Статті
Kyiv is Kyiv. Як створювали ексклюзивний ілюстрований зін про Київ
8 грудня, 2021

Молода ілюстраторка Кароліна Гульшані створила ілюстрований зін, головним героєм якого став Київ. Кароліна народилася в Україні, але з шести років живе в Німеччині, і наразі вивчає ілюстрацію в Берліні. Завітавши під час локдауну в українську столицю, ілюстраторка вирішила присвятити їй свій проєкт.

Артдиректором зіна став Сергій Майдуков, а шеф-редакторкою — ексредакторка (екс)Kyiv Post Тома Істоміна. Зін має лімітований тираж — лише 100 примірників. Telegraf.Design поспілкувався з авторкою ідеї та ілюстрацій про цей проєкт детальніше.

Фото: Наталія Азаркіна


«Зіни» — авторські видання з оригінальними фото чи ілюстраціями. Концепцію розробляє або одна людина, або дуже невелика група. Готовий проєкт іде на друк, і може бути з «короткими» сторінками або зшитий вручну.


Минулого року, коли уся Європа була закрита на жорсткий локдаун, Кароліна приїхала до Києва. Для навчання дівчині потрібно було зробити власний проєкт за 180 годин. Київський дизайн, арт, нічне життя, їжа, творчі люди — все це вразило ілюстраторку і вона обрала місто темою проєкту.

«Київ був настільки особливим та іншим, що я просто закохалася. До того часу я мріяла пройти стажування десь в Європі, де добре розвинена сфера дизайну й ілюстрації, але зв’язок з містом виявився настільки сильним, що я вирішила трохи змінити плани, знайти стажування в Києві і зробити проєкт на високому рівні», — розповідає Кароліна.

Кароліна вважає, що про Київ з’явилося чимало кліше. Часто його порівнюють саме з Берліном. Однак креаторка хотіла показати, що у міста є власна сильна ідентичність, що «Kyiv is nothing but Kyiv», адже порівнюючи, ризикуєш впустити щось важливе.

«У мене було відчуття, що я маю поділитися цією любов’ю до міста, яке поки не розкрилося повністю, але водночас сповнене сили та пристрасті. В зіні ми й хотіли показати Київ в його множинності, вібраціях, мінливості і переплетеності людей, проєктів, бізнесу».

Kyiv is Kyiv розповідає про життя міста, нові заклади, локації, події, екобренди, міські ініціативи та людей, які за ними стоять. Автори не лише хвалять Київ, а й дражнять, уявляючи ідеальне місто, в якому кияни, наприклад, позбулися б своїх авто і пересіли на електросамокати. В зіні Київ — живий персонаж зі своїми переживаннями, який пише у своєму щоденнику, водночас читач може надіслати йому листа.


Читайте також: ТОП-10 журналів, які варто погортати дизайнеру


Зін вийшов англійською. Кожна історія проілюстрована, а між ними читач знайде ігри, пазли, жарти. Обкладинка, що не приклеєна до внутрішньої частини, символізує свободу. Нитки, які звисають, нагадують про неідеальність і про те, що ти власноруч можеш щось додати та допрацювати.

Організація і креативний процес

Перший драфт проєкту мав три ідеї: зафіксуй Київ «зараз», донеси сильні меседжі і залишайся справжнім. Кароліна написала про ідею київському ілюстратору Сергію Майдукову, який погодився стати артдиректором проєкту. Також дівчина розсилала свою ідею всім креативникам, яких тільки змогла знайти в місті. Людям подобалася ідея, вони хотіли допомогти, але у підсумку шеф-редакоркою стала Тома Істоміна з Kyiv Post.

«Я розповіла їй в Instagram, що маю ідею і мені дуже потрібні журналісти. Ми зустрілися і запропонували цю ідею парі журналісток з Kyiv Post. На зустріч я принесла приклад берлінського зіну, пояснила, який виглдя це може мати».

Без журналістів цього зіну ніколи б не було, наголошує Кароліна. Щодо графічної частини — дівчина просто писала людям та запитувала. Адже все це без грошей і друк її власним коштом.

