Десять днів, два фестивалі в Італії та Чехії і десятигодинний воркшоп. Ілюстраторка Женя Полосіна розповіла про участь студії «Сері/граф» у фестивалях Torino Graphic Days та LUSTR.

Останні два роки у «Сері/граф», як і в усього світу, не було можливості багато подорожувати. Тому, коли ми дізналися, що Torino Graphic Days, куди ми вже рік збиралися, та фестиваль LUSTR у Празі, де мали бути представлені наші роботи, проходять «стик в стик», вирішили, що це чудова нагода об’єднати події в одну подорож і влаштували десятиденний візуальний марафон (чи винно-пивний, як подивитися).

Torino Graphic Days

Це фестиваль в Турині (Італія), що зазвичай проходить щороку, але у 2021 році — двічі. На базі Toolbox Coworking відбувається виставка, воркшопи та лекції, а в місті паралельно проходить багато дотичних до фесту подій. Щороку організатори обирають країну-гостю, й половина програми присвячена саме їй. Темою цього року стала Україна з програмою Eyes on Ukraine. Одні з партнерів фестивалю — Pictoric і Український інститут — власне й запросили нас провести воркшоп з ситодруку в Print Club Torino.

Виставка плакатів від Pictoric

Eyes on Ukraine складалася з великої виставки плакатів Yellow blue від клубу ілюстраторів Pictoric, яка об’єднала понад 20 сучасних ілюстраторів та ілюстраторок темою розвінчання стереотипів про Україну.

Презентація нових українських дитячих книжок на стенді Pictoric

Також в Турині було представлено останній Best Book Design від Книжкового Арсеналу.

На Torino Graphic Days були представлені обкладинки друкованого журналу Telegraf.Design від LLIWELL.

Придбати друкований журнал від Telegraf.Design можна за посиланням.

Проєкт «НАРБУТ» з генеративним дизайном від KULTURA та РОДОВІД

Паралельно проходили лекції про історію української ілюстрації та її сьогоднішній стан. Послухати їх англійською можна тут.

Воркшоп: колажі, біганина, English та БАГАТО прибирання

«Сері/граф» проводив воркшоп з «Ілюстрації в просторі» та ситодруку, в межах якого італійські студенти робили колажі з українськими конструктивістськими будівлями та архітектурою Турину. Вони фантазували про історію та функції знайомих нам споруд («Тарілки» чи готелю «Салют») і створювали на аркуші новий, спільний, київсько-туринський простір зі своїми законами та правилами, а потім заселяли його новими жителями.

«Цікаво було працювати, адже студенти спочатку не знали призначення будинків і, наприклад, Київський крематорій для них — незвична будівля у формі квітки, без додаткових сенсів».

Проводити воркшоп з ситодруку (ситодрук, шовкографія — вид трафаретного друку через форму на спеціальній сітці, — ред.) завжди важко фізично, бо це не про сидіння за комп’ютером з чашечкою кави (що буває теж доволі виснажливо), а про біганину навколо рами, миття, перенесення купи паперу на сушку та назад і про БАГАТО прибирання.

Проводити воркшоп англійською зі студентами, що теж не носії цієї мови, — це також ускладнення, помножене на 19. Наш воркшоп тривав 10 годин, тому наприкінці й ми, й учасники спілкувалися вже скоріше мовою жестів п’ятирічних дітей: «Но, нот зіс, єс зіс, вері гуд». Але результат і враження опісля були дуже кльові.

Взагалі, Print Club Torino — це місце, що дуже надихає: велика майстерня, яка має багато обладнання не лише для ситодруку, але й для гравюрних технік, різографії (друк за допомогою різографа, що випалює у майстер-плівці друковану форму для тиражування, — ред.) та шиття книжок. У студії стоїть леттерпрес (високий друк, метод рельєфного друку, — ред.) та переїзний станок для друку на фестивалях. Принт-клуб проводить воркшопи й має відкритий коворкінг вже багато років. Вони співпрацюють з Туринською політехнікою, проводять резиденції та, звісно, ініціюють купу проєктів самостійно та за підтримки спонсорів і грантів, а іноді й міста.

До фестивалю Torino Graphic Days увійшла не лише українська програма, а й локальні виставки та інсталяції. Так, на вході відвідувачі потрапляли до кімнати-відеоінсталяції (дипломний проєкт випускників Туринської політехніки) чи мали змогу поекспериментувати з інтерактивною графікою та згенерувати постер. Або зависнути у залі з прикладами соціально-орієнтованого дизайну різних країн.

