Український промисловий дизайн заслуговує більшого визнання, адже наразі він перебуває в тіні інших галузей дизайну. Аудиторія в нашій країні традиційно звертає увагу на графічний чи цифровий дизайн, оминаючи чимало цікавих студій, які зокрема створюють гарні та дивакуваті предмети інтер’єру.
Telegraf.Design поспілкувався з Романом Михайловим — представником української студії предметного дизайну Panoptikum Collections. Серед іншого, студія виступила одним з організаторів фестивалю «ДВРЗ Design Days» — тижню промислового дизайну, що відбувся в Києві у серпні цього року.
Роман Михайлов. Sales Partner, Panoptikum Collections
Дизайновий показ у Франції
Нещодавно Panoptikum Collections взяла участь у провідній виставці предметного дизайну Maison&Objet, що тривала в Парижі 7-11 вересня. Був представлений стенд українських брендів, на якому студія виставила предмети з колекції Bubbles. Згадані експонати також можна було побачити на ДВРЗ Design Days.
Такі заходи є одним із кроків до популяризації нашого бренду та українських митців. Колекція Bubbles Андрія Руденко є флагманською, разом із нею на міжнародних майданчиках ми продемонстрували роботи Валерія Кузнецова, Юрія Зіменка та Андрія Хворостяного. Ці митці також брали участь у ДВРЗ Design Days.
Експонат з колекції Bubbles
Ілюстрація: Panoptikum Collections
Промдизайн для закордону
Наші продажі відбуваються в Індію, Сполучені Штати, Сингапур, Велику Британію. Останню угоду уклали з Нідерландами, а в Гаазі у нас є шоурум. Те, що продажі йдуть здебільшого за кордон, я пояснюю тим, що артоб’єкти належать до високого цінового сегмента. Західний споживач більше до цього готовий.
Водночас ми почали активну інстаграм-кампанію в Україні. Ми націлені на те, щоб познайомити українців з брендом Panoptikum Collections, адже серед нашої аудиторії точно знайдуться ті, хто готовий придбати дизайнерські об’єкти для своїх просторів.
ДВРЗ Design Days
Цей захід ми створювали як дослідницький майданчик — зокрема через фізичне представництво лідерів ринку предметного дизайну в Україні, а також через лекторії, в яких учасники говорили про різні аспекти промдизайну.
Можна стверджувати, що сформувалися лідери українського промислового дизайну, адже це ті компанії, які спроможні представляти та продавати свої роботи в Україні та за кордоном. У ДВРЗ Design Days ми закладали зокрема філософський аспект — підсилювати тренд local-to-local. Це коли місцеві виробники створюють продукцію здебільшого на внутрішній ринок: «свій до свого по своє».
Індустрія фешндизайну в цьому плані на крок випереджає нас, оскільки там працює локальний ринок: одягають українців, купують в українців. Саме таким споживачам треба продемонструвати, що є побутові предмети гідної якості, задизайнені в країні. Замість італійського, скандинавського чи французького можна і варто розглядати українське.
Підготовка до фестивалю
Panoptikum Collections має на ДВРЗ власну галерею, де і відбулася підготовка до експозиції промдизайну. Ставили собі за мету оживити простір. Останніми місяцями глибоко роздумували над втіленням цього завдання, аби залучити глядачів та показати їм щось неординарне.
ДВРЗ Design Days
Важливу роль в організації проєкту відіграла Лариса Цибіна, яка є дослідницею дизайну та консультанткою з міжнародної експортної діяльності. У червні вона була на Лондонському бієнале, де показала стенд-експозицію першого українського павільйону. Перебуваючи там, вона запропонувала ідею — показ українського промдизайну в Україні, на якому будуть представлені не лише експонати Panoptikum. Змістовно-концептуальний складник був цілком за Ларисою, сценографію створював Юрій Зіменко.
Отже, ми зійшлися на тому, що гарною ідеєю буде запросити на наш майданчик виробників промдизайну та підсвітити їхню роботу. Ця взаємодія народилася дуже органічно; Лариса, як кураторка і дослідниця дизайну, одразу знала, хто мав би долучитися до цієї виставки. Проте дехто, кому ми запропонували участь, навпаки не повірив у подію і прийшов потім лише як гість.
Наш формат передбачав створення єдиного виставкового простору через взаємодію предметів та сценографію, а не через розподіл квадратних метрів між учасниками. Це була концептуальна візія, якої всі дотримувалися. Коли учасники подавали свої заявки, ми зокрема корегували палітру, щоби ніхто під час виставки не вибивався через яскраві кольори. Юрій обрав переважно монохромний підхід, аби зацікавити відвідувачів формами.
Архітекторка Анаїт Данієлян розмістила експозиції та зонувала простір. Виважено вибрали місце для виставки «Дизайн реального часу», що стосується воєнної тематики, а також продумали розташування лекторію.
Експозиція «Дизайн реального часу»
Лекторій
Результати фестивалю
У наші плани входило залучити тисячу відвідувачів і охопити понад 100 тисяч аудиторії. Зрештою, нас відвідало півтори тисячі гостей, і значно більше ніж 100 тисяч людей взаємодіяли з нашим заходом в онлайні. Непогані показники відвідуванні ми мали й на других вихідних.
Хороші відгуки були зокрема з боку учасників, тому ДВРЗ Design Days має шанси стати щорічною подією. Зараз збираємо інформацію докупи, переосмислюємо і формуємо плани на наступний рік.
