Колонка
Куди котиться айдентика
Як дизайнерам адаптуватись, коли вага логотипу падає, а інтерфейсу — росте
18 лютого, 2021
Вік Ватаманюк
дизайн-директор у Madcats Agency
Стати автором

«Проєктуйте не макети, а конструктори макетів, завжди будьте готові до діалогу з клієнтом, враховуйте технічні обмеження, помиляйтесь якомога раніше, прототипуйте, проектуйте усвідомлено». Вік Ватаманюк, дизайн-директор агенції Madcats, розповідає як дизайнерам адаптуватись у світі, коли вага логотипу падає, а вага інтерфейсу росте.


Читайте також: Як працює креативна агенція Madcats


Ще якихось 30 років тому комунікація між брендами та людьми передбачала односторонній монолог, звернений до клієнта. Тогочасна айдентика була, зазвичай, набором статичних елементів, які обслуговували цей монолог.

Поява інтернету змінила правила гри. Наче в болітці, де всім було затишно, увімкнули гігантський міксер. Тут все й закрутилось. Соціалки дали людям голос, який рівний за силою з голосом брендів, перетворивши монолог у діалог і ми прокинулись у цифровому світі. Прокинулись і почали скролити стрічку в Інсті чи сонно слухати про дизайн у Клабхаусі.


Читайте також: Враження дизайнерів від Clubhouse


Сьогодні змінилась сама роль айдентики: вона перестала бути статичним інструментом, що допомагає обслуговувати монолог бренду, перетворившись у динамічний інструмент, який допомагає підтримувати діалог з людьми. Нижче я розкажу, що змінилось та що додалось для дизайнерів, і як з цим жити.

Логотип продовжує втрачати вагу. Зараз, коли сервіси стають інтерфейсами на айфоні, логотипові не знаходиться місця на екрані. Не варто намагатись його туди втулити, навпаки, варто задуматись як запамʼятатись тим що важливо людям: хорошим інтерфейсом, який ефективно розв’язуватиме задачі, приємними інтеракціями, сильним загальним візуальним образом тощо.

Часто бренди намагаються компенсувати відсутність логотипа самим інтерфейсом, приносячи його в жертву, і міняють вдалі рішення на невдалі, тільки щоб не бути схожими на конкурентів. Застерігаю і від такої практики, це підміна суті, за це має бути соромно. Згадайте як колись на початку розвитку сайтів дизайнери всю свою творчу енергію спрямували на 404 сторінку, і замість того щоб швидко допомогти людині зорієнтуватись що щось пропало і як його шукати, демонстрували свої креативні потуги. Невчасно і недоречно, значить невдало.

По суті дизайнери все більше проєктують не макети як такі, а конструктори макетів.

Динамічні носії. Колись роль стрес-тесту для логотипів виконували олівці, а зараз її виконують аватарки в соціальних мережах. Тепер треба враховувати не лише малий розмір, але й різну форму, а подекуди й відеоряд. Щодо інших носіїв, то з одного боку змінні розміри ускладнюють проєктування, але водночас з’являються можливості автоматизації проєктування, наприклад динамічні обʼєкти Скетча чи Фігми. По суті дизайнери все більше проєктують не макети як такі, а конструктори макетів. Не варто боятись автоматизації, варто вчитись працювати на рівнях вище.

Клієнт може взаємодіяти з брендом без відома бренду. Будь-хто може взяти логотип, склепати мем про те що йому нахамили в службі підтримки й виставити в інсту. Ніхто не може це спинити, тому щонайменше до цього треба бути готовими, а щонайбільше це очолити. Не боятись визнавати помилки, і спрямовувати зусилля на їх усунення, саме це дозволяє перетворити провал на благо.

Час контакту скоротився драматично, а отже підвищилась конкуренція за увагу. Слідкуйте за інформативністю та лаконічністю. Ми можемо перемикатись з умовного Убера на Болт миттєво, якщо нам щось не сподобалось, або на месенджер, якщо нас відволікли.

Технічні обмеження. Взаємодія з брендом залежить тепер не лише від самої людини, а й від швидкості інтернету та потужності девайсів. Тому хорошим тоном буде слідкувати за обсягом файлів, універсальністю кольорових профілів, підтримкою платформ тощо.

Зменшується ціна помилки. Є можливість обмежено запустити щось і перевірити працездатність та зібрати відгуки, замість того щоб довго готувати все у повному обсязі та провалитись під час запуску.

Готовність до поширення. Зараз про вашу кампанію, сервіс чи допис у соціалці скоріш за все не розкажуть, а кинуть лінк, поділяться в соціалці, збережуть картинку чи зроблять скріншот. Класно коли поширений лінк у месенджері підтягне адаптовану для цього картинку, фото на сайті можна без проблем зберегти або кілька фото за один клік, і завантажити лого з прозорістю у хорошій роздільній здатності.

І на останок про QR-коди. Зараз їх ліплять куди треба й не треба. Загальна рекомендація: код треба ставити там де він допоможе людині драматично зекономити час, наприклад, коли за кодом можна одразу приєднатися до вай-фаю, без того, щоб шукати мережу і вводити пароль.

Дизайн завжди існував для людей як інструмент зі створення значущого для них порядку. Перетворення монологу в діалог робить дизайн ще ближчим до людей. Це і правильно, і закономірно водночас. Памʼятайте, що лого лише частина айдентики і його вага падає; аватарка—новий олівець, вага інтерфейсу росте; проєктуйте не макети, а конструктори макетів; завжди будьте готові до діалогу з клієнтом; враховуйте технічні обмеження; помиляйтесь якомога раніше, прототипуйте; підготуйте контент до поширення; проектуйте усвідомлено.


Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Вік Ватаманюк
дизайн-директор у Madcats Agency
Колонка

У нас є ще дещо для вас