Французький ілюстратор Mathieu Freak City – справжній панк-рокер своєї сфери. Він міксує музичну панк-естетику зі стилем американських та французьких коміксів 80-х.
15 вересня Метью виступає на київській конференції Ochi з темою «How I learned about illustration and graphic design through activism in the underground punk music scene». А 16 вересня проводить воркшоп зі створення The Projector Illustrated Guide. Як він дійшов до такого життя – в інтерв’ю Telegraf.design.
Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Чому Freak City? (Можна не відповідати, якщо вас дістало це питання)
Чому б і ні. Freak City колись було назвою глобального персонального проекта. Такого, знаєте, з коміксами, картинами, персонажами. Freak City – це більше про специфічний ландшафт та дух, про щось урбаністичне, з безліччю химерних персонажів та монстрів, ніж про ім’я артиста. Але воно до мене якось приліпилось, тож я досі звусь Freak City.
Розкажіть кілька слів про ваш бекграунд. Де ви навчалися? Як стали ілюстратором?
Я народився і виріс у Франції та більшу частину освіти отримав у Бордо, де живу і зараз. Скільки себе пам’ятаю, з дитинства малював героїв улюблених анімацій та мультфільмів, а також іграшки та скейтборди – взагалі все, що виглядало яскраво і барвисто. Я просто ніколи не зупинявся і поступово вивчав все більше технічних та історичних аспектів мистецтва завдяки школам та книгам. Це довга історія, яка ніколи не припинялася.
А як би ви описали свій стиль зараз?
Це суміш панк-естетики разом з американськими і французькими коміксами 80-х. Щось з андеграунду, що бере коріння в музичній панк-рок сцені. Щось з великою кількістю енергії, бешкетування, кольорів та відсилок до підліткового віку. Це візуальний саундтрек до того, як я живу!
Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Сьогодні все це можна побачити у ваших роботах. Як ви розвивали свою професійну візуальну мову?
Спочатку я був технічно обмеженим. Тож поступово вивчав нові трюки. Але не скажу, що протягом багатьох років мій стиль сильно змінився. Скоріш, я навчався бути професіоналом, прагнув до чистоти стилю, дисципліни, самонавчання. Справа в тому, що я сформував свій стиль ще у підлітковому віці. Досі люблю ті самі речі. Коли відкриваю нові – інтегрую у візуальну мову. Але лише, якщо відчуваю, що розбираюся в них.
Що це за речі, які найбільше вплинули на ваш стиль? Як щодо французького графічного сторітелінгу?
Він вплинув, ще й як! Я з дитинства читав французькі новели з ілюстраціями, і це точно визначило мою візуальну мову. Ви могли знайти їх по всій Франції: у бібліотеках, школах, магазинах, на вокзалах тощо. Це було дуже популярним медіа, яке й досі існує. В комерційному мистецькому світі протягом багатьох років відбулося велике пожвавлення в ілюстрації, пов’язаній із коміксами. Існує безліч шкіл у графічному світі, і я люблю багато з них. Але більше за інше завжди полюбляв комікси 80-х років з так званими «чистими лініями». Точні лінії, плоскі кольори без затінків – ось такий рецепт. Щоб зрозуміти, як рок вплинув на французькі комікси 80-х, подивіться, що таке Metal Hurlant. І це лише те, що я згадую одразу. А всього набагато більше.
Джерело зображення: www.delcampe.net
Ви й досі у пошуку?
Так, весь час! Я не боюся залишитись без відповідей, але те, що мене справді лякає – так це не мати питань. Завжди запитуйте себе.
Розкажіть про свій робочий процес. Інструменти, техніки, послідовність.
У мене все досить базово – від скетчів на папері до остаточного цифрового забарвлення. По-перше, я роблю багато фотографічних досліджень у портфоліо з референсами, але потім це все одно ескізи та планування подальшого вигляду. Мені потрібні чіткі вказівки. Я не з тих, кого веде його олівець. Мої чорнильні малюнки робляться вручну, потім скануються, очищаються від зайвого і лише тоді настає час для цифрового забарвлення – здебільшого за допомогою Photoshop або Illustrator.
Джерело зображень: freakcitydesigns.com
Могли б ви більше розповісти про свій підхід до кольору, текстури?
