«А що у вас є для порятунку світу?» – запитала відвідувачка українського проєкту на Dutch Design Week минулоріч. Вона уважно роздивилася фаянсові п’єдестали для дзеркал, прикраси, надруковані на 3D-принтері, килими ручної роботи та геометричні світильники, але на виставку прийшла за іншим – соціальним та екосвідомим дизайном. Бо що ти за дизайнер такий, якщо не думаєш про майбутнє? Створюєш черговий стілець, щоб його продати? Really?
Нові матеріали: грибний міцелій, морські породи та куряче пір’я
Якщо корсет із яблучної пастили – не найпопулярніша річ у гардеробі, то грибний міцелій – матеріал більш звичний. Його використовують у будівництві для утеплення стін. Але цього року в Ейндговені сказали: «Досить!». Досить маскувати альтернативні матеріали під традиційні. Замість того, щоб ховати міцелій у стінах, можна зробити стіни з нього. Адже це окремий продукт зі своєю чесною естетикою.
Тимчасовий павільйон, обшитий плитами з грибного міцелію. Створив Паскаль Лебук спільно з Krown.bio. Зображення: krown.
Дизайнери Паскаль Лебук (Pascal Leboucq) та Ерік Кларенбік (Erik Klarenbeek) звели круглий павільйон зі стінами з міцелієвих плит, закріплених на дерев’яній конструкції. Ерік Кларенбік є одним із адептів біоматеріалів, його студія Krown Design випускає лампи, вази, пуфи та журнальні столи з грибного міцелію. Схема така: грибницю пророщують у подрібненій соломі, тирсі або іншому природному матеріалі. Коли заготовка набуває потрібної форми та об’єму, її висушують. Готово! Висушений міцелій вже не ростиме далі, навіть якщо намокне. За словами авторів проєкту, плити з такого матеріалу легкі та цупкі водночас, а також мають хороші теплоізоляційні та акустичні показники. Для тимчасового павільйону на DDW плити вкрили водостійкою речовиною на біологічній основі. Будівля пройшла випробування дощем, що лив у Ейндговені протягом виставки.
Меблі Marecreo з морських осадових порід від Аврори П’єт. Зобаження aurorepiette.com
Дизайнерка Аврора П’єт (Aurore Piette) розставляє «пастки» на морському узбережжі неподалік Бордо. За певний час форми наповнюються осадовими породами, які несе до берега прибій. Далі дизайнерка запікає свої предмети – меблі та настінні покриття – у печі, як це зазвичай роблять з керамікою. За її словами, половину роботи в проєкті виконує море.
Виріб із пір’я від дизайнерки Сайні Вест. Зображення: aalto.fi
Осмислити куряче пір’я, побічний продукт птахівництва, пропонує фінська дизайнерка Сайні Вест (Sini West). Матеріал для свого проєкту вона взяла на фінській фермі, де пір’я просто викидають. Дизайнерка плете з нього невеликі ємності та закріплює форму речовиною на основі деревної целюлози.
Ztista (або дослівно «з тіста») – це серія дизайнерських предметів (стілець, стіл, лавка, дзеркало та журнальний столик) українського бренду Faina
До теми «старих-нових» матеріалів можна віднести також меблі Ztista українського бренду Faina. У креативному просторі Kazerne були представлені її стілець та лавка. Для виготовлення цих предметів дизайнерка Вікторія Якуша переосмислила старовинну технологію валкування – ту, яку використовували у хатах-мазанках. Каркас меблів зі сталі, на яку шарами нанесена суміш целюлози, глини, дерев’яних трісок та соломи.
Збирати, носити, їсти – що ми можемо робити з відходами
На DDW’19 з десяток компаній, окремих профі та студентів представили біопластики всіх кольорів та фактур. Їх пропонують виготовляти з харчових відходів, які тоннами опиняються на звалищах. Щоб оцінити якості матеріалів, їхній вуглецевий слід та доцільність, потрібні ґрунтовні знання хімії та процесів, тому я не беруся.
Меблі із желе, картопляного пюре та кускусу від дизайнера Ґевіна Кейтлі. Зображення: gasketdesign
Дизайнер Ґевін Кейтлі (Gavin Keightley) використав харчові відходи у процесі виробництва меблів. Із желе, картопляного пюре та кускусу він створив відливочні форми. Самі предмети: комод та столики, відлиті з бетону та композитного матеріалу Jesmonite.
