Стереотип про те, що молодше покоління є ледачим, невихованим та зневажає авторитети, є старим як світ. Та зараз ми спостерігаємо, як конфлікт між поколіннями розгоряється з новою силою, а найпомітніші його ознаки можна знайти в корпоративних осередках.

Взаємні образи

На молодь нарікають через те, що вона не бажає будувати кар’єру, неохоче ходить у офіс, не зацікавлена у підвищеннях та зловживає додатковими вихідними. Водночас молодь відмахується від цих закидів і звинувачує старших у консерватизмі.

Керівники компаній та представники менеджменту відчувають, що їм складно порозумітися з зумерами — людьми, які народилися переважно в 21 столітті. У чому причина цього світоглядного розколу? Чому ледь не кожний десятий зумер взагалі не планує працювати?

Покоління наймолодших працівників зневажає трудоголізм, кар’єризм та загалом демонструє нижчу за попередників стресостійкість. Зумери висміюють «бумерські» концепції успішного успіху в мемах, а кредо на зразок ‘Fake it till you make’ викликає у них хіба що іронічну посмішку. Спробуймо зрозуміти їхню позицію, адже вже через два роки понад чверть робочої сили у світі складатимуть саме зумери.

«Я не хочу гарувати, — каже дівчина у популярному ТікТок-ролику. — Я просто хочу жити своїм повільним життям, лежати в ліжку з котом і коханим та насолоджуватися рештою свого буття читаючи книжки, створюючи мистецтво, люблячи себе і всіх людей навколо».

Світлина: Getty Images

Водночас статистика свідчить про безпрецедентну політичну залученість молодшого покоління. Майже дві третини респондентів віком 18-22 роки, які брали участь в нещодавньому опитуванні, заявили, що вони вимагають від роботодавця дбати про розбудову етичного робочого середовища. На їхню думку, керівництво зобов’язане активно реагувати на політичні та кліматичні виклики в країні та світі. Для старожилів бізнесу такі вимоги можуть здатися несподіваними та навіть зухвалими.

Хронічна невизначеність

Роботодавці нарікають зокрема на те, що молодь зловживає дискурсом про ментальне здоров’я, аби отримати більше вільного часу і зменшити своє навантаження. Чи розуміють бумери психологічний стан молодих людей?

На стику тисячоліть в Україні та світі розгорталася епоха нових можливостей — працездатні амбітні люди задіювали винахідливість, соціальні зв’язки та ефект низької бази задля стрімкого накопичення капіталу. Натомість зумери бачать сьогодні зовсім іншу реальність: революція, війна, пандемія, знову війна; як не очікування кліматичної чи ядерної катастрофи, то чергова глобальна криза.

До того ж скептицизм зумерів підживлюється невтішними спостереженнями за життєвим шляхом старших членів родин. Найстарше покоління втратило свої заощадження внаслідок розпаду СРСР, а статки та доходи бумерів уполовинилися через фінансову кризу 2008 року. Багато хто й досі не має впевненості в майбутньому, а перспектива придбання власного житла у великому місті стає недосяжною мрією для дедалі більшої кількості людей. 

Окремі дослідження свідчать, що приблизно половина зумерів живе від зарплати до зарплати, а майже третина відверто називає своє фінансове становище скрутним. Щоденне перенасичення інформацією теж посилює загальну тривожність. Зумери розгублені, втомлені і часто не знають, як дати собі раду.

Світлина: Getty Images

Якщо ми врахуємо економічні негаразди та засилля психологічних бар’єрів, поведінка зумерів стає зрозумілішою. Навіщо накопичувати гроші на власну автівку, житло або брати тривалу іпотеку, коли на твоє місто періодично падають крилаті ракети? Тоді як завтрашній день потопає у невизначеності, зумери обирають не надто перейматися майбутнім. Натомість вони насолоджуються щоденними маленькими радощами, як-от тостам з авокадо, відеоіграм та підписці Netflix. Життєве планування та довгострокові кар’єрні інвестиції скасовуються до настання кращих обставин.

Тихе звільнення

Феномен «тихого звільнення» набирає популярності серед зумерів. Тихе звільнення — це рух, що заохочує відмовитися від будь-яких понаднормових зобов’язань на роботі. Мовляв, працівник може докладати базовий мінімум зусиль, обумовлений межами трудової угоди, й ані краплею більше.

«Тихе звільнення» — це дзеркальна відповідь на скажену культуру досягальництва і овертаймів, яка раніше спонукала людей до самоексплуатації. Зумери глянули на корпоративну ідеологію, збудовану попередніми поколіннями, і вирішили, що їм такого не треба.

Світлина: Getty Images

Чимало переглядів у соцмережах набирають відео з хештегом #QuitTok — у них молоді люди діляться позитивним досвідом звільнення з робіт, які їх деморалізували. Зумери не хочуть страждати заради того, аби вибороти собі місце в бізнес-ієрархії. Звільнитися з неприємної роботи не є для них кінцем світу.

Оксана Молочко

HR директорка у Projector Institute

Дійсно, серед молодих фахівців формується все більше уваги до себе і до власного стану, тому їх приваблюють компанії з гнучким графіком, ремоутом та психологами. Проте і мотивують їх зовсім інші речі.

