На жаль, у геополітичній площині неадекватні сусіди — це часто надовго. Росія віками намагається викривляти історію, в якій буцімто ніколи не було України та її культури. Інколи вона сама себе переконує в цьому. Але творча спадщина наших митців доводить безглуздість цієї пропаганди — українська культура була, є і буде.
До 31-річниці незалежності України Telegraf.Design хоче розповісти про українців, митців та дизайнерів з XX століття, які переживали щось схоже з тим, що переживають мільйони українців зараз. Вбивства, примусове виселення, вимушена еміграція, необхідність доводити світові, що українці — окремий народ, що ми — «не вони».
Ми зібрали історії та роботи 14 видатних митців, про яких має знати кожен українець, і яким може надихатися увесь світ.
Алла Горська
Художниця, дисидентка та громадська діячка, «душа українського шістдесятництва» народилася в Криму.
«Майже на самому початку своєї творчості Алла Горська звернулася до коріння українського авангарду та разом зі своїм чоловіком, Віктором Зарецьким, стала символом руху шістдесятників. Для мене одна з найяскравіших робіт Горської — це, звісно, мозаїчне панно «Вітер». Це приклад виразної колористики та майстерності. Панно створювалося в дуже важких умовах, під осінніми дощами та ранніми морозами, а смальту й скло художниця практично «вибивала» на заводах. Втім, разом з чоловіком та художником Борисом Плаксієм змогла створити визначний пам’ятник монументально-декоративному мистецтву», — розповідає українська художниця-літографістка Ніна Савенко.
Ескіз панно Алли Горської «Вітер» (1967)
Ескіз мозаїчного панно «Квітуча Україна» для оформлення інтер’єру гастроному «Київ» у Маріуполі (тоді Жданові), 1968
Аллу Горську постійно переслідувала радянська влада. Її двічі виключали зі спілки художників, їй погрожувало КДБ, викликало на допити, прослуховувало її квартиру. «Вони не змогли зламати її дух чи змінити характер її творчості, але вони знищили її фізично — її було вбито у 1970 році. Одна з офіційних версій каже, що художницю вбив її старий і немічний свекор, тому справу швидко закрили. Схожу версію озвучували й щодо вбивства художника Олександра Мурашка — буцімто його вбили, щоб пограбувати. Той чорний час забрав майбутнє потужної української художниці, а зараз в зонах бойових дій руйнуються одна за одною її видатні мозаїки».
Роботи Алли Горської: Козак Мамай, Наречена, Синій чоловік з рукою
Борис Арцибашев
Український художник, дизайнер та ілюстратор. Народився у Харкові в родині письменника Михайла Арцибашева. Служив в армії Павла Скоропадського, був у полоні у червоноармійців, зміг утекти та емігрувати до США.
У Штатах Арцибашев довгий час займався низькооплачуваною роботою, аж доки його розписи стін не помітив художник Гі де Буа. Після цього Арцибашев оформлював книжки та створював декорації для вистав. Напередодні Другої світової війни почав ілюструвати американський Time, а під час війни був радником з питань психологічної боротьби та малював карикатури на нацистів.
Ілюстрація Борис Арцибашев, Джерело: Український Інтерес
Арцибашев став відомим завдяки своїм влучним ілюстраціям до журналів Fortune та Life. Йому був притаманний впізнаваний художній стиль, що поєднує реалізм та іронічний сюрреалізм. Ілюстратор також створив серію портретів політичних діячів двадцятого століття — Микити Хрущова, Адольфа Гітлера, Хо Ші Міна та інших — для обкладинок Time.
Роботи Бориса Арцибашева:
Любов Панченко
«Яскрава зірка українського прикладного мистецтва, майстриня колористики, знавець українського народного мистецтва», змальовує Ніна Савенко українську художницю, лавреатку премії В. Стуса Любов Панченко.
Червона Калина, Любов Панченко
Несподівана Зустріч, Любов Панченко
Орнамент, Ескіз українського костюма, Любов Панченко
«Я пам’ятаю роботи Панченко з дитинства, — продовжує Ніна, — Моя хрещена була модельєркою й завжди тримала під рукою її ескізи, які були довідником по пластиці та взірцем ідеальної колористики. За її схемами вишивок працювали жінки всіх республік колишнього СРСР, хоча радянська влада й не дозволяла публікувати та друкувати її роботи. Панченко завжди відстоювала українську мову та культуру, вплітала українські мотиви у свої роботи та мала зв’язки з політв’язнями, які сиділи за антирадянщину різного сорту. Померла після місяця голодування в окупованій російськими військами Бучі».
