Тема інклюзивності останнім часом лунає голосніше. У дизайні інклюзивність все частіше згадують у контексті інтерфейсів: контрастність кольорів, помітність кнопок, як обирати зручні для читання шрифти. Але зараз хочемо розповісти про інклюзивний дизайн в реальному, не екранному просторі. Дизайн, який дозволяє людям з вадами зору знайомитися з мистецтвом.

У залах Музею Ханенків наразі втілюється саме такий проєкт. Музей замовив тактильні копії оригінальних творів, щоб незрячі та слабозорі люди також могли ознайомитися з колекцією.

Розповідаємо про особливості дизайну експозиції та роботу з досвідом слабозорого та незрячого користувача в музейних залах.

Матеріал створений у партнерстві з Музеєм Ханенків

Проєкт: «Тактильні копії шедеврів світового мистецтва та інші засоби доступності для музею Ханенків»

Мета: зробити найбільшу колекцію світового мистецтва в Україні доступнішою для слабозорих та незрячих людей.

Засоби:

• три керамічні тактильні копії в постійній експозиції музею;
•  7 альбомів з тактильними копіями творів мистецтва, створені за допомогою 3D друку;
• дві мнемомапи для орієнтування у просторі;
• підставки під тактильні копії та мнемомапи.

«Спочатку ці діти взагалі не розуміли навіщо їм йти в музей мистецтва»

Незрячі та слабозорі люди дивляться дотиком. А в музеях класичного мистецтва чіпати експонати не можна. У світі є кілька музеїв (наприклад, Метрополітен чи Бостонська картинна галерея), які дозволяють в деякі (закриті для відвідування) дні незрячим та слабозорим відвідувачам тактильно оглядати колекцію: їм дають рукавички та доступ до скульптур. Так, зазвичай оглядаються об’ємні твори мистецтва.

Але частий дотик дуже шкодить творам і руйнує їх на мікрорівні. Тож багато музеїв або відмовляються від такої практики, або в принципі її ніколи не мали.

«У музеї була одна скульптура, яку нам дозволили дивитися в рукавичках, — розповідає Катерина Гоцало, наукова співробітниця Музею Ханенків і кураторка проєкту «Тактильні копії шедеврів світового мистецтва та інші засоби доступності для Музею Ханенків». — Скульптура виконана з бронзи, досить міцного матеріалу. Але оглядати її так часто як ми б хотіли — неможливо. До того ж наш музей невеликий: можна щось зачепити, штовхнути, випадково врізатися».

Музей Ханенків веде роботу з незрячими та слабозорими людьми з 2018 року. Не маючи тактильних копій оригіналів, працівники музею на екскурсіях детально описували роботи (ґрунтуючись на міжнародних методичних рекомендаціях) та залучали інші канали сприйняття: через фактури, запахи тощо.

«Якщо мова йшла про натюрморт, ми відтворювали його: розкладали фрукти та інші предмети у відповідній композиції. Використовувати різноманітні аромати, щоб показати, які запахи міг мати цей натюрморт. Наприклад, як пахнув гарячий шоколад на картині Хуана де Сурбарана «Натюрморт з млинцем для шоколаду», що висить в їдальні маєтку Ханенків. Такі інтерактиви дуже подобалися відвідувачам. Школярі змогли зрозуміти, чому мистецтво — це цінно, і що вони також можуть мати до цих творів доступ», — зазначає кураторка проєкту.

Щоб поглибити роботу з незрячими та слабозорими, у музеї вирішили замовити тактильні копії творів у різних техніках та підходах.

Читайте також: Музей, що об’єднує: як ми створювали айдентику для Музею Ханенків

Особливості історичного будинку

Музей Ханенків — родинний маєток з історичними інтер’єрами кінця XIX століття (частково збереженими, частково відреставрованими). Ці інтер’єри є невіддільною частиною експозиції, бо максимально наближають простір музею до вигляду, який будинок мав за часів Ханенків. Зберігати автентичність тут надважливо.

Водночас колекція експонатів музею значно більша, ніж простір доступний для експозиції. Наукові працівники хочуть показати більше, ніж зали можуть вмістити. Тому постає питання, яке вимагає компромісної відповіді: «навіщо займати місце копіями, якщо ми можемо віддати його цінному оригіналу?».

Була пропозиція розмістити тактильні копії експонатів у спеціальній залі для освітніх занять, щоб відвідувачі ознайомлювалися з ними лише там. Так зробили, наприклад, у музеї Прадо в Мадриді: відтворили шедеври світового живопису і виставили їх в окремому коридорі. Але в Музеї Ханенків цей варіант відхилили:

«Для незрячої чи слабозорої людини, як і для будь-кого іншого, важливо відчути атмосферу інтер’єрів, скласти враження про зали, в яких знаходяться твори мистецтва, відчути звуки. Відводити людей в якусь іншу залу — не варіант. Бо яка суть перебувати відірвано від власне місця, яке всі інші оглядають нормально?»

«Голосуванням вирішили, що ми все ж таки зробимо кілька тактильних копій (і на цьому зупинимося) для постійної експозиції. Щоб вони перебували в залах», — розповідає Катерина.

Тактильні копії та їх гармонізація з експозицією

«Факт того, що в постійній експозиції музею в історичному будинку розміщені тактильні копії, — це яскраве нагадування для усього суспільства, наскільки різноманітним воно є, і як багато груп з нього виключені».

Перша тактильна копія була створена ще до проєкту (який фінансує Український культурний фонд разом з благодійним фондом Загорій). На волонтерських засадах її створила студія Sakhno art. Копія постійно перебуває в експозиції мистецтва Європи в маєтку родини Ханенків. Вона відтворює рельєфний портрет знатної італійки XV століття, виготовлений з пісковику. Портрет візуально схожий на керамічний виріб, тому вирішили почати з нього.

Фото: Анастасія Шульга

«Представники студії прийшли до музею, заміряли виріб, замалювали його, а ми зробили детальні фотографії з усіх боків. У копії передавали всі недоліки, з якими портрет зберігся (сколи, тріщинки). Деякі деталі виділили навіть трошки більше, ніж на оригінальному творі, щоб їх було легше тактильно відчувати».

Тактильна копія ніколи не буває ідентичною оригінальному твору. Деякі елементи будуть відрізнятися, щоб на дотик твір було легше прочитати.

В рамках проєкту вже за грантові кошти для музею виготовили ще дві керамічні тактильні копії. Цього разу це були твори з експозиції азійського мистецтва. Вони також будуть постійно перебувати в залі.

Тактильна копія голови таїландського будди XII століття. Джерело: Музей Ханенків
Оригінальний твір менший: його навмисне збільшили, щоб краще прочиталися деталі.

Тактильна копія іранського кахлю XIV століття. Джерело: Музей Ханенків.
Тут було важливо показати, що позаду випуклих літер є візерунок. Тому деякі елементи візерунку виліпили, а під час екскурсій пояснюють, що насправді візерунок не рельєфний, тому він тут відтворений частково.

Відмінність між оригіналом та тактильною копією

«Не потрібно відтворювати усі орнаменти, адже вони перетворяться в кашу, і незряча людина просто не осягне всього. Тому певні деталі у творі мистецтва можна спростити, або щось взагалі не відтворювати. Потім в процесі екскурсії, під час опису предметів (бо розгляд обов’язково доповнюється описом) можна розповісти про деталі», — пояснює кураторка проєкту.

Поруч із керамічними тактильними копіями на підставках розміщені пластикові таблички з текстом українською та англійською мовами. Це короткий коментар про твір, дубльований шрифтом Брайля.

Щоб увести копії в експозицію, потрібні були підставки — максимально прості та мінімалістичні: «У 2000-х роках такі вітрини у музеях створювалися «під старовину». Зараз ми вже розуміємо — вони мають бути мінімалістичними та не розривати автентичність, яка була за Ханенків. Має бути щось відверто нове: одночасно вписуватися, завдяки своїй простоті, і не вписуватися, бо контрастує зі старовиною».

Підставки розробляв архітектор Олексій Нашивочніков, який раніше займався розробкою багатьох новіших станцій метро в Києві (зелена гілка). Він сам нечуючий. Архітектор дотримувався норм універсального дизайну, щоб підставки були зручними і для дорослої людини, і для дитини, і людини на візку. За його ескізами і детально пропрацьованим ТЗ музей замовив ці підставки. 

Важливо було дотриматися балансу між інклюзивністю та естетичною насолодою, яку отримують зрячі люди, розглядаючи автентичні інтер’єри маєтку.

Заставити тактильними копіями всю експозицію музей не може, але ж хочеться розповідати не лише про три твори, відтворені в кераміці. Тож музей замовив «мобільні» копії, створені на 3D-принтері. Їх виготовили в єдиному в Україні ресурсному центрі «Безбар’єрна Україна». Мобільні копії — це сім альбомів з 17 пластиковими аркушами — тактильними копіями різноманітних творів мистецтва. Пластик дуже тонкий, тому альбоми легкі, до того з аркуші можна відкріпляти й брати на екскурсію лише потрібні твори.

Тактильна копія в альбомі, надрукована на 3D-принтері

«Безбар’єрна Україна» розробила також мнемосхеми приміщень музею. Це тактильні мапи, які допомагають орієнтуватися в просторі. У школах для незрячих та слабозорих є спеціальні уроки орієнтування, де вчать як такими мапами користуватися.

Джерело: Музей Ханенків

Також варто зазначити, що музей розташований в історичній будівлі, і це обмежує можливість незрячих та слабозорих вільно пересуватися. Їм потрібен супровід. Тому всі заходи, які розробляються, більше орієнтовані на організовану екскурсію.

