Статті
Йдемо на вечірку: дизайн постерів,
які «запрошують» танцювати
Як дизайнери створюють афіші для вечірок
2 вересня, 2019
Стася Міндліна
Редактор в Telegraf.design
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви їх знайшли, виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.

Чому ми ходимо на одні вечірки, але не ходимо на інші? Певно, роль грає ряд факторів: лайнап, локація, афіші – разом вони викликають бажання приєднатись до заходу або відштовхують, незалежно від змісту.

Banda та Bud працюють над «Книгою легендарних вечірок України» – вільним дослідженням клубної культури нашої країни за останні 30 років. Ми теж вивчили цю тему, але по-своєму: поспілкувалися з українськими дизайнерами, які не тільки тусуються на вечірках, а й створюють для них постери.

Матеріал cтворено у партнерстві з Banda та Bud.

«Книга легендарних вечірок України», що буде видана Banda та Bud – не тільки про події української клубної сцени. Це й живі спогади людей, які брали у них участь. До видання потраплять лише ті вечірки, які досі згадують та переказують, наче міські легенди.

Женя Шилов, маркетинг-дизайнер в Talkable, артдиректор:

«Дивiться навколо, не бійтесь експериментів та завжди питайте себе «чому?»

Instargram, Behance, Dribble

Мені завжди подобалась музика. Писати її я не вмів, тому намагався знаходитись ближче до неї у будь-який спосіб: оформляв обкладинки релізів, дизайнив постери. Деколи я ходжу на вечірки, але, на жаль, музика, яку я слухаю, не надто представлена в Україні.

Щоб створити постер для вечірки, треба розуміти кілька моментів: про що вона, яка музика буде грати та які артисти у лайнапі. Я орієнтуюсь на формат івенту та аудиторію, дізнаюсь, чи буде знаходитись афіша на вулиці чи це лише картинка для інтернету. Хоча зазвичай стараюсь, щоб ці два варіанти не відрізнялись, адже робота має чіпляти око у будь-якому разі. Дивлячись на те, що в основному я працюю у власній стилістиці – до мене звертаються саме за нею. Частіше за все замовник вже знає або бачив мої роботи і проблем з затвердженням немає.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Роботи Жені Шилова

Починаю я з вихідної інформації: лайнап, час, логотип івенту. Досліджую артистів, їх музику, характерні риси та музикальну стилістику. Потім сідаю працювати над текстурою постеру. Він має виглядати, неначе тільки надрукований чи запакований. Або навпаки – «пошкоджений» з усіма потертостями. Після цього обираю два-три шрифти, які будуть «грати» разом. Йду до інтернету в пошуку картинок, паттернів, які можу використовувати і які підкреслять все вище перераховане.

Мені дуже сподобалось працювати над постерами для серії вечірок Dzvin у Львовi. Тими роботами я ніби віддав данину львівським дизайнерам Влодку Костирку та Юрію Коху, а потім ще й класичному дизайну платівок лейбла-дистрибьютора Rawax. Фішка в тому, що насамперед Dzvin – це журнал від спілки письменників, що базуються у Львові, а вже потім вечірка з редизайном логотипа від Юрека Савтера та дизайн-омажами від мене.

Slider image
Slider image

Постери Жені Шилова для вечірок Dzvin

Щодня бажано наповнювати свою голову візуальними образами та ідеями, дивлячись якомога більше зображень. Деколи я візуалізую образи в думках. Мені подобаються роботи Девіда Рудніка – те, як він сприймає дизайн і його задачі, те, що він, наприклад, використовує тільки шрифти, зроблені ним самим.

Також у списку моїх улюбленців Езра Міллер, який експериментує з кодом і генеративними патернами. Не можу не згадати про роботи Майка Джойса, Діми Ширяєва, Нейта Джеймса, Різ О’Тул та хлопця з ніком GUCCIMAZE (але на його роботи мені подобається просто дивитись, сам я далекий від такої стилістики).

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Важливо отримувати багато візуальної інформації і розширювати свій кругозір, адже ти ніколи не знаєш, що і як зможеш застосувати у своєму дизайні. Мій мудборд – це всі картинки, які я подивився за своє життя, а ще Saved в Instagram. Pinterest я використовую рідко, вiн для мене не дуже зручний.