Якщо раніше мотивацією були соцпакети, зарплати та бонуси, то тепер людей мотивує зокрема екологічність компанії, ставлення до команди і розуміння, як саме співробітник впливає на продукт на своїй позиції. Якщо людині подобається те, що вона робить, і вона бачить в цьому практичну цінність, то вона буде працювати охоче.

Знов-таки, якщо людина не бачить можливостей та зацікавленості у карʼєрному зростанні, то це не зовсім про вік, це більше про мотивацію. В умовах, коли більшість із нас уже три роки працює в гнучкому або повному ремоуті, вся відповідальність за work-life balance лежить на самій людині. Тому я б вимірювала роботу конкретними результатами.

OK Boomer

До зумерів буває важко достукатися, адже вони мають універсальну відповідь на тривіальні настанови від старших — ‘OK Boomer’. Насправді ж молоді люди ефективно долучаються до робочого процесу, якщо врахувати їхні потреби. Не слід повторювати помилки минулого, коли компанії відчужили від офісної роботи багатьох міленіалів (людей, чия молодість припала на 2000-2010).

Світлина: Getty Images

Міленіали зовсім не прагнули затримуватися на одному робочому місці та віддавали перевагу тим професіям, що мають «цінність» та «значущість». Міленіали часом ставилися серйозніше до своїх хобі, аніж до роботи — вимушеної частини життя перед відпочинком і творчістю.

Прикладні поради

Передусім слід доносити інформацію до молодих людей так, як ті звикли її споживати — швидко, яскраво, кліпово і стисло.

• За нагоди комунікуйте важливу інформацію у візуальний спосіб. Уникайте довгих електронних листів та тривалих зідзвонів;
• дайте зумерам нагоду бачити результат виконаної роботи та можливість впливати на цей результат;
• не зневажайте психоемоційним станом юних працівників. Сьогоднішній світ, можливо, став значно складнішим, навіть якщо ви цього не відчуваєте;
• залучайте зумерів до реального розвитку компанії і формуйте за їхньою участю внутрішню політику організації;
• ставте чіткі і реалістичні цілі, адже надто амбітні чи розмиті очікування можуть створити у працівника-початківця шкідливу звичку — повне нехтування поставленими цілями;
• прозорість у спілкуванні з підлеглими дасть їм більше впевненості у майбутньому;
• найвище керівництво не має бути відірваним від нижчої ланки працівників. В умовах гострої ієрархічної прірви страждає мотивація;
• працівників сьогодні надихає навіть невеличка автономність в ухваленні рішень та можливість виконання workflow без ретельного зовнішнього нагляду.

Ілюстрація: Marianne Ayala, Insider

Не слід обманюватися тим, що раніше працівники були, мовляв, «якіснішими». Хронічні проблеми у корпоративних осередках існували завжди, просто зумери виявилися першим поколінням, яке обрало радикальний спротив замість мовчання і покори.

Заохотити, зрозуміти, допомогти

Старожили бізнесу, як-от завсідники Всесвітнього економічного форуму в Давосі, надто полюбляють вдаватися до банальних закидів «ох уж ця молодь», обговорюючи проблеми постпандемічного ринку праці. Здебільшого їм дошкуляє небажання зумерів повертатися в офіси.

Досить нарікати. Навчіться поважати емоції молодих працівників і не забувайте, що сьогодні найпростіший спосіб для зумера отримувати вищу зарплату — це змінити роботу. Завдяки вчасним фінансовим заохоченням від компанії зумери перестануть шукати собі нову позицію кожні декілька місяців. Зарплатна стагнація — дуже поширена причина деморалізації юних працівників.

Журналістка Ів Лівінґстон, авторка книги про необхідність профспілок для молодих працівників, зауважує: «Упродовж свого життя юні люди бачать, що тяжка робота дає дедалі менше дивідендів, водночас умови роботи погіршуються. Не дивно, що вони ставлять під сумнів цінність роботи або взагалі не бачать сенсу її виконувати. Якщо ти розумієш, що робота не забезпечує тебе жодним якісним покращенням життя, то мало сенсу працювати суто заради того, щоб працювати». 

Щирі спроби порозуміння та людяна комунікація — єдиний шлях, що поведе нас вперед. Проте і молодим людям, звісно, слід втямити, що достойна самореалізація в праці необхідна для повного і щасливого життя. Про це писав Григорій Сковорода, якому належить авторство концепції «сродної праці»:

«Робота наша — це джерело веселощів. А коли кого робота не звеселяє, той не має з нею спорiдненостi». 

Читайте також: Не покладаючи рук. Культура перепрацювання під час війни

Отже, проблема полягає не стільки в небажанні зумерів працювати, як у небажанні працювати на беззмістовній роботі, з низькою оплатою праці та за поганих умов. Керівникам бізнесу, можливо, доведеться десь поступитися застарілими корпоративними нормами на користь персональних свобод для юних працівників. Будьте терплячі, адже деякі важливі усвідомлення, як відомо, приходять лише з часом.