Прикраси з технічних пластин смартфона від дизайнерки Катли Карлсдоттір. Зображення: ketilridurblomaros
Ювелірна дизайнерка Катла Карлсдоттір (Katla Karlsdottir) з Ісландії робить екстравагантні прикраси з металізованих шарів, які видобуває з розбитих смартфонів. Виявляється, під сенсорним екраном є кілька тонких технічних пластин, які при заламуваннях, скручуванні та оплавленнях можуть виглядати наче дорогоцінні кристали.
Перший гамбургер, виготовлений із мучних черв’яків (серед іншого), які ласували полістиролом. Зображення: studio.marc
Радикальне рішення, як боротися з відходами, знайшов Марк Паулусма (Marc Paulusma). Він досліджує питання утилізації полістиролу, з якого роблять упаковку для техніки та меблів. Борошняні хробаки можуть їсти полістирол, розкладаючи його на полісахариди своїм травленням. А хробаків можна перемелювати та робити з них котлети для бургерів. Ідея в тому, щоб «бургер спокути» їла людина, котра придбала річ, упаковану в пінопласт. У такий спосіб ми самі знищуватимемо ці відходи. Бургер поки ретельно вивчають, за попередніми висновками для їжі він цілком придатний.
Наше здоров’я у 2050-му: сканери мікрофлори кишківника і брудного посуду та охолодження людей
Дослідник Франк Колкман (Frank Kolkman) спільно з Philips Design запропонували студентам Технологічного університету та Академії дизайну в Ейндговені поміркувати на тему охорони здоров’я у 2050 році. Результатом роботи груп став проєкт Probing Emerging Futures – міждисциплінарне дослідження, що поєднує науку, дизайн та сторітелінг. Отже, кілька сценаріїв із майбутнього, щоб ми встигли підготуватися.
Уже сьогодні медики досліджують технологію насадження здорової мікрофлори кишківника людям, котрі мають проблеми з травленням. У майбутньому це буде поставлено на потік. Прямо у вбиральнях стоятимуть сканери, що діагностуватимуть, наскільки здорова або патогенна мікрофлора живе у випорожненнях людини. Ті, хто мають набір здорових бактерій, зможуть заробляти на цьому – монетизувати свій здобуток.
У 2050-му Земля й надалі страждатиме від агресивної діяльності людини. Студенти пропонують давати їй перепочинок – 3 місяці щороку. На цей період людей охолоджуватимуть та вводитимуть у режим гібернації (глибокого сну). Усіх одночасно. Відтак графік розмноження також буде синхронізований – усі діти народжуватимуться в один і той самий день, відрізнятиметься лише час народження, його і святкуватимуть наші нащадки.
Культура побутової гігієни зайшла надто далеко. У гонитві за чистотою, ми нищимо також корисні бактерії. Людина майбутнього діятиме інакше. Вона буде усвідомлювати себе частиною екосистеми, носієм бактерій, з якими варто гармонійно співіснувати. На кожній кухні стоятиме сканер брудного посуду. Якщо на поверхні тарілки він виявить шкідливих бактерій – миємо тарілку з додаванням хімії. Якщо сканер побачить лише дружніх організмів – достатньо сполоснути тарілку водою. Імунітету від цього сама лише користь.
Що пропонує український дизайн
Той факт, що український дизайн втретє був представлений на DDW, важливий вже сам по собі. Бути в епіцентрі ідей – серйозна іміджева інвестиція для нас. Цього разу павільйон України показував нові матеріали та дизайн-дослідження. Кураторки проєкту Ольга Богданова (з платформи Prostir86), Олена Оранська (від фундації Art-East-Art-West) та його артдиректорка Даша Цапенко вирішили розповісти про Україну, де переймаються глобальними викликами, знаходять нетипові рішення та створюють продукт із доданою інтелектуальною вартістю.