Олександр Архипенко
Український художник та скульптор, один із перших поєднав кубізм та скульптуру.
Архипенко навчався у Київському художньому училищі, з якого його виключили за участь у студентському страйку. Невдовзі він емігрував до Парижа, де продовжив навчання та жив у знаменитому «Вулику» разом із видатними діячами культури, серед яких був і інший українець, Володимир Баранов-Росіне. 
Карусель Пьєро, Олександр Архипенко
Архипенко став відомий, як блискучий скульптор та експериментатор. Він вводив у скульптуру нові елементи, працював із «негативним» простором — порожнечею між деталями скульптури — моделював та досягав неймовірної пластичності. У своїх роботах він поєднував скло, дерево та метал, а також надавав отворам та вигинам ключову роль у створенні динамічної скульптури. У Парижі Архипенко заснував власну школу, його роботи були представлені на виставках по всьому світі.
Втім, у радянському союзі ім’я митця замовчувалось, пов’язуючи його з вільнодумством та «західністю». Протягом багатьох років про творчу спадщину Архипенка та інших видатних українців розповідали лише художники старшого покоління, які пам’ятали роботи майстра.
Роботи Олександра Архипенка: Блакитна танцівниця, Жінка, яка розчісує волосся
Олександр Мурашко
Український живописець, педагог та громадський діяч. Його робота «Карусель» отримала світове визнання, а картини неодноразово експонувалися у європейських столицях.
Карусель, Олександр Мурашко
«Десь два-три рази на рік я ходжу до Національного художнього музею подивитися на «Пралю» Мурашка, — розповідає Ніна Савенко, — Для мене це — наче сеанс психотерапії. Дивлячись на кольори й форми цієї роботи я відчуваю щось схоже на очищення, полегшення для розуму й емоцій».
Праля, Олександр Мурашко
«Історія Олександра Мурашка стала для мене тією рушійною силою, яка змусила зрозуміти, що з українцями зробила більшовицька влада. Мурашко був блискучим живописцем, талант якого мав затьмарити багатьох, і чиї роботи мали зайняти місце в музеї Дорсе. Він був трудоголіком, бунтівником, одним із засновників Української академії мистецтв, професором, другом Нарбута, Кричевського, Грушевського, Жука. Його кар’єра була у самому розквіті, аж потім — контрибуційні списки заможних українських громадян, арешт, примусові роботи і, врешті, вбивство. Згідно з першою версією радянської влади Мурашка вбили, щоб пограбувати. Потім вони заявили, що його буцімто вбили українські націоналісти за прихильність до радянської влади. Історія повторюється. Сотні років росія намагається переконати нас, що ми самі себе знищуємо, вбиваємо, гвалтуємо — риторика незмінна».
Роботи Олександра Мурашка:
Давид Бурлюк
Український художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, публіцист та підприємець. Народився у Лебединському районі сучасної Сумської області. Навчався в Одеській художній академії, а також у Мюнхені та Парижі.
Коні, Давид Бурлюк
Пахар, Давид Бурлюк
Давид Бурлюк мав бурхливу творчу енергію, якою запалив активізацію мистецьких процесів по всій тодішній російській імперії. Він став відомий як «батько російського футуризму».
Після більшовицької революції у 1917 році Бурлюк не зміг прижитися у новому радянському союзі та емігрував спочатку до Японії, а потім — до Сполучених Штатів. У 1962 році хотів організувати в Україні виставку своїх робіт, але не отримав дозвіл від радянської влади. Нині його роботи можна побачити не тільки у Національному художньому музеї, але й у найбільших музеях світу – МоМА, Уітні, Національному музеї в Мадриді тощо.
Бродвей, Давид Бурлюк
Нікіфор Дровняк
Польський художник лемківського походження, примітивіст, «король наївного мистецтва». У своїх роботах часто звертався до християнських тем. Вперше картини Дровняка побачив український художник та громадський діяч Роман Турин. Він відвіз їх на виставку до Парижу, де глядачі були вражені їхньою самобутністю. Світову славу Дровняку принесла виставка у Парижі 1959 року, після якої європейські галереї та поціновувачі мистецтва приїжджали до художника, щоб купити його картини.
