Статті
#Мандруй Україною: звідки коники та півники
Авторка ілюстрацій розповідає про роботу над проєктом
15 липень, 2020

Історія з проєктом #Мандруй Україною за останній тиждень розрослась до меж скандалу. В соцмережах зустрічаємо багато думок, які транслюють невдоволеність, а часто й нестримну агресію в бік авторів та всіх причетних до створення «айдентики». 

Проєкт «Мандруй Україною» запустило Державне агентство розвитку туризму (ДАРТ) для популяризації внутрішнього туризму цього літа. Задум полягав у тому, щоб українці використовували хештег #мандруйукраїною, коли публікують фото з туристичних місць України. Окрім хештегу був створений графічний знак та набір ілюстрацій. Їх авторкою стала ілюстраторка Ольга Селищева.

Наразі держагентство лишило для проєкту лише графічне зображення хештегу, від всіх ілюстративних матеріалів відмовилось. Telegraf.Design поговорив із авторкою про те, як вона створювала напис та ілюстрації, чим керувалась, обираючи стиль та кольори.

Звідки коники та півники

До проєкту #Мандруй Україною Оля вже декілька разів працювала з українською тематикою. Наприклад, представляла проєкт-колаборацію з фешн-дизайнеркою Поліною Велер на тему українського бароко, у рамках Paris Design Week 2019 —  розробляла серію ілюстрацій для текстилю. З такою негативною реакцією, тим більше настільки агресивною, вона зіштовхнулась уперше.

«Я вже працювала з українською тематикою, вивчала дуже багато українських орнаментів та мотивів. І створювала цю роботу не на порожньому місці».

Slider image
Slider image
Slider image

Оля розповіла, що брала участь у культурологічній поїздці в музей опішнянської кераміки. Звідти вона привезла набір скетчів, які змалювала з образів та орнаментів. Ілюстраторка каже, що рослинні та анімалістичні елементи, той же кінь чи півень — трапляються дуже часто.

«Мене насправді вразило тепло, що йшло від тих робіт, те як видно персональне ставлення митця до того, що він робить. Мені тому й стало цікаво звернутися до орнаментальної тематики. Я думала й про витинанку, й про рушник. Там дуже багато рослинних, анімалістичних мотивів».

Ще ілюстраторка каже, що багато мотивів взяла з українських пісень: «Ой, летіли дикі гуси», «Ой, чий то кінь стоїть», «Ой, смерека». Й пропонувала залучити в проєкт копірайтерів, аби звірі доносили певний меседж.

«Наприклад, біля пташки можна було б написати «Ой летіли дикі гуси», поряд із конем — «Ой, чий то кінь стоїть». Можливо тоді увесь концепт був би зрозумілішим широкій аудиторії. Ці слова вже стали частиною народної культури, але вони мають автора — могли виникнути питання з авторськими правами. А розбиратись у цьому часу не було. Хоча однозначно — робота копірайтера значно б покращила проєкт».

Slider image
Slider image

Крім того рослинними та анімалістичними ілюстраціями ілюстраторка хотіла привернути увагу до проблем довкілля, проблеми зникнення видів: «Мені хотілось зробити ілюстрації, які б казали — природа це наш скарб, треба поважати й берегти її!»

«Попередні роботи для української ідентичності, які я бачила на різних рівнях, часто мають жорсткі геометричні форми. Наприклад, в Ukraine Now (що теж свого часу отримав багато критики попри ґрунтовну підготовку й розробку унікального шрифту) — це прямі плашки, жовто-блакитний колір. Все дуже чітке. Мені не хотілось повторюватися, хотілося звернутись до народної культурної спадщини. Але виявилось, що люди не хочуть асоціювати себе з народними майстрами. Попри те, що екологічність та переміщення акценту з міста до природи є європейським трендом наступного десятиліття».

Чому червоно-рожевий  колір

Окрім червоно-рожевої версії айдентики Оля розробила й жовто-блакитну. Але її в ДАРТі не показували широкій аудиторії.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

«Варіант жовто-блакитної версії здавався дуже простим. Тому що все в Україні робиться жовто-блакитним. А червоний — це колір рушника. Щоправда, контраст червоного та білого мені здався дуже різким. І я подумала — літо, теплі кольори, заходи сонця. Тим більше, що зараз червоно-рожева комбінація в моді. Gucci, Adidas, Nike зробили останні колекції в таких кольорах. Це поєднання кольорів у тренді».

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

«Ці кольори були сприйняті як російські. А чому ж тоді не польські? У Польщі ж червоно-білий прапор! Те ж саме і з півнем — чому він раптом тільки російський. Півень — це символ Франції! Чому ми так легко віддаємо частину своєї культури іншім? Це тільки 2 герої з серії, а є ще 5 інших».

Крім того звірі в айдентиці #Мандруй Країною не обов’язково мали бути червоними. На фото їх можна було розміщувати й білими, й чорними, додає ілюстраторка.

Шрифт

До шрифта була найменша кількість претензій. Авторка звернулась до шрифту «Козацький устав», який характерний своїми великими, «летючими», «легкими» елементами. Буква «М» — нагадує козацький чуб, а нижня частина букви «У» — це дорога.

«Людина має бути сміливою, аби вийти із зони комфорту та відправитись у подорож. Тому у шрифтовому рішенні так багато акцентних виносних елементів — адже подорож несе у собі багато нових вражень».

Бриф за 2 дні

«Мені зателефонували з фундації Дарини Жолдак і повідомили, що в нас є 2 дні. І що в проєкт треба включитись дуже швидко. За ці два дні я розробила два варіанти, презентацію з візуалізаціями. І з двох варіантів обрано саме цей», — розповідає авторка.

За її словами, другим варіантом була ідея в стилі golden age of travel (це естетика 1950—60 років, перший бум комерційної авіації у США та Європі): «Він мав передавати атмосферу приємних подорожей. Але в держагентстві обрали цей, більш український.

Оля розповідає, що в проєкті мала бути представлена велика кількість героїв. І що їх більшу частину вона вже доробила після презентації, але потім «вони вже нікому виявились непотрібними».

«На мою думку, для масштабного проєкту, який поширюється на всю країну, потрібно проводити ґрунтовні дослідження суспільства, аудиторії, на яку ми орієнтуємось, — каже авторка. — У такому випадку цільова — це вся Україна. А Україна дуже неоднорідна. Будь-який стиль чи логотип зіштовхнувся б у таких умовах із критикою, усім подобатись неможливо».

«Не критикують того, хто нічого не робить»

«Критика має бути. Критика — це нормально. Дискусія породжує роздуми й подальший розвиток. Стосовно краси та політики всі мають свою думку. Наскільки вона професійна і кваліфікована — це вже інше питання. А особисті погрози, булінг та комунікацію в стилі нецензурної лексики вважаю неприйнятною у цивілізованому та професійному суспільстві».

«Зі свого боку я зробила все можливе, вклалась у таймінг. І попри критику мені подобається, як логотип працює на рожевому тлі, бо він помітний».

«Як зазначила керівник держагентства з туризму Мар’яна Олеськів: не критикують того, хто нічого не робить. Тим більше, якщо робити щось помітне. Я сама дуже критично ставлюся до своїх робіт. І маю також критичне ставлення до робіт колег. Але свої зауваження не висловлюю, бо поважаю працю інших, і це порушує елементарну професійну етику. Хочу подякувати всій команді, яка працює над проєктом і дизайнерам, які написали слова підтримки. Сподіваюсь, проєкт буде успішно розвиватись надалі».

У нас є ще дещо для вас