Олександр Грехов став найбільш обговорюваним ілюстратором після проєкту 2019 року «Квантовий стрибок Шевченка. Метро», коли ультраправий активіст Юрій «Хорт» Павленко порізав його виставлені роботи.
Через оперативне та влучне зображення актуальних тем Олександр Грехов не зникає з медійного поля. Його ілюстрації передають соціальні проблеми та висміюють політичні скандали, нагадують про права людей та закликають берегти планету. Telegraf.Design запитав у ілюстратора про техніку робіт і тему української літератури.
Як ви стали ілюстратором?
15 років тому мені батьки подарували планшет – я тоді захоплювався фотографією, і можна було би використовувати його для ретуші фотографій. Але я використовував його більше для малюнків. Із тих часів два збереглися й зараз висять у мами вдома – моя перша виставка. А потім мене наздогнала «серйозна» робота, вільного часу стало зовсім мало, і я майже 15 років нічого не малював. Але в 33 всередині щось перемкнулося, і я повернувся до старого хобі: намалював декілька листівок, їх почали купувати, я здивувався та став ілюстратором.
Як формувався ваш стиль?
Мій стиль сформований технічними засобами: малюю найпростішим стилусом на телефоні, у найпростішому додатку, там мінімальний вибір інструментів – і крутись, як хочеш. Тому стиль не змінюється й став за ці роки впізнаваним (хочеться в це вірити). Я й досі малюю всі ілюстрації на телефоні.
#жывебеларусь
Опубліковано Oleksandr Grekhov Пʼятниця, 21 серпня 2020 р.
Це дивно й банально, але на мене вплинула наша Марія Примаченко. Мені близький її стиль, і цікаво було спробувати заробляти гроші наївним мистецтвом – велика авантюра, що спрацювала.
Серія «На ручках»
За ким із сучасних ілюстраторок та ілюстраторів слідкуєте?
Великий список, де багато західних імен. А з наших це, звісно: Сергій Майдуков, Марічка Рубан, Поліна Дорошенко, Євгенія Гайдамака тощо – доволі стандартний набір улюблених.
Читайте також: Розмова з Олегом Грищенком, співзасновником Pictoric
Чи є власні роботи, які не подобаються?
Задумався, чи є взагалі такі. Буває, з часом, коли стаєш досвідченішим, починаєш думати, що можна було намалювати щось інакше, десь інакше розкрити тему, але це нюанси. Мені не соромно за жоден свій малюнок.
Чи буває, коли ви малюєте «в стіл»?
Я практично завжди працюю серіями: одні можуть тривати роками, інші – кілька місяців. Але намагаюся відразу все публікувати, щойно вони з’являються, тому в «столі» в мене зазвичай порожньо. Якщо є щось неопубліковане, то це радше якісь комерційні замовлення.
Багато ваших авторських серій пов’язані з українською літературою. Відколи така прив’язаність: зі шкільних часів чи вже зі свідомого віку?
Востаннє розгортав «Кобзар» у школі, потім згорнув і розгорнув от років за 16. Десь у проміжку в основному була сучасна українська література, а всіх людей зі шкільної програми я успішно забув.
Як і багато речей у моєму житті, все вийшло випадково: намалював Шевченка з єдинорогом на руках, це виявилося комусь потрібним. І я заглибився в цю тему, яку довго не помічав, після цього багато моїх проєктів пов’язалися з українською літературою.
Епістолярна серія
Чи вплинув карантин на ваш темп роботи?
Самоізоляція ніяк не вплинула на мій темп і стиль роботи, я й раніше працював вдома, тому практично ніяких відмінностей від звичайних робочих днів.
Зараз у київському барі Squat 17b yard cafe триває виставка моїх «карантинних» ілюстрацій «Привіт, а дорослі вдома є?». Роботи створювалися впродовж весни 2020 року, а пізніше плануємо віддати їх на благодійність.
Читайте також: Щоденник карантину в коміксах
Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.
