Чотири літа тому ілюстраторки Анна Іваненко, Женя Полосіна, Варвара Перекрест та фотограф Настя Самойленко вирішили, що Києву не вистачає фестивалю ручного друку. Так з’явився Принт Фест, який з кожним роком приймає все більше гостей.
Подія для тусовки принтмейкерів та усіх зацікавлених в друкованій графіці відбудеться 8-9 червня у просторі MetaCulture. Навіщо туди йти любителям візуальних експериментів – розповідають організаторки Принт Фест 4/100.
Читайте також: #вгостяхуказки: студія принту «Сері/граф»
Команда Принт Фест. На фото зліва направо: Варвара Перекрест, Саша Манук’янс, Женя Полосіна, Анна Іваненко, Настя Самойленко.
Шовкографія – що це?
Чотири роки тому, кажучи «шовкографія», ми часто чули у відповідь слова «Що це таке?». В Україні графічні техніки й досі не розповсюджені серед художників, ілюстраторів і дизайнерів, водночас як в Європі та в усьому світі принт був і є одним із найдоступніших видів мистецтва.
Ми почали робити Принт Фест, щоб привернути увагу до демократичного друку. Вирішили створити майданчик для спільноти принтмейкерів Києва – місце, де можна купувати і продавати ручний принт, вчитися його створювати, спілкуватися з однодумцями.
Фото: Анастасія Самойленко
Принт Фест давно вийшов за рамки того, щоб розповідати про техніки ручного друку. Ручний принт – це мистецтво. Ми хочемо бути не просто хендмейд-ярмарком, а дорослою подією, що розвиває візуальну культуру та працює на розвиток ком’юніті. Коли з’являється майданчик – з’являється й активність.
Так, естамп може бути представленим у галереї. Він цікавить колекціонерів і часто страждає через доволі консервативний підхід, де, наприклад, чистота техніки і певні стилістичні обмеження можуть мати велике значення. Але нам цікаво розповсюджувати культуру принта в іншому контексті. Будь-хто може займатися ліноритом, гравюрою, шовкографією, і для цього не обов’язково називатися художником.
Illustration Professium
Принт Фест – як класна безкоштовна вечірка
Разом з учасниками ми сприймаємо Принт Фест як класну вечірку для вузького кола, але до якого може приєднатися широкий загал відвідувачів. Весь бюджет фестивалю – це внески учасників маркету (вартість участі від 800 до 2000 грн – прим. ред.). По суті, це наш спільний проект. Просто ми беремо на себе менеджерську функцію і іноді вкладаємо власні кошти.
Вхід на фестиваль, воркшопи та лекції завжди безкоштовні. Принт Фест – не про заробіток. Не комерціалізуватися – принципова позиція фестивалю. Але ми зовсім не проти спонсора для того, щоб розширити можливості, дати набагато більше і учасникам, і глядачам.
Лекція Андрія Бармалея на Принт Фесті 1/100
Завдяки внескам учасників нам практично вдається вийти в нуль. Були фестивалі, коли ми перекривали діри в бюджеті особистими коштами, але зазвичай всього вистачає.
Доводиться економити, хоча водночас ліміт вчить виходити за звичні рамки. Ми не можемо привезти лектора або оплатити іноземну виставку, проте можемо стати партнерами культурних інституцій і сподіваємося, що будемо привозити разом більше гостей. Уже цьогоріч за підтримки Чеського центру в Києві відбудеться виставка і воркшоп ілюстраторки Nikola Logosová.
Ми виросли
Складно вимірювати конкретними одиницями, наскільки Принт Фест змінився за чотири роки. Можемо робити висновки за кількістю заявок на участь у фестивалі. Їх у порівнянні з першим стало в три рази більше.
На Принт Фест 1/100 у нас навіть не було такого поняття, як заявки. Звали всіх, хто хоч частково займається ручним друком. Ходили до знайомих художників, діставали їх з комірок і майстерень. Тоді було близько 19 учасників. На минулому фестивалі – 39. Зараз заявок у два рази більше.
Через зміну локації (фестиваль цьогоріч проходитиме в MetaCulture) ми були змушені обмежити кількість учасників і зробити більш серйозний відбір. З року в рік ми намагаємося підвищувати загальний рівень у плані графіки. Крім того, просимо обов’язково приносити нові роботи. Намагаємося залучати міжнародну спільноту, кликати зарубіжних гостей, адже недостатньо варитися тільки у власному соку.
Минулого року, наприклад, на фестиваль приїжджав європейський принтмейкер Tom Singier. Він давно займається шовкографією, друкує на керамічних плитках соціально-іронічні лозунги, з яких виходить художнє висловлювання через принт. Після фесту він провів у Києві кілька воркшопів разом з Принтостаном. У Тома галерея в Берліні, він запросив до себе декількох учасників з виставковими проектами. Такі речі надихають українських художників не обмежуватись звичним, натомість пробувати нове.
Цього року заявки на участь не тільки з України, а й з Лондона, Берліна, Варшави та Москви. Усі проходять відбір на загальних умовах. Ми не відбираємо за принципом «красиво – некрасиво». Важливо, щоб роботи мали цінність, незалежно від ручної техніки.
Сама по собі техніка нікому не цікава. Головне, що ти говориш своєю творчістю. Просто картоплею надрукувати листівку, заштампувати – це класно, але ця листівка автоматично не стає візуальним одкровенням.
Ми відкриті до літографії, ліногравюри, офорту, шовкографії, ксилографії та до будь-яких видів друку і експериментів, пов’язаних з тиражною графікою. Якби подавалися учасники, які роблять експериментальний друк на лазерному принтері, ми були б раді і їм на фестивалі. Хотілося б, щоб люди сміливо шукали нові підходи.
Насправді, якщо ти художник, немає нічого простішого, ніж намалювати принт, віддрукувати його на футболках, продати і заробити на вечірку. Крім того, так художник розвивається і реалізується. Принт Фест робить у це свій внесок. Наскільки ми знаємо, багато хто з учасників більше ніде не показує свої роботи.
Ми помітили, що і віковий ценз учасників істотно змінюється – з’явилося безліч студентів з творчих напрямків. Вони перебувають у пошуку і намагаються себе реалізувати в ручному принті, адже він став зрозумілішим, доступнішим і простішим для сприйняття.
Строго, але справедливо
При відборі учасників ми дивимося на кількість їх робіт. Створити три принта по десять штук недостатньо. Завжди запитуємо, чи є ще роботи. Буде несправедливо пропустити того, хто хоче «погратися», замість художника, який вже десять років займається творчістю в стіл, тому що немає де показати.
Роботи можуть не пройти відбір через соціально-етичні причини. Наприклад, ми проти закликів до насилля, релігійної або політичної агітації в рамках Принт Феста. Або ж, якщо робота є просто копією, припустимо, картини Рембрандта, попри те, що цю копію оформили, – відмовляємо. Обираємо більш серйозний підхід.
Ще одне важливе правило – не менше 60% робіт на папері, тому що Принт Фест – не фестиваль мерча. Буває, нам надсилають класні принти, але вони зроблені на футболках, ще й прямим друком. Це не те, що вписується у формат.
Що на цей раз
Ми запланували ряд воркшопів – з літографії, лінориту, ситодруку та інших графічних технік проводитимуть наші друзі та партнери ОМШ (відкрита майстерня ситодруку), Літографська 30 та офортна студія Etching Room 1.
Готуємо зону зінів – єдина частина Принт Феста, де можна зустріти цифровий друк. Тут буде самвидав, книги, газети та журнали, самостійно тиражовані різноманітними способами – від фотозінів та ілюстраторських висловлювань до текстів про мистецтво.
Традиційно буде освітня зона з лекціями та експерименти з різними техніками, зона маркету для продажу і купівлі робіт, фудкорт та музика.
Світом проходять подібні події, але значно масштабніші. Наприклад, у Берліні, Барселоні, Лондоні, містах Франції, Америки. Часто принт поєднують з темою комікса, книги або іншими видами графіки, зарубіжні фестивалі відрізняються й вартістю участі.
Коли ми або наші друзі опиняються на цих фестах, візитівки Принт Феста потрапляють до іноземців. Так у нас і з’явились польські та німецькі учасники.
Ручний принт продається?
Для того, щоб бути комерційно затребуваним художником, як правило, виникає необхідність взаємодіяти з галереєю. Щоб заробляти принтом, аналогічно, – необхідно виставлятися в галереї, вести переговори з кураторами, аукціоністами.
Але Принт Фест не про це. Фестиваль пропонує взаємодію безпосередньо з глядачем: ти йдеш, друкуєш свої картинки, демонструєш і продаєш. Не потрібно проходити весь шлях, отримувати визнання у кураторів, перед тим як глядач побачить твої роботи. У нас простіша модель. Останнім часом ми амбітно порівнюємо себе з Patreon: коли немає посередника і ти безпосередньо спілкуєшся зі своїм покупцем.
Де вчать робити ручний друк в Україні?
У художніх вузах є майстерні ручного друку ще з радянських часів. У видавничо-поліграфічному інституті КПІ, наприклад, або в художній Академії є база з офорту та літографії. У Харківській Академії є майстерні, у Львівській. Але вони іноді знаходяться в занедбаному стані. Не завжди студенти можуть експериментувати, а в деяких майстернях просто дивляться, що робить майстер. Або ж навчання будується на копіях 18 століття.
Але є ї незалежні майстерні, наприклад, ОМШ, Літографська 30, EtchingRoom 1. За останні кілька років багато художників почали відкривати самостійні простори і ділитися знаннями з усіма зацікавленими.
Не кажучи вже про те, що є техніки, які можна спокійно виконувати вдома. Наприклад, монотипію, ліногравюру, кухонну літографію, навіть шовкографію можна адаптувати і робити нескладні трафарети. Важливо тільки дізнатися як.
Наше завдання – зробити так, щоб це бажання виникало. Щоб зникло відчуття закритості, елітності, купчастості. Щоб не було такого: я нікого не знаю з цих майстерень, значить не можу навчитися.
А далі що?
Маємо велике бажання, щоб Принт Фест став помітною точкою на карті принтмейкерів, і не тільки в Україні. Хочеться, аби фестиваль вийшов за межі локальної події. Вже зараз до нас приїжджають з різних міст України та потроху з-за кордону. Було б круто якось привезти гостей з Японії, Китаю, Америки, Іспанії.
З кожним роком сподіваємось бачити більше учасників і глядачів, розширювати освітню та виставкову програму. Мріємо, щоб не доводилося думати, як привезти одну виставку, а робити міську карту з безліччю локацій фестивалю. Хто знає, можливо так і буде через рік.
Раніше Telegraf.Design показував, які роботи надихають Варвару Перекрест, одну із співорганізаторок Принт Фест.