Чому незручний для сидіння стілець коштує в 10 разів дорожче за звичайний, і як художники час від часу міняються місцями з дизайнерами? Мистецтво та дизайн часто перетинаються, проте розвиваються паралельно; вони формують наш культурний простір та впливають його сприйняття.
«Радіо Аристократи» випускає подкаст про дизайн і сучасну комунікацію Nonpareil, авторами якого є Гліб Капоріков та Нонна Старущенко. Telegraf.Design є інформаційним партнером подкасту й публікує конспекти з вижимкою найцікавішого в епізоді. Партнер проєкту — міжнародний технологічний холдинг з українським корінням TECHIIA.
У п’ятому випуску ведучі зустрілися з мистецтвознавицею Ольгою Балашовою, щоби поговорити про взаємодію між дизайном і мистецтвом.
У попередньому випуску Нонна Старущенко та Гліб Капоріков говорили про освітній процес крізь призму дизайну.
Необхідно спробувати розділити дизайн та мистецтво, хоча зробити це важко. Історично дизайн, як і багато інших візуальних медіумів, виріс із мистецтва та можливості організовувати простір. Художники мають не просто прикрашати середовище, а організовувати його та спрямовувати в потрібний напрямок.
Якщо подивитися на Софійський собор, ми бачимо, що мистецтво в ті часи було синтетичним – поєднувало різні види мистецтва в одному просторі: мозаїки, фрески, освітлення, архітектуру, перфоманс. Це стає сильним емоційним досвідом. Завданням мистецтва було організувати простір так, щоби справити найбільше враження. Тогочасні художники теж знали лайфхаки, як зробити цей досвід більш переконливим. Вони були ремісниками; виявити себе – було побічним завданням для художника до ХІХ століття. Ретроспективно ми й наскельний живопис зараховуємо до мистецтва, хоча це була радше документація.
Читайте також: Дизайн-процес можна порівняти з рестораном без меню.
В епоху Відродження головним завданням мистецтва стає оформлення й прикрашання. У ХІХ столітті виникає поняття «Мистецтво заради мистецтва» – самоцінності творчості. Мистецтво не мало бути пропагандою, насаджуванням цінностей чи прикрасою, в ньому була естетична цінність. Самовираження там було, але в унікальних випадках. Люди ХІХ століття були перенасичені промисловим виробництвом, що втрачало якість.
Реакцією на це був рух прерафаелітів (угрупування англійських художників ХІХ століття – ред.), вони вважали, що мистецтво має бути практичним. Вільям Моріс (англійський художник, письменник, теоретик мистецтва – ред.) хотів, щоби мистецтво було доступним і зрозумілим для всіх.
Національний художній музей у 1899 році створювали підприємці й меценати, викладачі університетів та гуманітарії. В тогочасній декларації вони писали про те, що хочуть повернути виробникам якість та смак народного мистецтва.
Мистецтво заради мистецтва – ідеалістична ідея, тому що в мистецтва часто різні цілі. У фрази «Дизайн заради дизайну» негативна конотація, адже такий дизайн переходить у категорію мистецтва. Прикладний складник став нормою для дизайну.
Читайте також: Можливо ми станемо богами для нейронної мережі.
Художники часто найпершими відчувають, що відбувається у світі, й можуть надати цьому форму, навіть раніше, ніж з’являються слова. Дивлячися в майбутнє, художники намагаються ставити запитання, що раніше не були поставлені. З минулим вони також працюють – заради візії майбутнього або вказування на помилки. Етичний компас – важлива характеристика мистецтва. В дизайні також важливий візіонерський аспект.
Мистецтво – це територія більшої свободи, там художник обмежується тільки власним інтересом. Дизайнер обмежений вирішенням завдання. Глобальна функція дизайну – зробити життя людини кращим. Якщо завдання мистецтва – ставити запитання, завдання дизайну – відповідати на нього.
Читайте також: Конспект дизайнера: інтерфейси як мистецтво.
У спекулятивному дизайні дизайнер сам ставить собі запитання й намагається знайти відповідь на нього; виконує одночасно функції художника й дизайнера. Червоно-синій стілець Герріта Рітвельда (нідерландський дизайнер та архітектор – ред.) більше схожий на маніфест, оскільки він незручний і він не відповідає потребам. Раніше Піт Мондріан (нідерландський художник – ред.) розглядав можливість створення ідеального простору, задавши йому параметри людини – щоби виховати ідеальні стосунки людини з реальністю навколо. На практиці модерністські ідеї часто виливаються в тоталітарні рішення.
Кордони системи дизайнера визначаються різними критеріями. Це може бути комфорт людини – тоді стілець має бути зручним для сидіння. Якщо критерій – рух, людина має захотіти встати зі стільця. Мета визначається по-різному.
Хороший дизайнер має бути надивленим у мистецтві. Необхідно сформувати особисту культурну матрицю, щоби свідомо використовувати бекграунд. Українські дизайнери часто досліджують світову матрицю, а не синтезують власний досвід. Георгій Нарбут, Василь Кричевський чи Михайло Бойчук – це художники, які часто бралися за дизайнерські завдання. Георгій Нарбут та Василь Кричевський узагалі створили брендбук України: від гербу до грошей, – досліджуючи історію, зокрема українське бароко.
Читайте також: 29 культових об’єктів дизайну в Україні.
Важливо усвідомлювати світ, що формується навколо вас. Можна враховувати своє походження, а можна творити у глобалізованому світі – це два різні концепти й підходи. Проте має бути вироблена ідентичність.
Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.