Читайте також: Як дизайнери Мистецького арсеналу оформлювали виставку графіки «Відбиток»

 Як вибирали роботи для тактильного відтворення

• твори мають ілюструвати різноманітність колекції;
• про ці твори можна багато розповісти;
• брали до уваги поради професійних адапторів.

Музей радився з адапторкою Ольгою Свєт, яка викладає у школі для незрячих та слабозорих і співпрацює з ресурсним центром «Безбар’єрна Україна».

«Для постійної експозиції була важлива змістовність твору і можливість його відтворення у кераміці. Твори, які в оригіналі є керамічними, ми відтворили у кераміці, щоб передати фактуру, вагу, температуру тощо. Хотіли, щоб це було щось живе і максимально наближене до оригіналу, а не надруковане на 3D-принтері», — розповідає Катерина Гоцало.

«Наприклад, іранський кахель XIV століття з написом — дуже змістовна річ. Навколо нього можна поговорити про кераміку, візерунки, мову, про арабське письмо справа наліво. Так само таїландська скульптура XII століття — керамічна голова Будди — навколо неї можна побудувати величезну кількість екскурсій і занять. До того ж керамісти могли відтворити ці об’єкти в оригінальній техніці».

Джерело: Музей Ханенків

Джерело: Музей Ханенків

Обидві керамічні копії розташовані в азійських залах. По-перше, перша тактильна копія рельєфного портрета вже була в європейській частині експозиції. По-друге, азійська колекція розташована не в історичному маєтку Ханенків, тож тут інтер’єри не настільки значущі — експозиція більш мобільна і придатна до експериментів. 

Дуже важливою у виборі творів була можливість їх відтворити зрозуміло. Деякі роботи немає сенсу відтворювати, бо вони заскладні для тактильного сприйняття. Краще про них розповісти словами, а відтворити іншу річ, яку людина реально зможе оглянути.

Особливості відтворення живопису та кольорів 

Насправді тотально незрячих людей, або тих, хто ніколи не бачив кольорів від народження, не так багато. Більшість людей — зі збереженою частиною зору, і можуть уловлювати колір предметів. Такі відвідувачі музею спершу розглядають тактильну копію, але потім обов’язково підходять до оригінального твору: вони бачать контури та кольори.

«Навіть якщо людина незряча, все одно ми завжди називаємо кольори. Не уникаємо слів «подивись», «поглянь» —  бо вони теж дивляться, просто інакше. І так само вони мають свої, як і в будь-якої людини, асоціації з кольорами. Описуючи твори мистецтва ми завжди розповідаємо про кольори — що твір яскравий, багатокольоровий — це передає настрій творів», — розповідає Катерина.

На тактильних копіях кольори іноді відтворюють різними фактурами. Але найважливіше те, що ці фактури позначають різні площини, фігури (щоб на дотик розуміти, де, наприклад, закінчується один предмет і починається інший).

«Логічно, що часто ці всі предмети різних кольорів, тому виходить що фактури ніби позначають кольори. Але насправді різні фактури використовуються для легкого тактильного розрізнення різних предметів на площині», — пояснює кураторка.

Тестування дизайн-рішення

У музеї планують проводити екскурсії для незрячих та слабозорих постійно, тому в найближчих планах — провести тестування з мінімальним анкетуванням, щоб зібрати дані для аналізу.

«Часто в спільних групах є люди з частково збереженим зором і повністю незрячі. Слабозорі можуть наблизити тактильну копію і розглядати ближче оригінали. Для незрячих людей потрібно більше пояснення, опису та більше часу, щоб дослідити тактильні копії. Потрібен баланс, щоб усі отримали максимальну користь».

Джерело: Музей Ханенків

Вперше ці тактильні копії тестували на змішаній групі: незрячі та слабозорі діти, їхні батьки (супровід) та одна доросла незряча людина. Це був імпровізований формат (зазвичай музей відвідують групи поділені за віком), але, як виявилось, досить вдалий: вийшла цікава сімейна взаємодія. Наприкінці в учасників запитали, що сподобалося, а що потрібно покращити. Це все фіксувалося на відео.

«Є одна відвідувачка, незряча дівчинка шкільного віку, — дуже критична. Її запрошують на всі наші апробації, бо вона завжди готова сказати, що їй не подобається, і що не зрозуміло. Так от керамічні копії творів мистецтва їй значно більше сподобалися, ніж пластикові в переносних альбомах».

Як показало тестування, тактильні копії дорослим розглядати цікавіше, ніж дітям. Тому в музеї не планують замінювати ними усі інші сенсорні прийоми, які використовували раніше.

«Наприклад, на тестовій екскурсії ми нюхали трояндову олію, привезену з Ірану. Розглядали мистецтво і важливість ароматів у культурі ісламу. Потім кожному читали перську поезію як передбачення чи побажання. Ми зрозуміли, що всі найпередовіші методи у вигляді 3D друку чи інших технологій — не замінять живого залучення інших рецепторів».

Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.