Мудборд: notthatgreattho

Я бачив, як відбувся перехід від тотально глянцевих постерів до чогось більш у стилі бруталізму. Зараз, як мені здається, дизайнери більше граються у писані шрифти з вензелями та об’ємами. Подобається, що постери віддаляються від класичної клубної, глянцевої стилістики і стають більше концептуальними. Можна навіть класифікувати їх як арт.

Таня Авраменко, графічна та продакт-дизайнерка:

«Замикатися в одному напрямку – це нудно»

Behance

Мені близька фраза дизайнера Массімо Віньєллі: «If you can design one thing, you can design everything». Дизайн – це про принцип, баланс між естетикою і ідеєю/функцією. Якщо ти цього принципу дотримуєшся – не має значення, що ти робиш: айдентику, постери, спортивний обвіс або мобільний додаток.

У процесі створення дизайну для будь-якого заходу найголовніше – це контакт з потрібною аудиторією. Привертання уваги або використання візуальної мови, з якою можна себе ідентифікувати, іноді краще працюють, ніж читабельність. Щоб зробити постер для вечірки, необхідне розуміння контексту і аудиторії, наявність ідеї та любов до того, що ти робиш. По суті, це всі ті ж критерії, які потрібні для створення будь-якого комунікаційного дизайну.

Зображення: Behance

Я люблю електронну та експериментальну музику. Для мене вечірки – ще й зайвий привід зустрітися з друзями. Зараз величезний вибір того, куди піти і кого послухати. За останні десять років музична культура в Україні неймовірно зросла і продовжує розвиватися. Порівняти умовний Global Gathering років десять тому і сьогоднішній Brave Factory неможливо.

Моя робота над постерами для вечірок почалася з проєкту айдентики для Katacult. Вони не хотіли бути черговою культурною платформою або сервісом квитків. Katacult – це справжня секта, де якісна музика і вечірки – об’єкт поклоніння. В межах  проєкту серед іншого мені потрібно було розробити систему каверів і постерів для вечірок.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Роботи Тані Авраменко

Пам’ятаю, я тоді завантажила з гугла декілька православних ікон для натхнення та вивчила, як вони влаштовані. Так в айдентиці Katacult з’явилися німби і симетричні написи з боків від фото виконавця. А що ще потрібно, якщо ти зібрався проповідувати хороший музичний смак? Хіба що хрест-хештег в логотипі і рухомий рядок, коли мова йде про сучасну цифрову секту.

Постери для Katacult

Немає нічого більш приємного, ніж робити дизайн для того, що любиш. Для мене в цьому є тільки одна болюча тема – концептуальний дизайн. У тому сенсі, що ти передаєш систему і ідеї, а працювати з ними будуть вже інші люди. Я завжди емоційно прив’язуюся до кожного проєкту і складно переживаю, якщо щось йде не так.

Говорячи про українських дизайнерів, мені дуже подобається те, що роблять Jugoceania. Завмираю, як кролик перед удавом, коли розглядаю їх роботи. Із зарубіжних найулюбленіші The Rodina, Anna Kulachek, Rudnick.

Зображення: jugoceania

Тренди змінюються щодня, нерозумно намагатися їм сліпо слідувати. Набагато важливіше знайти вдалу ідею, а модний шрифт або прийом другорядні і є лише даниною сучасності. Якщо говорити про глобальні тренди, які зачіпають і дизайн також, то зараз це, напевно: екологічність, переробка сміття в щось корисне або красиве, переосмислення стандартів краси. Такі тренди мені здаються цікавими та близькими. Найяскравіше вони проявляються в фешн-індустрії.

Нещодавно я прочитала в інтерв’ю з Танею Егошиною класну фразу: «Усі круті референси беруться не зі світу дизайну». Це, чорт забирай, головна правда. Мудборди звичайно потрібні, але краще збирати їх не з чужих робіт, а з життєвих штук, пов’язаних з тематикою проєкту. Are.na з Pinterest ніхто не відміняв, але вони скоріше для того, щоб тренувати очі та бути в курсі подій.