Український проєкт підтримали Посольство України в Нідерландах, Український інститут та European Enterprise Network. Зображення: Prostir86
Відвідувачі DDW цінують роздуми та пошуки, для них важливий дизайн, що ставить запитання та продукує ідеї. Український дизайн не дозволяє собі просто мріяти. Він не лише запитує, а й розв’язує їх та робить усе задля того, щоб виготовляти відповідь у промислових масштабах. Кожен з п’яти проєктів, представлених в українському павільйоні, пояснював процес та водночас демонстрував результат – готовий матеріал або продукт.
Учасники проєкту Affair with Earth
Хутро з коноплі від DevoHome. Зображення: DevoHome
Компанія DevoHome з конопляним хутром. В Україні є давні традиції ткацтва з конопляної пеньки. А от хутро з коноплі – це дещо нове. Зовні воно нагадує овчину. Уже рік компанія виготовляє Hemp Fur, шиє з нього домашній текстиль та ефектні конопляні шуби. Для наших зим вони цілком комфортні. Замовники з Норвегії повідомляли, що для їхнього клімату – також.
Матеріал Terra на основі чорнозему від Юрія Ринтовта. Зображення: Ryntovt Design
Ryntovt Design з матеріалом Terra. Український дизайнер Юрій Ринтовт експериментує з інкрустаціями та іншими вигадливими техніками для меблевих поверхонь. Матеріал на основі чорнозему, глини та піску дизайнер використовує для фасадів однієї зі своїх колекцій. Terra має глибоку філософську концепцію та безапеляційно вимагає дотиків.
Re-Leaf від винахідника Валентина Фречки
Валентин Фречка з папером Re-Leaf. Ідея перетворити опале листя на папір прийшла Валентину під час прогулянки лісом. У школі вони саме вивчали розділ про целюлозу. Відтоді він розробив технологію та створив проєкт Re-leaf, із яким взяв участь у десятку міжнародних олімпіад, конкурсів та хакатонів. Матеріал вже існує, його різновиди та фактури тестують у співробітництві з Житомирським картонним комбінатом – одним з найбільших виробників паперу та картону України. Валентин налаштований запустити масове виробництво протягом найближчих років та конкурувати з традиційним папером, для виготовлення якого потрібно вирубати дерева.
«Живе хутро» від Даші Цапенко
Даша Цапенко з проєктом-маніфестом «Живе хутро». Пропозиція переосмислити наші стосунки з одягом, а заразом із «поганою погодою». Коли вирощуєш сукню власноруч, наче живу істоту, не сидітимеш вдома в дощову погоду – адже одяг потрібно поливати.
Наступного року Даша візьме участь у великому перформансі в ірландському місті Голвей, яке буде столицею світової культури. Погода там – безкінечні дощі. Аби полюбити їх, учасники дійства ходитимуть містом у дощовиках із «Живого хутра».
Горілка Atomik від The Chernobyl Spirit Company
The Chernobyl Spirit Company з горілкою Atomik. Британські та українські вчені, що працюють у Чорнобильській зоні, дослідили перспективу сільськогосподарського використання її земель. Шляхом подвійної дистиляції та фільтрації, із зерна, забрудненого стронцієм-90, вони отримали спирт, в якому рівень радіації не більший, аніж у будь-якому іншому самогоні. Дистильований алкоголь розвели чистою мінеральною водою із глибокого водоносного шару в місті Чорнобиль.
Мета вчених – запустити локальне виробництво Atomik та залучити до нього людей, котрі живуть у Зоні. 75% прибутку спрямують на підтримку місцевої спільноти та дикої природи Чорнобиля. Наразі вченим потрібно здолати бюрократичні труднощі, які є у питаннях роботи в Зоні, а також у питанні виробництва міцних алкогольних напоїв в Україні.
Усі проєкти були представлені проміжними етапами виробництва. «Зелені» столи та концептуальну сценографію для проєкту створила Даша Цапенко спільно з Ательє Proso
Україна представила проєкти, що виходять за межі звичного для нас розуміння дизайну. Їхні автори: винахідники, науковці, митці та підприємці. Але в смисловому полі DDW, усі вони – дизайнери.
Коли у майбутньому простих людей праці замінять роботи та штучний інтелект, потрібними будуть саме міждисциплінарні фахівці, мрійники та візіонери. Щороку в кінці жовтня ці люди збираються в Ейндговені та святкують Dutch Design Week.
Раніше Telegraf.Design розповідав про українські екопроєкти на Dutch Design Week.