У листопаді в онлайн спільноті дизайнерів проходив челендж під назвою #літеропад. Його мета — популяризація робіт українських майстрів-шрифтовиків минулих років. Щодня дизайнери, ілюстратори та інші учасники флешмобу робили векторне зображення однієї з літер української абетки. За основу брали історичні зразки мальованих літер з обкладинок книг, журналів тощо. Так за місяць учасникам вдалося покрити майже всю абетку.

Ми поспілкувалися з ініціатором челенджу та шрифтовим дизайнером Андрієм Шевченком і шрифтовою дизайнеркою та дослідницею шрифтової культури Марчелою Можиною про важливість подібних акцій, а також зібрали приклади робіт учасників #літеропаду.

«Звертати увагу на шрифти мене навчив Шерлок Голмс ще у дитинстві, — розповідає Андрій Шевченко, букволюб та ініціатор #літеропаду, — Мене вразило, як влучно він вгадав газету за її шрифтом. З того часу я отримував багато задоволення від спостерігання чудових шрифтів, ну і трохи сумував, дивлячись на негарні».

Наприкінці жовтня Андрій звернувся до дизайнерів та ілюстраторів із закликом взяти участь у новому челенджі, #літеропаді. Кожного дня листопада учасники отримували одну або дві літери української абетки. Після цього мали знайти історичний зразок цієї літери, векторизувати його та запостити з гештегом, вказавши першоджерело.

«Ідея створення #літеропаду лежала на поверхні, — ділиться Андрій, — Адже ілюстратори вже не перший рік беруть участь в inctober (від англ. ink — чорнила  та october — жовтень, щорічний творчий челендж з малювання). Тож я подумав: в українській абетці 33 літери —  майже як днів у місяці, — а онлайн спільнота Шрифтові Знадібки дедалі глибше відкриває рясні скарби українських художників 20-го століття. Лишалося тільки об’єднати все разом і кинути заклик у фейсбук».

В організації #літеропаду Андрію допомагала шрифтова дизайнерка та засновниця групи Шрифтові Знадібки Марчела Можина. Вона визначала літери дня, а також сама брала активну участь у челенджі.

«Я вже давно займаюся шрифтами, але у серйозну роботу це переросло, коли я почала працювати в АльфаБраво (студія шрифтового дизайнера Кирила Ткачова), — розповідає Марчела, — Три роки тому я започаткувала схожу ініціативу #typetober, але в цьому році, на жаль, не змогла її провести через велике завантаження. Втім, тішило, що навіть без моєї участі та нагадування, ідея жила. Ще в рамках #typetober харківська ілюстраторка Ольга Скоробогатова відмалювала букви алфавіту, беручи за зразок роботи українських митців. Коли Андрій Шевченко запропонував спільноті шрифторобів провести щось подібне у листопаді, я радо погодилась».

Робота з історичними зразками шрифтів розкриває красу та великий потенціал кириличної абетки. Ілюстратори та дизайнери векторизували літери Миколи Бутовича, Василя Чебаника, Василя Кричевського та інших. «Мені здається, що кирилиця є доволі недолюбленою, — каже Андрій, — Вона довго була придавлена деспотичними режимами, що пильно контролювали слова, а отже і букви. Але ж ми бачимо, якою гарною вона може бути. Думаю, що дещиця уваги та любові, експериментів та вправности принесуть нам рясні плоди та позбавлять нарешті від комплексу кириличної неповноцінності».

«Звісно, найцікавіші літери — це ті, в яких графема дає простір для експериментів, наприклад, літера «К», — додає Марчела, — Але #літеропад показав, що навіть таку просту букву, як «О», можна намалювати у безліч способів.

Існує думка, що шрифтовий дизайн є дуже консервативним, але це не так. Принаймні, українські шрифтовики завжди були революціонерами. Зокрема за допомогою #літеропаду можна наочно побачити боротьбу за повернення форм старої кирилиці («N», «Z»), авангардні пошуки та сміливі творчі експерименти».

Учасники літеропаду брали за основу різноманітні джерела: обкладинки книжок Тараса Шевченка, Оксани Забужко та Івана Франка, дописи в Українській Радянській Енциклопедії, ілюстровані журнали минулих часів, календарі та плакати. Всі ці зразки публікуються в онлайн групі Шрифтові знадібки.

«Зі зберіганням культурної спадщини у нас, в принципі, проблем немає, — каже Марчела Можина, — Хоч багато було втрачено під час радянської окупації, державні архіви, бібліотеки та музеї мають безліч неоціненних робіт. Також багато чого повертається завдяки українській діаспорі. Але проблема у тому, що культурний спадок зберігається, проте не розповсюджується. Наприклад, у ЗВО (закладах вищої освіти) продовжують розповідати лише про тих, кого дозволено було згадувати при радянській владі: Нарбута, Кричевського, Єрмілова. Це дуже збіднює. Адже дизайн — це в першу чергу знання, потім творчість. Якщо в українських дизайнерів немає розуміння культури України та її мистецтва, не може бути й мови про український дизайн».

Челенджі на кшталт #літеропаду мають велике значення, адже допомагають інтегрувати роботи минулого у сьогодення. «Кажуть, що вміння користуватись досвідом людей, які були до нас, власне й зробило нас людьми, — зазначає Андрій, — Майстри українських літер робили значно сміливіші речі ніж ті, що ми дозволяємо собі сьогодні. Відкриття прихованого спадку навчає нас можливостей роботи з літерами та дає більше свободи в нашій сьогоднішній праці».

Андрій Шевченко вважає, що векторизація літер інших авторів несе чималу користь для дизайнерів. На його думку, знайомлячись з історичною формою «на дотик», ми можемо пережити момент спільної діяльності з автором. І цей досвід залишатиметься, як певного роду дизайнерська м’язова пам’ять. «Колись, малюючи шрифт «Бандера», я несвідомо використав ходи Роберта Лісовського, з літерами якого працював перед тим. Мабуть, саме так і працює культура», — додає шрифтовий дизайнер.

У статті використані векторні зображення літер, створені: Андрієм Шевченком, Марчелою Можиною, Євгеном Садко, Олександрою Корчевською-Цехош, Дмитром Авраменком, Оленою Бричевською, Марком Позиняком, Катро Нікитенком, Оксаною Єршовою, Юрієм Формусяком, Тетяною Іваненко, Лесиком Панасюком, Олександром Годомичем.

Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.