Антон Синиця, артдиректор, дизайнер:

«Ми живемо в епоху mash-up: всі субкультури переосмислені та переплетені між собою в безкінечному скролі поколінням «фаст-фуд»

Behance, Pinterest

У дизайні я близько десяти років, свідомо з яких чотири-п’ять. З дитинства малював, змальовував, в дванадцять років появився інтерес до графіті, хіп-хоп та R&B культури, одягу – все це породило бажання і думки про дизайн. Зараз я займаюся айдентикою, анімацією, логотипами, плакатами та музичними обкладинками.

Зображення: www.behance.net

Моя історія створення постерів для вечірок розпочалася на першому курсі. Це були плакати для тернопільського клубу, а саме для івентів в артбарі «Коза». Тут зародилось бажання ділитись своїми вподобаннями в музиці.

Одним з найнасиченіших років був 2015-й. У цей період у моєму житті з`явилася серія вечірок «Мораль». Вона стала платформою, де не було жодних рамок і побажань зі сторони. Я робив те, що хотів і як хотів. Відбувся візуальний симбіоз grange, rave 90‘s, cyberpunk, anime, death metal, який я сформував у своєрідний візуальний стиль. А там вже і почались замовлення від промоутерів, лейблів та музикантів.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Роботи Антона Синиці

Як і в будь-якому дизайні, у сфері створення постерів для вечірок потрібні розуміння, що і для кого ти робиш, ідея, концепт та напрямок, куди проєкт буде рухатись. Зазвичай, клієнт створює мудборт з мого портфоліо. Ми обговорюємо колір, деталі та прийоми, які йому сподобалось на попередніх афішах. Так починається візуальний пошук і виникає розуміння, в якому напрямку мені розвивати майбутній стиль серії вечірок або інших матеріалів. Це стало похідним для замовлення у майбутньому. В просторах Україні розробив стилістику для Povirtya та 30HZ і анімовані плакати для Львівської Майстерні Андерграунду .

Slider image
Slider image
Slider image

Зображення з Instagram-акаунтів: nxcss, basic exercise, jugoceania

Головне в роботі над постерами для подій – абстрагуватись і зловити правильний вайб. Я орієнтуюсь на концепт заходу та цільову аудиторію. Власне мудбордів я стараюся уникати. Надихатись тим, що навколо. Для мене немає різниці у роботі над постерами для вечірок чи заходів іншого типу. Моя ціль щоразу – вступити в контакт з глядачем. Плакати на вулиці чи в соцмережі – все одно.

У кожного постера персональна історія. Для глядача це може бути детективом, який візуально формувався і наповнювався деталями. Вони взаємодіють між собою та простором як об’єкт та суб’єкт. У кожній афіші є деталь – рішення, яке несе собою цінність та розуміння, яким чином я до цього прийшов. Роботи залишаються улюбленими, допоки вони не втратили для мене хоч якусь візуальну цінність.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Зображення з Instagram-акаунтів: Alex Valentina, Kristýna Kulíková, PPOffice, Benedikt Luft, Bryan Rivera, Laura Csocsán

Наразі я сам менше відвідую вечірки, але завжди маю розуміння формату та лайн-апу того чи іншого заходу. На даному етапі відбувся симбіоз субкультур, і це стало дуже помітним у дизайні за останні роки. Ми живемо в епоху mash-up: всі можливі субкультури переосмислені та переплетені між собою поколінням «фаст-фуд» у безкінечному скролі.

«Афіші Kirpich Soundsystem, пошарпані флаєри з Xlib та інші скарби графічного дизайну з 90-х і до сьогодні цікавлять нас не тільки з професійної точки зору, – кажуть творці видання. – Це наша молодість, історія, і вона стане «Книгою легендарних вечірок України».

7 вересня під Гаванським мостом пройде вечірка Bud X Next Chapter. Вона стане останньою главою книги: там, у live-режимі, її заверстають та віддадуть «Книгу легендарних вечірок України» до друку. Приходьте, щоб потрапити на її сторінки.

avatar
Стася Міндліна
Редактор в Telegraf.design
Колонка

У нас є ще дещо для вас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: