників та досвідом глядачів. Бо ці точки сприяють налагодженню діалогу між ними», — розповідає Марія.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Ескізи до експозиції Kyiv Art Fair 2020, автор: Костянтин Романов

Будь-яка експозиція — це розповідь. І у роботі над нею архітектор-експозіціонер створює канву, набір різних сценаріїв, які вже далі розвиватимуть люди, що використовують простір. Архітектор працює у зв’язці з куратором проєкту, щоб правильно розставити смислові акценти, запропонувати рішення, що відповідають темі, — розповідає Костянтин.

«Особливо актуальним це стає у віртуальній галереї. Тут ти можеш дозволити собі що завгодно. Це чимось нагадує гейм-дизайн — продумуєш кожен крок і поворот відвідувача, ведеш його експозицією за допомогою хитрих прийомів чи зрозумілих покажчиків. Основне завдання — створити цілісний досвід, який вразить людину і запам’ятається їй, принесе  щось нове».

У процесі перенесення виставки онлайн кожна галерея отримувала від організаторів макет власного боксу і формувала експозицію, виходячи зі своїх побажань. Потім цей макет галереї передавали художній директорці та архітектору-експозіціонеру.

«Я планувала лише власну експозицію — галереї Set, і можу сказати, що вона на 90% повторює той образ, який я уявляла в реальному боксі. На 90%, тому що ми відмовилися від сканування об’єктів, щоб зняти навантаження з технічної команди», — розповідає Марія.

Технічні особливості

За словами Костянтина, робота над віртуальною галереєю простіша, ніж над реальною — нема обмежень технічними особливостями монтажу та матеріалів. Але виникають складнощі, пов’язані здебільшого з розміщенням високополігональних об’єктів-скульптур та інсталяцій.

«Я працював з командою Pangram, вони підказували, в якому форматі потрібні робочі файли. Часто ми разом вносили правки. Оскільки це абсолютно новий досвід не лише для України, а й для всього світу, то якихось готових шаблонів не так багато».

Майданчик створили з нуля власними силами, також був створений спеціальний engine, заточений конкретно під завдання артярмарку.

Костянтин вважає, що онлайн-майданчики, які наразі представили найбільші галереї, — сирі і часто нудні: «Упевнений, це поки перші кроки, і далі ми напевно побачимо вражаючі простори. Наразі існує кілька вже обжитих блокчейн-світів з діджитал-артом, вони функціонують не один рік. Серйозно на них стали звертати увагу тільки зараз. Командам розробників ще належить відшліфувати прийоми віртуального експонування, зрозуміти як зробити онлайн-виставки по-справжньому цікавими та інформативними. До того ж користувач має трохи звикнути, а UX-дизайнери — знайти правильні підходи».

«Окрема особливість — це оптимізація роботи сервісу. Галерея повинна якомога швидше завантажуватись і виглядати повноцінно: мати необхідні текстури, освітлення, інтерактивні функції. А це, маючи десятки об’ємних артоб’єктів з купою деталей, дуже непросто. Наразі перед віртуальними виставковими просторами стоїть багато викликів», — розповідає архітектор експозиції.

«Погодившись на експеримент, галеристи сканували та переводили об’єкти та скульптури у 3D моделі. Сучасні тривимірні сканери можуть зацифрувати об’єкт з точністю до 50 мікронів, — розповідає Марія. — Втім, версія артярмарку, в якій  всі об’єкти зображені у максимальній якості, просто не може функціонувати онлайн. Через це всі об’єкти адаптувались за новими технічними параметрами, Pangaram у десятки разів зменшували кількість полігонів у кожній моделі. Але є офлайн-версія, і якщо завантажити її, то можна роздивитись всі об’єкти в найвищій якості».

Окрім перегляду робіт платформа давала можливість ще й придбати артоб’єкти. Але ця функція була зовсім непопулярною серед відвідувачів:

«Стало очевидно, що намагання імітувати ринкову активність в Україні просто смішні, — розповідає художня директорка Kyiv Art Week Марія Вторушина. — На ринку мистецтва у Києві щось ще періодично відбувається, втім загальна ситуація у сфері – катастрофічна. На хвилі пандемічної паніки, з державного та міських бюджетів на підтримку мистецтва чиновники вилучили левову долю коштів. Міжнародна мобільність українських спеціалістів та митців, яка гарантувала циркуляцію ідей та коштів, заморожена. Перші місяці карантину стали часом для появи дилерів із методами 1990-х, які «у мутній воді» намагались якомога дешевше купити цінні твори мистецтва. Приємно спостерігати, що ця хвиля спала, але за нею зараз об’єктивно стоїть відсутність ринкової системи сучасного мистецтва, і скоріш за все, якщо керуватись логікою вільного ринку — відсутність попиту на її появу в Україні взагалі».

 


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

У нас є ще дещо для вас