8 червня в Києві вперше виступить партнерка легендарної студії Pentagram. Natasha Jen переїхала до Нью-Йорка із Тайпея, Тайвань у 1998. Через декілька років потрапила в Pentagram як інтерн, а в 2012 стала наймолодшою партнеркою студії.
Ми вибрали найцікавіші моменти з її інтерв’ю, щоб дізнатися, хто така Natasha Jen і чому її варто послухати на лекторії Formacia.
Зображення: collinhughes.tumblr.com
Що означає бути партнером у Pentagram?
Історія Pentagram почалася в 1972, коли Colin Forbes приєднався до Alan Fletcher, Mervyn Kurlansky, архітектора Theo Crosby і продуктового дизайнера Kenneth Grange. Модель компанії базувалася на тому, щоб дозволити усім партнерам працювати незалежно один від одного та також у колаборації. Так Pentagram працює й досі, об’єднуючи найталановитіших дизайнерів світу в Нью-Йорку та Лондоні. Робити якісну роботу — це і є бізнес-план найвідомішої дизайн-компанії в світі.
Ти починала в Пентаграм як інтерн, а сьогодні ти партнерка студії. Чи сприймають тебе серйозно та як взагалі змусити людей поважати твою роботу?
Я ніколи не думаю про те, як мене сприймають інші та чи вважають мене «успішною». Коли мене покликали стати партнеркою в 2012, з цим з’явилося багато сумнівів у собі та переживань. Тому моєю ціллю було побудувати власну команду із впізнаваним стилем роботи.
Графічний дизайн у принципі соціальний за своєю природою: робота створюється для того, щоб її побачили, «прожили», спробували та використали інші люди. Супер, коли люди резонують з роботами Pentagram, але якщо ні — нічого страшного! Озираючись назад, бачу, що ми зробили величезну роботу, набагато більшу, ніж я очікувала. Але фактично ми все ще на самому початку і нам є що вивчати та чого досягати. Тому я все ще починаю свій життєвий шлях. Креативна тривожність залишилася, але зараз вона здоровіша, бо викликана мотивацією зсередини.
Як би ти описала свій підхід до роботи?
Те, як я працюю, дуже пов’язане з моїми дитячими мріями. Коли я була дитиною, я хотіла стати: 1. Космонавтом. 2. Детективом 3. Індіаною Джонсом (буквально). Важко знайти три настільки різних професії, але спільне між ними те, що всі ці люди мусять працювати дуже важко, але разом з тим з цікавими пригодами на шляху.
Чомусь ця потреба у відкриттях і подиві перенеслася на підхід нашої команди до роботи: ми дуже багато досліджуємо і вивчаємо проект, але ледве ідеї стануть переконливими, ми їх виправляємо, міксуємо та поєднуємо у зовсім неочікуваний кінцевий результат. Та найбільш важливо — чудово проводимо час за всіма цими заняттями.
Що можеш сказати про роботу в команді у великих організаціях та у власній невеликій студії?
Робота в команді може виглядати як гра симфонічного оркестру, але в реальності вона більше схожа на джаз-бенд: ти не завжди можеш спрогнозувати, як люди будуть працювати, тому потрібно вміти імпровізувати та почуватися в цьому комфортно.
Як ти знаєш, коли потрібно йти проти правил, а коли їх притримуватися?
Не можу сказати, що в дитинстві я була хуліганкою, але була досить незалежною. Наприклад, поки моїх однолітків возили до школи батьки, я з шестирічного віку сама їздила в автобусі. Мама дуже мною пишалася і тоді, і зараз. Мені так подобалося бути в переповненому автобусі разом із незнайомцями та дорослими, тому що вони завжди поступалися мені місцем!
Рідко дотримуюся правил: якщо щось здається мені нелогічним, просто цього не роблю. Тому що, чорт, навіщо битися головою проти чиєїсь системи, якщо у нас є свобода обирати чи створювати власні зони комфорту?
Що з твого тайванського виховання ти привезла із собою в Нью-Йорк?
Бачити гумор у всьому — це найбільша тайванська культурна риса. Друге — це мій вічний інтерес до їжі. На Тайвані неймовірна культура харчування і філософія: Їж багато, їж часто, їж все. Я живу за цим принципом, де б не була.
Звідки з’являються класні ідеї?
Від незадоволення або від нудьги.
Frank — онлайн-видання, яке кожного місяця обирає одну тему та глибоко її розкриває. Редакція працює над темами імміграції, активізму, надспоживання, соціальних проблем та закликає читачів до активних дискусій. Наташа з командою розробили айдентику та вебсайт.
Як ти вважаєш, як онлайн-ресурси вплинули на графічний дизайн, який створюють сьогодні?
