Куди варто рухатись, аби український дизайн стабільно і якісно розвивався? Чого не вистачає, аби ріс професійний рівень? Які зрушення необхідні в новому році, аби не було соромно за українську дизайнерську реальність?

Telegraf.Design зібрав думки з цього приводу у представників спільноти: співзасновниці Spiilka Насті Жеребецької, агенції TS/D Agency, співзасновника Banda Єгора Петрова, шрифтового дизайнера Кирила Ткачова, ілюстраторки Варвари Перекрест, дизайнерів агенції MacPaw, UX Team Lead у Wix Ліни Кононенко.

Розвивати спільноту

Найбільш поширена спільна думка у дизайнерів — зробити спільноту відкритішою та згуртованішою. Найчастіші «запити»: розвивати нетворкінг, створювати нові колаборації і просто, по-людськи, бути добрішими один до одного.

«Потрібно менше булінгу та більше підтримки, позитивного заохочення колег та ініціатив»

«Хотілося б, щоб дизайн-ком’юніті ставало більш згуртованим, створювало нові колаборації, обмінювалося досвідом», — кажуть у TS/D Agency. Схожу думку у формулюванні «ходити один до одного у гості» озвучили у Banda:

«Хочеться, щоб люди в дизайні були більш відкриті і готові ділитися чимось своїм потаємним. Український дизайн уже пережив усі свої дитячі травми і готовий до цього. Ми готові. Заходьте», — зазначив Єгор Петров Head of Art, співзасновник у Banda.

Ілюстраторка Варвара Перекрест також робить акцент на необхідності освітніх ініціатив та протидії професійному цькуванню: «Потрібно менше булінгу та більше підтримки, позитивного заохочення колег та ініціатив. Сподіваюсь, що наші «робінгуди» від світу дизайну та ілюстрації зосередять свою увагу та енергію на освітніх ініціативах та власній практиці, замість того щоб публічно цькувати різноманітні проєкти».

Також є сподівання, що кількість дизайн-подій зросте, а їхня географія розшириться: «Останнім часом серед дизайнерів зростає попит на вузькоспеціалізовані заходи, з конкретними кейсами та релевантним досвідом, тому хочеться вірити, що подібних історій стане більше. З кожним роком зростає кількість нетворкінгу, тому буде круто, якщо додасться більше каналів комунікації та експериментів із форматами дизайн-подій», — розповіла про свої очікування Ліна Кононенко, UX Team Lead у Wix і DeviantArt.

А в MacPaw закликають активніше обмінюватися досвідом: «Слід розмивати кордони,«не дрейфити» виступати та проводити воркшопи в інших країнах. У нас для цього є все: круті спеціалісти, дешеві авіаперельоти та безвіз».

Не копіювати, іти своїм шляхом

Майже всі учасники символічного «опитування» наголошують на тому, що дизайнерам варто бути більш оригінальними і не імітувати тренди.

«Українські дизайн-студії мають рухатись у бік того, щоб знаходити себе і свій авторський стиль»

«Досвідченим дизайнерам не варто копіювати європейські тренди. Наприклад, дуже багато хто дивиться на німецьку або швейцарську сцену графдизайну і копіює її. Українській дизайн-спільноті варто рухатись своїм шляхом та робити щось нове, спираючись на нашу історію та локалізацію в дизайні», — розповіли у MacPaw.

Разом із тим Варвара Перекрест застерегла від псевдолокалізації: «Потрібно менше шароварщини та імітації. Сподіваюсь, молоді ілюстратори почнуть шукати свій власний голос та переосмислювати українську культуру та її актуальну сучасність, замість того щоб плодити клонів трендових закордонних та вітчизняних художників або малювати ще одну «няшну» дівчинку із квіточкою і пташечку у вишиванці», — каже ілюстраторка.

«Українські дизайн-студії мають рухатись у бік того, щоб знаходити себе і свій авторський стиль. Хотіла б, наприклад, щоб у 2020 році у Spiilka звертались саме за нашим дизайном, нашим підходом, а не просто за сайтом чи додатком», — розповіла Настя Жеребецька, співзасновниця Spiilka. 

Легалізовуватись

Тема авторського права, юридичної грамотності дизайнерів не полишає широт українського ринку. І в дизайн-спільноті є ті, хто бажає, аби в новому році ці питання набули ще більшої актуальності.

«Чим простіше і прозоріше все буде — тим краще для всіх»

«Ще недавно мало кого цікавила ліцензія на шрифт або ілюстрацію. Але зараз усе змінюється. І це дуже добре. Думаю, що потрібно було б сформувати в книжечку, рекомендований для різних галузей дизайну стандартний пакет документів: брифи, договори, різні види ліцензій, акти, рахунки. Багато дизайнерів до цього часу не хочуть навіть оформитись як ФОП. Чим простіше і прозоріше все буде — тим краще для всіх», — переконаний Кирило Ткачов.

Варвара Перекрест вважає, що питання «безкоштовної роботи» вирішиться, коли український ринок подорослішає: «Коли ринок виросте зсередини, проблема питання безкоштовної роботи (авторських прав, ліцензування, професійної етики тощо) у принципі не стоятиме. Скандали цей процес ніяк не прискорять».

Впливати на смаки суспільства

Дизайн має вирішувати проблеми та завдання бізнесу, громади. Або принаймні допомагати це зробити. Але разом із тим дизайнери мають піднімати рівень смаку споживачів своїх продуктів, аби на якісну роботу був більший попит. Така риторика про майбутнє також доволі популярна.

«У наших силах впливати на смаки суспільства, візуальну культуру, вигляд вулиць»

«Сучасний дизайн не може більше жити окремо в дизайнерському світі Behance і Keynote. Йому потрібно бути у світі людей… Ми ніколи не думаємо про картинку або естетику, а завжди думаємо про те, хто на неї дивиться і як допомогти цій людині полюбити те, на що вона дивиться», — зазначив Єгор Петров.

У TS/D Agency закликають «менше кричати про знижки» і робити більш вдумливі речі, «які зовсім не речі»: «У наших силах впливати на смаки суспільства, візуальну культуру, вигляд вулиць. Ми можемо створювати чесні комунікації, які менше кричать про знижки і більше спонукають задуматися про важливі речі (які зовсім не речі). При цьому потрібно знати ціну дизайну, який створюєш, не знецінювати ринок демпінгом, обґрунтовувати свої рішення, виховувати не тільки споживачів, а й замовників».

Більше професіоналізму і якісної освіти

Незалежно від того, на дворі 2019-ий чи 2020-ий, працювати над собою, своїми професійними навичками і технічними вміннями завжди.

«Рано чи пізно пересічному українському глядачеві стане недостатньо просто (поки що незвичної для середовища) намальованої «красівої картінки», — каже Варвара Перекрест. — Рівень візуальної культури та конкуренція виросте до того рівня, коли ми не будемо бачити, як великі бренди публікують ілюстрації з технічними композиційними помилками та ляпами, від яких ллється кров з очей».

Ілюстраторка очікує, що рівень дизайну підвищиться із розвитком професійної освіти: «Дуже мрію, щоб з’явились ще нові освітні проєкти та школи ілюстрації з довготривалими фундаментальними програмами, з різними підходами та філософією».