Я зберігаю дуже обмежену палітру, для більш привабливого ефекту намагаюсь дотримуватись максимум п’яти кольорів в одній ілюстрації. Хочу, щоб вони були дуже потужними. Це означає, що я повинен знайти кольори, які відповідають один одному і доповнюють один одного. Зазвичай це суцільні і насичені кольори, використані в коміксах і на артових скейтбордах. Я думаю про них так, ніби працюю над екранізацією.
Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Цифрові носії дають можливість спробувати і використовувати різні комбінації швидким і простим способом. Люблю використовувати всі ці переваги. Насправді я роблю три кольорові версії одного й самого малюнка і просто залишаю той, який вражає мене найбільше на наступний день.
Ви надсилаєте якісь повідомлення у світ через свої роботи? Чи ваші ілюстрації більше для естетичного задоволення та самостійної інтерпретації?
Гадаю, все залежить від творів. Особисті роботи зазвичай несуть більше повідомлень. Спочатку їх слід поширювати, а потім люди намагаються їх зрозуміти. Для досягнення цієї мети я створюю книги та персональні виставки. Але коли йдеться про комерційні проекти, все, звичайно, більш приземлено.
У вашому портфоліо багато клієнтів-гігантів. Розкажіть, будь ласка, більше про роботу з Microsoft, Jägermeister, Red Bull, Vice, GQ та іншими. Яка різниця між колабораціями з великими міжнародними компаніями та усіма іншими?
Ілюстрація для Vice. Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Ілюстрація для GQ. Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Великі клієнти, як правило, легкі у співпраці. З ними класно працювати, оскільки є фінансовий та матеріальний комфорт. А також це зазвичай добре організовані структури. В усьому іншому вони насправді не відрізняються від меншого клієнта, тому що мені доводиться так само робити ілюстрації. Можливо, ви відчуєте дещо більше тиску, працюючи з ними, але я намагаюсь давати все можливе. Тому клієнт насправді не впливає на мою роботу.
Які проекти навчили вас найбільше? Та якими ви насправді пишаєтесь?
Я завжди чомусь навчаюсь! Не можу підібрати один, але скажу так: виклики – це те, що навчає найбільше. Як, наприклад, взятися розмальовувати гігантську стіну або використовувати в роботі нові методики. Це можливо у всіх проектах, які змушують вийти з зони комфорту.
Джерело зображень: freakcitydesigns.com
Випускати книгу ілюстрацій також велике задоволення. Такі проекти об’єднують багаторічні зусилля в одній книзі, тому це вже якийсь наріжний камінь у вашій особистій кар’єрі. Наразі я опублікував три різні власні книги, якими пишаюсь. Це особисті досягнення, дійсно важливі для мене.
Соціальні медіа важливі для вашої практики? Якщо так, то які платформи ви використовуєте?
Моє портфоліо є в багатьох місцях. Instagram, Tumblr, Facebook, Behance та ще кілька. Визнаю, що це займає багато часу. Але ви повинні це робити, тому що світ ілюстрації настільки величезний, що зараз потрібна якась глобальна видимість. Так, ви все ще можете існувати і працювати без цього. У мене є друзі, які мають блискучу кар’єру без всіх цих соціальних мереж. Але якщо хочете, щоб ваша робота була помічена на глобальному рівні і прагнете досягти комерційного та медійного успіху у своїй галузі, тоді презентація себе – це робота фул-тайм.
А що вам найбільш близьке у вашій справі?
Чиста пристрасть малюнка! Випуск книг, експозиції, подорожування задля показу своїх робіт, відкриття нових місць та людей. Я просто люблю те, що роблю – від малювання за моїм столом, слухаючи улюблені записи, до роботи на дворі, коли ми з друзями створюємо мурали.
Джерело зображення: freakcitydesigns.com
Я абсолютно божевільний до книг, музики, кіно. Можу зациклитись на певних стилях і знаходити в них натхнення щодня. А ще для мене життєво необхідні походи в гори, поїздки в сільську місцевість та прогулянки на велосипеді – це щось дуже освіжаюче і важливе для підтримання постійної мотивації. Мені просто треба це робити час від часу, щоб знаходити силу, яку я направляю в роботу.
Раніше Telegraf.design розмовляв про ілюстрацію з Олегом Грищенком, співзасновником Pictoric.