Потенціал до масштабування
Українські компанії зазвичай не виробляють свої предмети масово, але промдизайн — це історія зокрема про об’єми. Аби знизити собівартість виробництва, кожному виробнику потрібен масштаб. Коли ми показуємо предмети українського промдизайну на виставках і збільшуємо попит, зрештою українські виробники будуть здатні запропонувати споживачеві кращу ціну.
Запас для масштабування в українських брендів доволі високий, особливо щодо внутрішнього ринку. Дизайнери, які були представлені на ДВРЗ Design Days, отримали якісний зворотний зв’язок стосовно своїх виробів. Вони мали нагоду щось переосмислити, зрозуміти, як покращити та здешевити певні вироби.
Дизайнер, споживач і виробник
Кожен митець чи дизайнер прагне створити роботу, яка дозволить йому/їй проявити себе, та водночас робота має бути потрібною для споживачів. Це доволі лінійна взаємодія, хоча в промисловому дизайні є ще одна сторона — виробник. Він має зробити продукт доступним для споживача. У промисловому дизайні творча взаємодія відбувається в трикутнику — дизайнер-споживач-виробник.
Викликом для українського промдизайнера є сформувати майбутній продукт на папері, тобто задизайнити готові зразки, і вже потім знайти виробника. Той, зі свого боку, має допомогти створити експериментальні екземпляри й забезпечити серійне виробництво. Передусім — продуктовий складник, по-друге — виробничий.
Проблема полягає і в тому, що доступні виробництва зараз зациклені на іншого споживача. Їх цікавлять проєктні замовлення на «тут і зараз». Є проєкт — втілили й заробили, натомість взаємодія з дизайнером — кропітка робота, яка приносить гроші не одразу. Проте виробники мають зрозуміти, що хороший дизайнер здатен забезпечити маркетинг та майбутні серійні замовлення.
Будь-якому виробництву цікаво, коли до них приходять і кажуть: «Нам потрібно тисяча таких стільців». Решта справ, що передує цьому, і де треба докладати зусиль, їм не цікава, оскільки забирає час і не дає миттєвих вигод.
Дизайнери та виробники шукають оптимальні моделі взаємодії, щоб інтереси кожного враховувалися. Це найбільш проблемна фаза, бо вона потребує якісної комунікації, компромісів та притирань.
Кількість і якість
Коли на ринку з’явиться багато тих, хто хоче і може створювати більше продукту, кількість взаємодії переросте в якість. Продукт буде частіше потрапляти на полиці та в онлайн через професійних посередників чи власні платформи виробників, дизайнерів. Кожна сторона може виконувати кілька ролей, тому конфігурації бувають різними. Виробник інколи закриває питання маркетингу, та й сам кріейтор часто виконує функції маркетолога.
Чим більше буде людей, готових створювати та виробляти, то більше вибору ми отримаємо. Згодом споживач та ринок все розставлять по своїх місцях. Щось, що матиме успіх, буде активно продаватиметься і стимулюватиме дизайнерів надалі балувати споживача новими речами, експериментувати та вдосконалювати. Таким чином сформується повноцінний ринок промдизайну.
Українська спадщина
В Україні є дуже потужна Харківська школа промдизайну, існують столичні дизайн-осередки, а також наявна сильна школа архітекторів, які дотичні до дизайн-спільноти. Архітектори вчать дизайнерів створювати предмети, продукти широкого вжитку, не лише архітектурних форм. У нас в країні чимало людей, які спроможні вчитися та опановувати професію.
Скажімо, європейський стиль тяжіє до постійних експериментів, як з матеріалами, так і формами, текстурами. У нас такого стилю, мабуть, немає наразі. Я і не знаю, чи потрібен він взагалі. Тут головне сприйняття ринку: якщо твої роботи потрібні, то питання стилю другорядне, бо глобальний ринок настільки великий, що кожен зможе знайти собі покупця.
Досліджуючи дизайн, аналізуючи стилі та підходи, бачиш, що люди переосмислюють забуті тренди й втілюють їх у предметах сучасності. Вплив попередників проходить через матеріали, текстури, кольори та простори. Творці надихаються також природою, власними відчуттями та формами зовнішнього світу. Впізнаване органічно відгукуються у людей.
Перспективи індустрії
В Україні надзвичайна кількість талановитих людей, які готові себе проявити, і їм потрібно дати цей шанс. Наша філософія, як організаторів ДВРЗ Design Days, полягає в тому, щоб доносити широкій аудиторії цінності, представлені нашими митцями та виробниками. Споживач має усвідомити, що в країні існує гідний промисловий дизайн. Наші бренди вже заявили про себе у світі й отримали чимало позитивних відгуків, продажів, нагород тощо.
Після перемоги у нас буде шалений буст промислового дизайну. Зараз ми просто виживаємо, як країна, так і індустрія. Дизайн нині розвивається всупереч обставинам. Вочевидь, споживачі та виробники, усі громадяни України, здійснюють шалені витрати на війну. Щойно ми досягнемо перемоги, у нас з’явиться новий простір для роботи та розвитку.
Це буде як з пружиною, яку розтисло, і разом із нею вистрелить величезний потенціал, творчий та економічний. Тієї миті нам доведеться активніше артикулювати, мовляв, нумо звертати увагу на своїх і підтримувати своїх. Наприклад, у Скандинавії люди готові купувати менш престижне, менш якісне, зате своє, оскільки вони розуміють, що таким чином працює місцева економіка.
Купуйте більше українського, завдяки цьому з кожним днем ви матимете дедалі більший вибір продукції, кращу якість і нижчі ціни.