Олександра Екстер створила міст між українським авангардом та новітнім мистецтвом Західної Європи. Саме Екстер привезла до України кубофутуризм, подарувала французьким художникам яскраві фарби, реформувала світову сценографію і поєднала авангард з українськими вишивками.
Олександра Екстер у своєму паризькому ательє
Білосток—Київ—Париж
Олександра Екстер народилася 18 січня 1882 року в місті Білосток у родині білоруського єврея та грекині. Невдовзі батьки переїхали з Польщі до Києва, і Ася, як називали її друзі, стала киянкою. Екстер чимало подорожувала, але своїм домом вважала саме Київ. І не дивно — у цьому місті художниця прожила найдовше, близько 35 років.
У Києві вона закінчила гімназію Святої Ольги та Київське художнє училище, де вчилася з майбутніми авангардистами Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком. У мансарді була розташована її студія, в якій свого часу працювали майбутні корифеї світового декораційного мистецтва Вадим Меллер та Анатоль Петрицький.
Олександра Екстер. Київ
Від 1907 року Олександра мандрувала Європою. Екстер вирушила до Парижа по нові враження. Знайомство з поетом Аполлінером, прихильником нового мистецтва, привело Екстер до майстерні Пікассо, де вона нарешті знайшла свій стиль.
«Міст. Севр», 1914
Перш ніж остаточно перебратися до Парижа, художниця ще довгий час приїздила до України та брала активну участь у її мистецькому житті. Екстер була співорганізаторкою виставок новітнього мистецтва «Ланка» і «Кільце». Очолювала артілі з виробництва української вишивки. Балерина Броніслава Ніжинська надала художниці можливість оформлювати вистави, які вона проводила в Києві та інших містах.
Остаточно покинути Україну Екстер змусив радянський режим. 1923 року вона поїхала готувати виставки спочатку до Італії, потім до Франції — і не повернулася. Радянській країні авангардні пошуки були вже не потрібні.
Більше кольору!
Якось, у відповідь на критику колористичного рішення, Екстер написала кілька монохромних робіт. Після чого її кубізм ще дужче вибухнув усіма кольорами веселки.
«Венеція», 1915
«Композиція», 1918
Ці твори мали комерційний успіх. Художниця сказала: «Молоді слов’янські народи надають перевагу радісним ясним кольорам». Під впливом зокрема Олександри Екстер французькі кубісти вивільнили свою палітру. Та Екстер пішла далі й стала абстракціоністкою, на що не наважувалися її паризькі друзі — Пікассо, Брак, Леже.
Разом з одеситкою Сонею Делоне, яка теж надихалася барвами України, Екстер вважається ще й засновницею стилю ар-деко, якому характерні яскраві кольори та орнаментальність.
«Пікассо сценографії»
Найбільшу славу Олександрі Екстер принесла робота з театром разом із керівником московського Камерного театру полтавцем Олександром Таїровим. Вона зробила декорації для трьох його вистав — «Фаміра-кіфаред» (1916), «Саломея» (1917), «Ромео і Джульєтта» (1921), які змінили світову сценографію.
Чи не вперше Екстер обіграла весь куб сцени, а не лише підлогу-планшет. Вона оформила сценічне дійство лаконічно, конструктивно, рухливо. Пізніше це перейняли в Європі та Америці.
Театральні декорації Олександри Екстер
Тоді ж, у Камерному театрі, художниця запропонувала розмальовувати обличчя акторів як доповнення до костюмів. Разом із епатажами митців Михайла Ларіонова та Давида Бурлюка ці експерименти вважають передтечею боді-арту.
Вистава «Фаміра-кіфаред», 1916
Без дизайну ніяк
Після смерті чоловіка Миколи Екстера 1918 року художниця лишилася майже без коштів. Як і свого часу Соня Делоне, Олександра Екстер взялася за найрізноманітніші сфери, — ілюструвала футуристичні збірки, створювала ескізи суконь, хусток, подушок, абажурів, брала участь в організації виставок декоративного мистецтва, викладала.
Ілюстрація до Каллімаха
Особливо колекціонери цінують маріонеток, яких Екстер створювала у 20-х–30-х роках. Більшість із цих фігурок робилася в єдиному екземплярі. На початку 40-х вона працювала також над унікальними рукописними книгами.
Маріонетка Олександри Екстер
Визнання і тимчасове забуття
Олександра Екстер брала активну участь у паризькому мистецькому житті, продовжувала театральну діяльність, її декорації навіть перетнули океан і виставлялися в Нью-Йорку. Та згодом легкі й успішні часи, на жаль, закінчилися.
Під час Другої світової війни художниця вела напівголодне життя. У 1947 не стало її другого чоловіка, а сама вона померла за пів року. Її учню, другу і спадкоємцю Симону Лиссиму, довелося зробити чимало, щоб неймовірну Олександру Екстер згадали знову.
В Україну ж художниця «повернулася» лише 2008 року — у НАМУ відбулася виставка її робіт. Зараз творів Екстер зберігається тут всього декілька, але її творчість нерозривно пов’язана з Україною й досі єднає нас із Європою.
Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.