Нікіфор Дровняк
Нікіфор Дровняк
Від радянської влади постраждав і сам художник, і його роботи. У 1947 році більшовики проводили етнічні чистки, депортуючи українців з їхніх етнічних територій, як-от Лемківщини, де жив Дровняк. Художника висилали чотири рази, й щоразу він повертався додому пішки, долаючи понад 700 кілометрів.
У 1952 році радянська влада намагалася стерти Дровняка з історії українського мистецтва, знищивши всі його роботи у фондосховищах як «ідеологічно шкідливі». Втім, з 60-их років, над біографією та культурною спадщиною Дровняка активно працював Михайло Слабошпицький, український прозаїк, критик та літературознавець. А у 1965 році той таки Роман Турин організував першу українську виставку Дровняка у Львові.
Нікіфор Дровняк
Борис Плаксій
Живописець, монументаліст та скульптор, створив понад тисячу робіт. Плаксій був відомий як блискучий портретист — йому належить серія «100 портретів борців за Незалежність», до якої увійшли портрети В’ячеслава Чорновола, Василя Стуса, Симона Петлюри та інших.
Портрети авторства Бориса Плаксія:
У 1960-их Борис Плаксій був одним із найпопулярніших художників на території колишнього радянського союзу. Але після того, як він підписав лист проти ресталінізації України, все змінилося. На нього почали тиснути представники радянської влади, змушували відмовитися від підпису. Серед усіх підписантів, не відмовився тільки він і Алла Горська. Тоді ж художника звільнили з роботи, перестали виставляти його роботи.
У 1970 році був знищений його розпис у кафе «Хрещатик», який зображав Василя Симоненка, Івана Дзюбу та інших опальних українських діячів. А у 2022 році російські війська знищили панно «Боривітер» у Маріуполі, яку Плаксій створював разом із Аллою Горською, Віктором Зарецьким, Галиною Зубченко та Григорієм Пришедько.
Архівні фото з кафе «Хрещатик»
Яків Гніздовський
Художник, графік та кераміст. Відомий майстерними офортами, дереворитами та ліногравюрами.
У 1933 році, коли Яків навчався у Чортківській гімназії, його було заарештовано за приналежність до молодіжної організації «Юнацтво», якою керувала Організація Українських Націоналістів. Після тижня у в’язниці, Гніздовського випустили з в’язниці, знявши обвинувачення.
Роботи Якова Гніздовського:
Майбутній художник отримав стипендію на навчання у Варшавській Академії мистецтв, де й зацікавився графікою. Після початку Другої світової війни опинився у таборі для переміщених осіб у Німеччині, де провів 5 років та став редактором українського літературно-художнього щомісячника «Арка».
Зимовий пейзаж, Яків Гніздовський
Соняшник, Яків Гніздовський
У 1949 Гніздовський емігрував до США. Його роботи «Соняшник» та «Зимовий пейзаж» прикрашали кабінет 35-го Президента США, Джона Кеннеді. А частина його екслібрису стала логотипом Інституту українознавства при Гарвардському університеті. Попри світовий успіх, радянська влада замовчувала ім’я Гніздовського, тож до 1990-их років про художника й видатного графіка в Україні майже не знали.
Карло Звіринський
Живописець, графік, педагог та іконописець. Народився у Львівській області й був експертом з монументального живопису.
Застигле життя, Карло Звіринський
«Попри те, що Звіринський має чимало блискучих робіт, свою першу виставку художник побачив лише у 72 роки, — розповідає Ніна Савенко, — Все тому, що він завжди прагнув радше ділитися своїми знаннями, ніж займатися власною творчою кар’єрою. Понад 25 років Звіринський викладав в училищі прикладного мистецтва, а у 1959 році створив таємну школу у себе в квартирі, яка отримала назву «Підпільна академія Карла Звіринського». Він навчав своїх учнів живопису та композиції, але також — філософії, історії, музики й релігії. Підпільна школа Звіринського весь час знаходилась під спостереженням КДБ. Ризикуючи своїм життям та життям своєї родини, Звіринський все ж виховав цілу плеяду зіркових учнів — Андрія Бокотея, Івана Марчука, Олега Мінька, Петра Марковича та інших. Сам Звіринський так ніколи й не отримав звання професора».