Ілюстраторці було незвично, наскільки в Україні легко (!) просто поговорити з людьми, що вони можуть працювати безкоштовно над проєктом просто через те, що він здався їм цікавим і вартим їхнього часу.

Поспілкувавшись з місцевими, Кароліна дізналася про набір шрифтів від Дмитра Растворцева Kyiv*Type, який «мав дуже крутий вигляд» і при цьому був безкоштовним. Ілюстраторку зачепили його сильні лінії та великий вибір накреслень, якими легко вдалося передати ритм міста.

Згодом до проєкту долучилися інші локали з креативної сфери. Активна робота над зіном стартувала у березні 2021. Кароліна каже, що команда спеціально шукала ідеї та формат, які покажуть, чому Київ — особливий та несхожий на інші міста.

«Ми вирішили показати це через зін. Поки цей формат не надто популярний в Україні, та він дуже недооцінений. Адже зін можна відчути на дотик. Ми хотіли поширювати культуру читання продукту грайливого, розважального і водночас корисного і захопливого».


Читайте також: Як створювався дизайн першого друкованого журналу Telegraf, та чому він саме такий


Ілюстраторка розповідає, що такий формат роботи був для неї «дуже новим». Особливо енергозатратною виявилася комунікація з людьми, адже в університеті її не готували до роботи з представниками різних професій, які мають різні погляди та думки. Інколи журналістам було складно сказати чи пояснити, що варіант їхніх історії не підходить. Іноді проблемою у комунікації ставала мова. У Києві за пів року Кароліна стала краще розмовляти російською, не було проблем із розумінням української. Однак спочатку вона використовувала багато англійських слів, коли намагалася порозумітися з людьми.

«Мене розуміли. Якщо не розуміли, то перепитували. Я могла показати, що маю на увазі. Наприклад, дуже багато зінів я привезла до Києва, щоб пояснити журналістам, що це таке. І що означає писати більш вільно, без обмежень».

У поїздках між Києвом і Берліном Кароліна щоразу вигадувала, чим можна було б зачепити читача, як розважити: додавала приховані сторінки, невеликі завдання, щось, що приємно було відчути на дотик, розвертала сторінки журналу на 180 градусів так, щоб читач міг гратися з ним, як з іграшкою. Тільки іграшкою стало ціле місто.

«Для мене зін означає свободу. Щось абстрактне, при цьому те, що кожен збагне. Твоя англійська може бути недостатньою, щоб повністю зрозуміти текстові історії, але ти зможеш відчути її через тактильні відчуття».

Hardcopy

Для зіну ілюстраторка обрала папір Munken Pure: водночас шорсткий і легкий. Авторка ідеї зробила видимими нитки, кінці яких стирчать, і вирішила не пришивати обкладинку до основного блоку.

«Я не могла анімувати перегортання сторінки на принті, але чому б не змусити читача повернути голову? Так читач через друкований продукт може прожити контакт з містом».

Кожна обкладинка примірників зіну надрукована шовкотрафаретом і вручну покрита чорнилом. У кожного читача примірник трохи відрізнятиметься, двох однакових зінів не буде. Так само як і з містом: люди бачать його по-різному. У кожного з Києвом своя особиста історія.


Читайте також: Kyivnumbers. Проєкт про незвичайні номери на київських будинках


Контент: 9 історій

Кароліна наголошує, що найбільше роботи над зіном провела головна редакторка Тома Істоміна. З березня вони зустрічалися й обговорювали, що зараз відбувається у Києві, що важливо.

«У мене, звісно, був зовсім інший погляд на все, після Берліну я бачила важливі пункти київської айдентики. Я дивилася, гуляла, спілкувалася з людьми. Під це ми обирали людей для проєкту, зосереджуючись на тому, що відбувається зараз, але буде важливим і у майбутньому. «Aftergrout of Kyiv» (післясмак Києва — ред.). Де можна подивитися назад і сказати: «Ого, там щось відбулося! Там щось зсунулося у спілкуванні».

Підсумкові історії потрапили у проєкт за принципом «транзакційності». Авторка вважає, що у журналістиці можна все переробити, а можна відразу передати історію такою, якою вона є. Нередагованою. Такою, що не переходить до піар-менеджера, який усе викреслить. Важливою була емоційність речей. Зберегти архітектуру, а не знищити її. Це були головні цілі — показати Київ таким, яким він має розвиватися й надалі, наголошує ілюстраторка.

