Нещодавно стартував проєкт Читомо «Екземпляри ХХ. Літературно-мистецька періодика ХХ століття». Куратори проєкту Оксана Хмельовська та Олександр Мимрук хочуть популяризувати українські періодичні видання минулого століття. Партнерські електронні бібліотеки допомагали оцифровувати журнали, а експерти й експертки досліджували особливості видань. Telegraf.Design поговорив із дизайнеркою проєкту Олесею Бачинською про вплив тогочасної верстки на сьогоднішній дизайн, особливості віжуалу «Екземпляри ХХ» та втрачені примірники.

Олеся Бачинська розповідає, що під час підготовки вона переглянула примірники кожного журналу та використовувала характерні риси верстки. Спершу одна з авторок запропонувала робити окрему верстку, що відповідала би верстці окремого журналу. Але такий проєкт потребував би більше часу для втілення та важче сприймався би читачами. Також не було сенсу оформлювати всі статті відповідно до стилістики журналу, оскільки сайт присвячений мистецькій періодиці ХХ століття загалом. Тому вирішили зупинитися на концепції, що об’єднала би всі журнали візуально.

Дизайнерка використовувала окремі елементи з різних журналів. Наприклад, у «Нової генерації» є великі буліти, багато різних рисок, у «ВАПЛІТЕ» та «Авангарду» – рамки; вони перейшли у верстку сайту.

Елементи журналу «ВАПЛІТЕ» та верстки сайту

Найбільша складність була в тому, що примірники важко знайти. Тоді бувало, що число готове й заверстане, але його не друкують. І ця втраченість деяких сторінок сформувала загальний концепт невидимої історії. Цих білих плям багато, і зображення можуть з’являтися, якщо про них пам’ятатимуть, згадуватимуть та берегтимуть архіви.

«Нотатки з мистецтва»

На віжуалах поряд із плакатом Веніаміна Кушніра з часопису «Мистецтво» 1966 року використовується пусте місце, яке могли б зайняти журнали, що не збереглися чи часописи, які ще не оцифровані.

Плакат Веніаміна Кушніра у віжуалах проєкту

Журнали допомагали оцифровувати партнери Бібліотека українського мистецтва, Diasporiana та Електронна бібліотека «Культура України». У кожній статті додавали посилання на інші ресурси, на яких можна переглянути оцифровані примірники журналів. Гіфки зі зникненням сторінок мають створювати ефект перегортання сторінки.

На графічні елементи як маркери списку журналів надихнули символи Якова Гніздовського, які він створював для журналу «Арка».

Якщо у статтях наводити курсором на підкресленні імена й назви – виникатимуть фото героїв або предметів. Олеся Бачинська пояснює, чому зупинилася на мінімалістичному дизайні: «Я проти вибігання й вилітання у цій верстці, оскільки це ускладнює читання тексту. Виняток ми зробили тільки на виставці – там уже менше тексту й хочеться розглядати зображення».

Дизайн розроблювався приблизно два місяці. Спершу дизайнерка гортала й опрацювала періодику, згадану в проєкті – а це 12 журналів. «Потрібно було зробити щось, що читачі могли би сприйняти. Наприклад, «Нова генерація» експериментувала з графічною версткою віршів, але використати такий принцип для статті на веб-ресурсі я не ризикнула. Людина би погортала хвилину й закрила. Потрібно читача довести до кінця статті на десять тисяч знаків», – розповідає Олеся Бачинська.

Графічна верстка віршів у журналі «Нова генерація»

Для проєкту використовувались шрифти: антиква Panama від The Temporary State та геометричний гротеск Daikon від Mint Type.

Вкладки з’явилися як ідея роботи з картотекою. Дизайнерка перебирала декілька варіантів втілення цього, щоби ідея адаптувалася на різних носіях.

Ескізи варіантів вкладок

Фоновий колір обирали також під колір старих журналів – приглушений, а не білий. Журнали друкувалися здебільшого на дешевому папері. Зображення найчастіше були чорно-білими, а «Книгар» узагалі відмовлявся від зображень, залишаючи тільки графічні елементи.

«Я думала накладати на фотографії авторів та авторок текстуру скану, щоби вони виглядали ніби відскановані, але виглядало вбого, тому зупинилася на сепії», – каже Олеся Бачинська.

Метою проєкту була популяризація періодики, що відіграла важливу роль у ХХ столітті. «Арка» писала свого часу Жан-Полю Сартру, а «Новій генерації» Казимир Малевич писав статті.

Зокрема, дослідження може відкривати імена знакових українських діячів, як-от Дана Сотника, наприклад. Він був фотографом «Нової генерації» та робив експериментальні речі.

Роботи Дана Сотника в «Новій генерації»

«Я насамперед графічна дизайнерка, тому підходячи до верстки сайту, розуміла, що можу щось важливе пропустити. Для глибокого дослідження на першому етапі роботи з дизайном мені не вистачає гуманітарної освіти, тому я поділяю погляд Projector, який створив Humanitarium», – зізнається дизайнерка проєкту. Автори й авторки статей також подеколи писали і про дизайн журналів, оскільки це важливий аспект тогочасної періодики.

Олеся Бачинська закликає надихатися українським дизайном ХХ століття: «Елементи верстки тогочасної періодики цілком можна використовувати й сьогодні, зокрема шрифти. Я рідко бачу круті переосмислення шрифтів у нас. Якщо говорити про експерименти, на думку спадають Тарас Макар та Євген Анфалов».

Читайте також: Конспект дизайнера: рекурсивна історія леттерінга

Художнім оформленням «Нової Генерації» займалися Вадим Меллер, Дан Сотник та Анатоль Петрицький. «Арку» оформлював Яків Гніздовський. Дизайн обкладинки «Українська книга» розробив Микола Бутович. «Нотатки з мистецтва» ілюстрували Петро Мегик та Петро Андрусів. Василь Єрмілов надавав ілюстрації до статей «Авангарду». У «Світо-виді» друкували роботи Якова Гніздовського та Івана Марчука. У «Кіно» багато робіт Володимира Татліна.

Читайте також: Мистецтво писати: що відбувається з сучасною каліграфією?

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.