Батько українського модернізму та художник-футурист, що проголосив себе «Головою земної кулі». Давид Бурлюк був зухвалим митцем, який створив унікальний калейдоскопний стиль та кинув виклик усталеним нормам живопису та графіки. Він любив епатаж, завжди ходив у виразному капелюсі-циліндрі та мав скляне око. Одним із перших Бурлюк закликав позбутись імперського минулого та «скинути Пушкіна» — проте росія досі намагається привласнити собі художника, який народився на Сумщині.
Місце в історії
Пересічні українці мало чули про Давида Бурлюка аж до 2007 року, коли його картину «В церкви» продали за $650 тисяч в одному з найстаріших аукціонних домів Сотбіс. Більшу частину життя Давид Бурлюк провів поза межами України, але неодноразово звертався до батьківщини у своїй творчості. Бурлюк став справжнім мистецьким феноменом першої половини 20 століття: неймовірно продуктивним художником, що прожив 85 років та створював нові роботи ледь не щодня.
Давид Бурлюк, «В церкви» та інші роботи
Світлини: Суспільне надбання США
Давид Бурлюк писав про себе так: «Мій колорит глибоко національно український. Помаранчеві, зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля. Коли я рисую, мені здається, що я дикун, котрий тре сук однієї фарби об іншу, щоб одержати кольоровий ефект. Ефект горіння. Ефект сластолюбства, збудження статтю однієї фарби характерних рис і особливостей іншої».
Давид Бурлюк, «Карусель»
Світлина: Національний художній музей України
Художник став однією з найважливіших фігур раннього футуризму, вів знайомства з Василем Кандинським та Володимиром Маяковським. Митці були настільки близькими, що Кандинський став хрещеним батьком дитини Давида Бурлюка. На початку 20 століття Кандинський запрошує Бурлюка долучитися до німецького мистецького об’єднання «Синій вершник», а Маяковський називає Бурлюка своїм «дійсним учителем».
Давид Бурлюк: «Бродвей, Нью-Йорк».
Світлина: Інститут просвіти
Тінь імперії
За художню спадщину Давида Бурлюка сперечаються Україна, росія та США — саме у Сполучених Штатах митець провів половину свого життя. Лиш відносно нещодавно Україна усвідомила значущість постаті Бурлюка та почала публічно заявляти про його українськість. 2021 року в Україні на честь художника назвали урочище в Сумській області, неподалік від місця його народження. Саме там Бурлюк створив першу свою роботу — портрет сестри Людмили.
Давид Бурлюк, портрет сестри Людмили
Росіяни досі вперто називають Давида Бурлюка «батьком російського футуризму». Водночас музеї світу титрують Бурлюка невлад: десь він українець, десь росіянин, а десь — американець. Дехто називає його радянським Ван Гогом, хоча сам митець вважав себе «українцем козацького роду». Такі невідповідності, на жаль, виникають з багатьма митцями, які народилися чи провели частину життя на території колишньої російської імперії. Серед них — майстри авангарду Казимир Малевич та Олександра Екстер.
Давид Бурлюк, «Втрачена любов», 1950-і роки
Читайте також: Українські митці вимагають своє місце в історії
Бурлюк мав неоднозначні відносини з більшовиками, хоч і писав матеріали для комуністичних видань «Рускій голос» і «Новий мір». Бурлюк продовжував робити це навіть перебуваючи в Сполучених Штатах. Власне, його переїзд до США, ймовірно, був зумовлений тим, що художник усвідомив небезпеку, яка чекала на нього в новоствореному СРСР. Адже там не було місця вільнодумству, епатажу та креативу.
Мистецька цінність
Чимало мистецтвознавців заперечували будь-яку значущість творчості Давида Бурлюка. Це могло бути спричинене ексцентричною поведінкою художника та його схильністю до «мішанини стилів». Однак саме полістилістичність робить живопис Бурлюка унікальним та таким, що знавці мистецтва наново відкривають для себе цей талант понад сто років потому.
Давид Бурлюк, «Айстри на березі моря», 1950 р.
Давиду Бурлюку вдалося стати визначною фігурою глобального футуризму, а не лише радянського. Його діяльність у США зумовила зацікавленість до футуризму по всьому світу, водночас у СРСР його роботи викидали на смітники, а митців-футуристів почали переслідувати. Вочевидь Давид Бурлюк аж ніяк не вписувався в рамки зразкової радянської людини: він вдавався до театральної поведінки, любив епатаж та часто робив гучні заяви. До того ж Бурлюк малював на власних щоках та носив рвані штани.
Давид Бурлюк. Світлина: Getty Images
Незадовго до жовтневої революції футуристи, зокрема і Бурлюк, видали маніфест під назвою «Ляпас суспільному смаку», в якому закликали «скинути Пушкіна з корабля сучасності». Митці хотіли розірвати зв’язки з минулим, аби наново створити свіжі культурні сенси. Футуристи писали: «Минуле тісне. Академія і Пушкін незрозуміліші за ієрогліфи. Скинути Пушкіна, Достоєвського, Толстого та ін. та ін. з пароплава сучасності… Хто не забуде свого першого кохання, не пізнає останнього».
За різними оцінками, Давид Бурлюк створив від 15 до 30 тисяч робіт. Через це він навіть зазнав критичних закидів, оскільки деякі знавці мистецтва звинувачували його у «фабричності» та «конвеєрності». Водночас видання The New York Times так описувало роботи Бурлюка: «Це живопис у його найжвавішому прояві; він передає велику життєву силу, яка, очевидно, вкладена в його створення».
В українських музеях нині міститься всього кілька десятків робіт Бурлюка. Звісно, під час повномасштабної війни росія продовжує свої спроби викрадення та привласнення його спадщини. Втікаючи з Херсона 2022 року російські військові викрали картину Бурлюка «Сільський пейзаж». Достеменно невідомо, що сталося з цією картиною та де вона зрештою опинилася. Більшість робіт Бурлюка зберігається у меморіальному музеї Нью-Йорка.
Відбиток епохи
Давид Бурлюк беззаперечно вважав себе українцем та називав себе нащадком козаків, хоча писав твори російською (планував перейти на українську) та казав, що Україна «братські пов’язана з союзом Радянських Республік Леніна». Бурлюк не був політично обізнаним активістом, тому було б недоречно звинувачувати його в браку патріотизму. Адже багато хто з сучасників Бурлюка симпатизував ідеям соціалізму, зокрема і на Заході.
Слід наголосити, що протягом тривалої та плідної творчої діяльності Бурлюк завжди повертався до образу козаків, зокрема — козака Мамая. До того ж його любов до зображення коней має відголоси трипільського та скіфського мистецтва, яке відрізняється характерними анімалістичними орнаментами. Попри те, що Бурлюк жив та працював у російській імперії, Японії та США, одним із головних мотивів його творчості постійно була Україна, її історія та культура.
Давид Бурлюк — «Українці», 1912 рік
Джерело: iprosvita.com
Відродження пам’яті
Давид Бурлюк допоміг друзям-футуристам здобути всесвітню славу, але сам ледь не був забутий на власній батьківщині. Потроху пам’ять про нього відроджується в Україні: зокрема на Сумщині відкриваються культурні осередки, присвячені творчості видатного митця. Прах Давида Бурлюка розвіяли над Атлантикою, як він і заповів. Скляне ліве око художника стало музейним експонатом.