Від деяких ідей та ілюстрацій довелося відмовитися, адже вони урешті не підходили: передавався не той меседж та почуття, які мали бути.

Slider image
Slider image
Slider image

Ескізи ілюстрацій, від яких довелося відмовитися

«Також, наприклад, остання сторінка, де у нас типові характери 12 людей. Це взагалі-то мав бути гороскоп, де жартома і трохи з насмішкою аналізуються типові кияни. Але не було автора, який би це описав. Часто ми відмовлялися через обмеження сторінок, бюджету. Нам було значно важливіше дати якість, а не кількість. Під цей критерій ідеї і відбиралися, а ті, які не мали достатню якість, — викреслювалися».

Врешті до зіну увійшло дев’ять історій: про магазин з вінілом на Подолі, технокультуру, гастропростір на Рейтарській, локальні апсайклинг-бренди, про вільний від упереджень і дискримінації простір та інші.

Slider image
Slider image
Slider image

Ескізи ілюстрацій, які не увійшли в зін

Технічна реалізація: друк

Вся робота із друком лягла на авторку проєкту, адже вона була частиною візуальних креативників команди. У Берліні дівчина вже мала справу з місцевими друкарнями, але каже, що київський досвід був куди приємнішим.

«Німецькі друкарні дорожчі за київські, і там немає «близькості». Наприклад, до Києва я ще ніколи не бачила машини для друку. В Німеччині під час контакту з друкарнями у мене було відчуття «давай, роби», а у Києві — «давай, робимо разом». Я дуже точно знала, що я хочу, яка якість потрібна, і які є можливості, коли ти робиш «вільніший» зін. Я підійшла з цими дуже конкретними питаннями до менеджерки в друкарні, пояснювала, що я хочу саме такі короткі сторінки. Я ще студентка, а зі мною обходилися, як з професійною ілюстраторкою. Якість друкарні, з якою я співпрацювала в Києві вища за ті, що я знаю у Берліні».

Надрукувати 100 примірників зіну з якісним папером і ручною зшивкою обійшлося дівчині у 40 тис. грн. Один примірник коштує 450 грн. Придбати примірник, до речі, можна в Kyiv Corner. Однак Кароліна наголошує, що в першу чергу цей проєкт робився не на продаж, а для спільноти.

«Тому більшість часу ми провели в брейнштормах і обговореннях. Процес же створення продукту видався дуже інтенсивним — підготовка історій, ілюстрацій, друк. Для якихось статей, як от «Kyivans ditch cars to tackle air pollution», спершу потрібно було закінчити редакторський матеріал, вже потім переходити до створення ілюстрацій, тоді як історія з Circle потребувала простіших замальовок».


Альтернативна обкладинка журналу

Альтернативні обкладинки журналу

Погляд з Берліну на Київ

Кароліна вважає, що кияни часто навіть не уявляють, в наскільки крутому місті живуть. На її думку, це внутрішнє обмеження, бо «трава в сусіда зеленіша»:

«Зупиніться на хвилину, щоб відчути, наскільки далеко ви вже просунулися: і Київ, і його жителі. Тут люди самі піклуються про те, що відбуватиметься в їхньому місті. Таке собі ставлення do-it-yourself: створюють простори, в яких почуваються вільно і безпечно, насолоджуються життям тут і зараз».

Київ дуже органічно стає все більш прогресивним. Кароліна вважає, що це — саме те, що приваблює іноземців. Дівчина хотіла б, щоб кияни побачили перспективу, прогрес і красу, які оточують їх: «Прекрасно, наскільки сміливими є жителі, водночас скромними і щедрими. Вони живуть в місті з великим потенціалом і можуть спостерігати цей розвиток щодня».

У майбутньому Кароліна планує жити у Києві та Берліні — 50/50. Адже має ідеї проєктів, які ще хотіла б реалізувати в українській столиці.

 


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Вікторія Хожаінова
журналістка
Колонка

У нас є ще дещо для вас