Утилізація сміття потроху стає нашою рутиною: його можна збирати, сортувати й перероблювати. Головне – мати бажання використовувати сортувальні контейнери. А от що робити зі вторинним пластиком для багатьох організацій залишається загадкою, тому часто очищені гранули лежать купами на складах, незгірше ніж на сміттєзвалищах. 

The Good Plastic Company спробувала масштабувати експлуатацію переробленого пластику – вони роблять із нього панелі, що пізніше стають міцним матеріалом для будь-чого. Компанія використовує сировину, яку важко перероблювати, тому в результаті одержують якісний продукт. Одним зі співзасновників компанії є Гриша Зотов, архітектор українського походження. У своїй практиці він використовує прагматичний, аналітичний дизайн-підхід, залучає передові обчислювальні методи для розроблення проєктів. Гриша Зотов також викладає в декількох інститутах, де навчає методам про обчислювальний та параметричний дизайн.

Гриша Зотов став героєм Бесіди про альтернативний дизайн – спільного проєкту Holabuda та Telegraf.Design. Публікуємо конспект розмови соціальної дизайнерки Даші Цапенко з архітектором про архітектурні рецептури, власну справу та перероблений пластик в інтер’єрі. 

Переїзди. Початок

Усі мої переїзди були пов’язані зі професією. Спершу я поїхав у Данію на стажування у Bjarke Ingels Group: BIG, а пізніше в Німеччині була прикольна магістратура. Згодом мені запропонували роботу OMA в Роттердамі, а пізніше в Амстердамі – UNStudio. Стрибав між офісами та акумулював знання й підходи різних компаній, щоби зрештою сформулювати щось своє.

В OMA я мав контракт на пів року, а від другого відмовився – мені там не сподобалося. Міг порівняти з досвідом у Zotov&Co та BIG, який за розмірами й інтенсивністю був схожий на OMA. У BIG було класно, хотілося працювати 24 години на добу, а в OMA рабовласницький устрій, немає культури спілкування в офісі – це те, що формують засновники. UNStudio була набагато цікавіша в плані взаємодії співробітників у офісі.

Кількість робітників у офісі UNStudio змінювалася від 100 до 150 – залежно від економічної та політичної ситуації у світі. За ці 13 років із усіх вищезгаданих страшенно виріс BIG: коли я там працював, було 80 людей, а зараз – 800.

У UNStudio я пропрацював три роки, але внутрішній конфлікт із їхнім дизайном і підходом виріс – був час іти. Я почав розсилати портфоліо й одне з перших надіслав у de Architekten Cie, куди мене взяли. Їхньому офісу 50 років. Це був цікавий досвід роботи з муніципалітетом. Не абстрактний світ музеїв і театрів, а більш реальний і прагматичний.

У мене ще з часів інституту була мрія відкрити свій офіс, але з українським паспортом за кордоном це доволі складно. В університеті нас не вчать, що велика частина роботи – це нетворкінг. За півтора року до звільнення я зареєстрував свою компанію – готувався до неї. А щойно одержав паспорт, звільнився.

Фото зі сайту Architectural Prescription

Architectural Prescription

Я довго думав про назву своєї компанії. Script – це водночас комп’ютерна програма, сценарій та рецепт. Параметрика – це частина обчислювального дизайну. Є помилкове враження, що весь параметричний і обчислювальний дизайн – це Заха Хадід. Спершу справді повністю занурюєшся в неї, але потім головне – навчитися просто використовувати цей метод як інструмент. Обчислювальний дизайн суттєво спрощує та прискорює роботу архітектора, оптимізує процес. Зовнішньо будівля не відрізняється, але вона стоїть у правильному місці, вона правильної форми, планування та поверховості, вікна з потрібного боку. Рівень життя та експлуатації будівлі підвищується.

В Амстердамі нас працює троє, але багато наших проєктів у Києві, тому ще шість-дев’ять людей в Україні. Також залучаємо фрілансерів. Офісу-початківцю важко найняти армію людей, тому ми робимо постійні колаборації. Є така проблема в архітектурі – поки не побудуєш споруду, тобі не замовлять нову.

Архітектурна динаміка в Амстердамі й Роттердамі

В урбаністичному дизайні менше суб’єктивного дизайну, ніж в архітектурі. Тому він мені подобається більше – це суто прагматичний підхід.

У Роттердамі всі вважають себе архітектурними геніями. Так історично склалося, адже місто довго було найбільшим портом у світі, зараз – у Європі. Під час Другої світової війни його зрівняли з землею, і після війни жителі вирішили не відновлювати старе, а будувати нове. Зараз місто виглядає як ArchDaily наживо, проте жити там неможливо. Ймовірно, для мене це ще й симбіоз досвіду з OMA та зимою – там широкі вулиці й дуже вітряно. Останнім часом Роттердам стає комфортнішим, у ньому з’явився людський масштаб, реалізовані перші поверхи розмазали шалений феєрверк архітектурних приколів.

Фото зі сайту OMA

Амстердам із його камерною атмосферою – повна протилежність. Важко знайти більш комфортне для життя місто. Можливо, Копенгаген, але він північніший. Проте, Амстердам програє за кількістю великих архітектурних офісів.

Освіта

Я викладаю на кафедрі урбаністики Амстердамської академії архітектури. Академія – це магістратура, де вчаться чотири роки, заразом працюючи чотири дні на тиждень. П’ятниця – повністю навчальний день, а з понеділка до четверга – навчання зі сьомої до десятої вечора. На виході з академії ти стаєш проєктним лідером. В Нідерландах п’ять академій із такою моделлю.

Із освітою в Києві все зрозуміло – там усе давно в павутинні. В Нідерландах учать учитися, щоби ти сам копав. Ми жили в навчальній студії, хоча там навіть опалення не було взимку. Останні пів року навчання ти повністю присвячуєш диплому. Мій керівник нічого не розумів у обчислювальній архітектурі, але допомагав знаходити фахівців.

Для диплому я вивчав київський метрополітен, зокрема перехід між станціями Золоті ворота та Театральна. Зрештою, вивів 16 правил поведінки суб’єкта в натовпі, і перетворив це на комп’ютерну програму, що генерувала пасажиропотоки – це були породжувальні алгоритми (generative algorithm), де кожен новий виток учився в попереднього. Для розв’язання проблеми потрібно було просто розділити людей у вертикальній площині. З проєктом я потрапив навіть у «Київметробуд», тільки далі це не пішло.

The Good Plastic Company

Понад рік тому я познайомився з Вадимом Чижовим, автором ідеї компанії. У команді зараз чотири партнери, моя роль – це розроблення товару. Ми пів року робимо панелі з переробленого пластику. Наш продукт – це панелі площею 1 м², зроблені з пластику, який важко переробляється. З такого матеріалу можна робити меблі. Ми робимо з панелей об’єкти, тестуючи фізичні та хімічні якості пластику. На кожен різновид пластику ми отримуємо сертифікат щодо токсичності та пожежостійкості.

Фото зі сайту The Good Plastic Company

Ми намагаємося працювати з великими обсягами пластику, щоби переробляти якомога більше та відтворювати повторювальні візерунки для замовника. Ми не збираємо, не миємо й не дробимо сміття. Є тисяча організацій, які займаються цим, але ніхто не знає, що з ним далі робити. Ми купуємо гранули або перемелений пластик.

Фото зі сайту The Good Plastic Company

У глобальному масштабі перероблення зараз перебуває в зародковому стані. Мені здається, що перероблений пластик буде матеріалом майбутнього, а пізніше залишиться суто технічним матеріалом.

Фото зі сайту The Good Plastic Company