Інтернет — це палиця на два кінці. Його швидкість миттєва і люди одночасно вбирають дуже багато зовсім різної інформації. Але разом з тим ми бачимо, що величезна кількість людей весь час підпадає під вплив одних і тих же речей. З’являється купа ”me too” в сучасному дизайні. Помічаю, що дизайнерські студії говорять про себе як «сторітеллерів». Так, я розумію, що сторітеллінг — у нашій природі, але мене дуже дивує ця величезна кількість дизайнерських компаній, які просто миттєво почали називати себе агенціями, що «розповідають історії». Цей ефект інтернету вражає.
Зображення: kinfolk.com
Які мінуси ти бачиш у тому, що ми всі переходимо в онлайн та діджитал?
Діджитал дозволяє нам розширяти географію, але є інший бік, який все більше хвилює соціологів: неспокій, викликаний тим, що нам більше немає на що опиратися. Люди часто відчувають себе стомленими і знервованими, тому що життя стало непостійним і невизначеним. Ніщо не надійне і кожен шукає стабільне відчуття належності до чогось.
Як вважаєш, який підхід працює в роботі з молодими спеціалістами, щоб виростити їх у професіоналів?
Думаю, найбільша загадка для молодих дизайнерів у тому, що дизайн — це про людей. У людей є страхи, сумніви, зміна настрою, різні потреби. І коли ти зрозумієш, як справлятися з людьми — це вже половина роботи.
Хто найбільше вплинув на твій стиль мислення?
Дуже багато речей! Важко виділити якесь одне джерело, але найбільше мене цікавлять і надихають роботи сюрреалістів: у мистецтві, архітектурі, моді, літературі і так далі. Більшість «-ізмів» стали застарілими і нудними, але сюрреалістичне мислення ніколи не створить роботу, схожу на попередню. Мені подобаються неочікувані і навіть незрозумілі речі.
AIA New York вітали відвідувачів конференції з архітектури AIA Conference 2018 у Javits Center, Манхеттен. Natasha Jen з командою створили брендинг для стійки та мерч, які показують яскравість міста та розкривають характери кожного району Нью-Йорка.
Що зараз тебе захоплює і як це впливає на твою роботу?
Я трохи одержима, але мабуть більше налякана станом харчової індустрії і взагалі тим, що ми їмо. Історично їжа ніколи не була інтелектуальною темою для розмов серед дизайнерів, але вона є найголовнішою складовою нашого самопочуття. Не кажучи навіть про культурні, соціальні та естетичні аспекти. Я намагалася розшифрувати дизайн і інформацію харчових етикеток на пляшках у моєму холодильнику та на кухні. Складно навіть собі уявити, що за кожною етикеткою стоїть графічний дизайнер! Поки що не впевнена, у що може перетворитися це моє дослідження, але я знаю, що це надзвичайна тема, з якою варто працювати.
Що можеш сказати щодо балансу між життям і роботою?
Графічний дизайн — це креативний та разом з тим сервісний бізнес. Комбінація цих двох штук може бути вбивчою. Вона вимагає багато спроб, помилок та дуже добре розвинену інтуїцію, щоб розібратися, як все влаштовано, і найголовніше, коли сказати ні. Немає готової формули — ти просто мусиш тестувати все весь час і знаходити відповіді для себе. Думаю, я все ще у тестовому режимі.
Як залишатися оригінальними, коли ми настільки перенасичені роботами інших людей?
Думаю, оригінальність — занадто недосяжна ідея; мені більше подобається «покращення». Реальність цифрового світу в тому, що ми не можемо уникнути інформації, хіба що свідомо вирішимо жити поза системою. Усе можна із легкістю порівняти з чимось із минулого чи сьогодення, і нас постійно закидають цими порівняннями. Це як жити у велетенському блендері!
Ти перфекціоністка? Звідки знаєш, коли дизайн вже «остаточний» і що пора рухатися далі?
Я прагматична перфекціоністка: надаю перевагу точності над перфекціонізмом. Ідеал важко визначити, але точність (або її відсутність) можна виміряти. Щоб бути точним у дизайні, спочатку треба виконати безліч роботи — знайти потрібних людей, дати їм правильні завдання і встановити реалістичні очікування — це так само важливо, як і власне сам дизайн.
Kaiyo — онлайн-платформа для купівлі та обміну використаних меблів і фурнітури високої якості. Pentagram розробили нову айдентику бренду, позиціонування, голос та ім’я (раніше вони називалися Furnishare).
Складові гарного дизайну?
Правильний дизайн відкриває новий погляд на старі речі, має продумані деталі та не «розпадається» — легко сказати, важко зробити.
Яку найкращу пораду ти чула?
«Не в грошах щастя», — банальна, але найправдивіша фраза.
Твій девіз?
Роби краще!
Матеріал взятий із інтерв’ю: Kinfolk, designboom, Media Marketing, роботи — www.behance.net