Натюрморти метеликом, Карло Звіринський
Володимир Баранов-Росіне
Український художник єврейського походження, авангардист і винахідник. Його справжнє ім’я — Шулим Баранов. Він народився на півдні України та навчався в Одеському художньому училищі. Був учасником першої виставки авангардистів в Україні. У 1912 році разом з Марком Шагалом, Осипом Цадкіним та іншими жив у знаменитому паризькому «Вулику», брав участь у художніх салонах під псевдонімом Даніель Россине.
Дорога в сільській місцевості
Баранов-Росіне вважається винахідником кольорів сучасної військової форми. У 1939 році він експериментував із камуфляжними кольорами та запатентував хамелеон-метод фарбування, який використовують і зараз.
У 1943 році його заарештувало гестапо та депортувало у концтабір «Аушвіц», де він загинув через рік. У 2008 одна з його найвідоміших картин, «Ритм», була продана на лондонському аукціоні Крістіс за 2,7 мільйона фунтів стерлінгів.
Михайло Бойчук
Художник, монументаліст. Започаткував самобутню школу українського мистецтва «бойчукізм». Михайло Бойчук вивчав живопис й малярство у Львові та Парижі. У своїх роботах він сміливо поєднував мистецьку традицію Візантії, іконопис і українські традиції з прогресивними модерністськими ідеями. Цей стиль став відомий як неовізантизм та об’єднав навколо себе чимало талановитих учнів, «бойчукістів».
Плач Ярославни, Михайло Бойчук
Після жовтневої революції, Бойчук активно працював та виконував розписи на замовлення уряду УРСР. Він вважав, що мистецтво має бути масовим, присутнім усюди, від посуду до килимів. Він не проводив персональні виставки, натомість створював фрески й панно, доступні широкому загалу. Хоч його роботи не суперечили ідеології партії, в них було занадто багато автентичної української культури та прагнення до самовираження. Після його поїздки країнами Європи, його заарештували на підставі вигаданого звинувачення у шпигунстві. У 1937 році разом із його дружиною, Софією Налепинською, та учнями, Іваном Падалкою та Василем Седляром, його було розстріляно.
Роботи Михайла Бойчука:
Михайло Бойчук був поміж перших митців, культурних діячів та письменників, відомих як «Розстріляне відродження». Після арешту та страти художника, всі його монументальні твори були затиньковані або зруйновані.
Розпис Харківського червонозаводського театру, Михайло Бойчук
Володимир Гагенмейстер
Український художник, графік, мистецтвознавець та видавець. Володимир Гагенмейстер народився у росії та до 35 років навіть не знав української мови. Втім, захопився українським мистецтвом, зокрема подільським гончарством, вивчив українську та з 1922 року викладав виключно нею.
Хрестовоздвиженська церква, Володимир Гагенмейстер
Він часто їздив у фольклорні експедиції, вивчав автентичні художні техніки подільських майстрів, збирав зразки народної творчості, мозаїки та кераміки. Він проілюстрував книгу Лесі Українки «Лісова пісня» у 1936 році, а роком пізніше оформив «Поеми» Тараса Шевченка.
У 1938 році Гагенмейстра заарештувало НКВС за популяризацію української народної творчості та культури. Того ж року його розстріляли у Жовтневому палаці. Після страти художника більшість його художніх робіт та мистецтвознавчих досліджень було знищено.
Василь Кричевський
Український художник, архітектор, графік. Вважається засновником українського національного стилю в архітектурі.
Творча енергія Василя Кричевського не знала меж. Він ілюстрував чотиритомну Антологію українських поетів, створював декорації до спектаклів, проєктував та оформлював будинки й музеї у Києві, а також став одним із перших українських митців, хто почав працювати з кінематографом. Він був художником-оформлювачем фільмів «Прометей» та «Буря», і навіть виступив у ролі оператора у фільмі «Шлях вільний». Крім того, Кричевський розробив проєкт національного герба та валюти. У 1917 році його запрошували очолити Українську академію мистецтв, але він відмовився на користь свого брата, Федіра. 
Дизайн для дипломатичних документів УНР
Під час Другої світової війни Кричевський продовжував працювати та викладати у Києві, але врешті був змушений емігрувати до Львова, потім — Лемківщини, а згодом — до Венесуели, де жила його донька. Там, у Каракасі, він продовжував створювати пейзажні замальовки, але вік і хвороби потрохи віднімали сили митця. Василь Кричевський помер у Каракасі у 1952 році, лишивши по собі надзвичайну творчу спадщину та вплинувши на весь подальший розвиток української культури.