У нашому експрес-турі було лише пів дня на дослідження самого міста, і, як завжди в таких випадках, найкраще — знайти локала. Ми трохи погуляли з ілюстраторкою та автодизайнеркою Юлею Лободюченко, яка зараз живе і працює в Турині, дослідили смачні місця з каннолі та музей сучасного мистецтва.

Читайте також: «Моя професія існує, але не в Україні» — автодизайнерка Юлія Лободюченко

LUSTR

Потім ми з Анею (Аня Іваненко — ілюстраторка та співзасновниця студії «Сері/граф», — ред.) перелетіли в Прагу на LUSTR. І якщо в Італії всі постійно п’ють вино, то перший ранок у Чехії почався з пива в кав’ярні, бо неможливо ж не поважати культуру країни, в якій ти знаходишся. 🙂

LUSTR — фестиваль ілюстрації, що проводиться з 2014 року в Кампусі. Як і на будь-якому фесті, там були виставки, лекції, воркшопи і презентації. Вдень ми разом з іншими учасниками та учасницями повісили свої роботи на виставці в порожніх залах, а коли повернулися ввечері, натрапили на натовп з людей, що йдуть до місця подій на фестиваль ілюстрації та готові заплатити 100 крон за вхід, щоб просто побачити виставку картинок. Це страшенно надихає (і зовсім-зовсім не викликає заздрощів).

Ілюстрація в Чехії доволі розвинена індустрія, та наявність фестивалю це лише підтверджує. Одночасно в ці вихідні в Чехії відбувалися три фестивалі: LUSTR і два присвячених книгам, здебільшого авторським, тому багато людей влаштовували тур подіями та містами, щоб встигнути все.

У межах LUSTR відбувалися три виставки, на яких було представлено роботи близько 90 ілюстраторів та ілюстраторок.

1. Збірна виставка з темою ZMAR (руйнація) присвячена проживанню пандемії художниками.

2. Збірна виставка коміксу.

3. Збірна виставка ілюстрації, частиною якою і став «Сері/граф».

У хайлайтах в інстаграмі студії «Сері/граф» ми спробували більш детально показати зображення та затегати усіх авторів, щоб була можливість ознайомитися з роботами ілюстраторів.

Окрім виставок відбувалися також воркшопи, здебільшого чеською. А ввечері були лекції та презентації учасників, де знову довелося говорити англійською. Подивитися відео з лекціями можна за посиланням.

Магазин-мрія ілюстраторів Page Five тимчасово став сувенірною крамничкою фесту з книжками, зінами, принтами з колекції самого магазину та учасників фестивалю LUSTR.

LUSTR — це про картинки, ілюстрації, анімацію та загалом візуальне. А ще про спілкування та нетворкінг. Дуже зручно мати бар прямо на виході з основної зали презентацій, бо легко завести розмову з кимось, хто щойно розповідав про себе зі сцени за келихом пива.

Так можна, наприклад, проговорити весь вечір з дизайнеркою текстилю з Північної Ірландії, яка два роки працювала на «Грі Престолів», та засновником фестивалю Graphic Matters з Голландії. Виявити, що болі та проблеми в нас можуть бути як дуже різними, так і дуже схожими. А імена ілюстраторів, якими ми захоплюємося, дуже часто збігаються. Це допомагає відчувати, наскільки світ став меншим, бо за шляхом художника з іншого континенту можна слідкувати, клацнувши на одну кнопку в інстаграмі.

Кілька уроків з подорожі:

• брати з собою поточну роботу, коли їдеш на фестивалі, — це трішки самогубство;
• багаж, а не ручна поклажа (!), бо неможливо не купити всі книжки;
• фотографувати та постити в моменті зручно, щоб потім, наприклад, для статті можна згадати, що коли відбувалося;
• щоб фотографувати і постити, потрібна вільна пам’ять у телефоні;
• пити пиво вранці — це нормально, але лише якщо ти в Чехії (не повторюйте цього вдома);
• якщо постити чужі картинки, це не просто допомагає ділитися, тим що подобається, але формує нетворкінг з авторами.

«Після такого інтенсивного досвіду хочеться спати три тижні, потім у відпустку, а потім сісти за планування наступного PRINT FEST».

Фото: Pictoric, «Сері/граф», Torino Graphic Days