Чи замислювалися ви, хто розроблює віжуали для кіно в Україні? Чому постери в США та Франції відрізняються? Складніше робити постер до фільму чи до кінофестивалю? Як узагалі шукають дизайнерів, щоби зробити постер? На ці та інші запитання шукаємо відповіді в матеріалі Telegraf.Design.
Пошук дизайнерок і дизайнерів
Зазвичай для візуальної комунікації фільму шукають дизайнерів через спільних знайомиху кіновиробництві або звертаються до тих, із ким співпрацювали раніше. А розробкою концепції постеру здебільшого займаються продюсери, оскільки вони розуміють закони ринку. Продюсер фільму «Мої думки тихі» Дмитро Суханов розповідає, що для широкого прокату вони змінили позиціонування фільму в бік комедії, хоча це драмеді. «Вся робота з пошуком тональності тривала місяці три. Ми брейштормили с дистриб’ютором Arthouse Traffic, також я прийшов порадитися до друзів у агенцію, вони запропонували дев’ять варіантів комунікації фільму. Кожен супроводжувався описом комунікації, назвою та віжуалом».
Прокатні постери фільму «Мої думки тихі»
Здебільшого ідеї постерів вигадували разом із режисером Антоніо Лукічем, продюсером Дмитром Сухановим, актором Андрієм Лідаговським та дистриб’ютором Денисом Івановим. Головний актор «Моїх думок тихих» Андрій Лідаговський – дизайнер, і він робив ескізи всіх ідей постерів.
Ескізи постерів до фільму «Мої думки тихі»
Так з’явилися вісім ескізів, які відфотографували, залишивши два фінальні варіанти постера. Вже для них покликали фотографа Ігоря Богуна, а він залучив дизайнерів із агенції Looma.
Пробні фотосесії постерів до фільму «Мої думки тихі»
Коли Роман Бондарчук режисував стрічку «Вулкан», у них було багато варіантів фестивальних постерів, але афішу для прокату робила креативна агенція, яка спеціалізується на цьому. Тому постер зроблений «трохи більш виразно, ніж сам фільм: з великим портретом головного героя на тлі червоної м’якоті кавуна».
Постер до фільму «Вулкан»
Дизайнерка Марія Федюк співпрацює з FILM.UA Group та іншими продакшенами. Спершу вона розроблювала постери для українських адаптацій усесвітніх шоу: «X-Фактор», «Україна має талант», «Майстер-шеф» тощо. Вона припускає, що зараз замовники виходять на неї з баз графічних дизайнерів.
Англомовний постер Марії Федюк до фільму «Захар Беркут»
Натомість дизайнерка Гриця Ерде почала робити постери, обкладинки альбомів і поштівки ще в 2007 році – для музичних гуртів Перкалаба та The ВЙО. Відтоді музичні гурти чи продакшени зверталися до неї переважно самі – від тих, хто були на концерті чи отримали поштівку, до знайомих. Так сталося й із постером для фільму «Коли падають дерева» – давня подруга Гриці Марися Нікітюк, режисерка фільму, звернулася зі своєю ідеєю, розповіла своє бачення, і дизайнерка його візуалізувала.
Постер Гриці Ерде до фільму «Коли падають дерева»
До дизайнерки Варвари Перекрест зазвичай звертаються режисери, продюсери або артдиректори кінофестивалів. Необхідно розробити головний постер, інколи додатково мерч до фільму для презентації на кіноринку або фестивалі. Для фестивалів дизайнерка робила все: постери, програми, сувенірку, документацію, оформлення показів та приміщень для подій – словом, усе, де використовується графіка.
Постер Варвари Перекрест до кінофестивалю Docudays UA
У дизайн Варвара Перекрест потрапила через кінодистриб’юторську компанію Arthouse Traffic: «У старших класах школи та на перших курсах я захоплювалася артхаусним кіно, ходила на різні події. А коли побачила вакансію помічниці дизайнера, відразу подалася туди. Там я пропрацювала три роки й отримала не лише свій перший серйозний досвід у майбутній професії, а й ознайомилася з багатьма нюансами роботи кінопрокату, організації кінофестивалів тощо. І далі моя практика постійно була пов’язана з кіно, всі контакти та замовлення приходять здебільшого через «сарафанне радіо».
Арт-директор кінофестивалю Docudays UA Роман Бондарчук пояснює, що на фестивалях процес створення віжуалів починається з мозкових штурмів з дизайнеркою Дашею Подольцевою після затвердження командою теми фестивалю. Вони починають робити ескізи, обігрують тему, шукають техніки та шляхи графічного втілення. «Далі переходимо до більш практичних ідей – думаємо, хто з митців вже працює над спорідненими темами. Якщо тема і митець збігаються – запрошуємо. Два роки тому віжуали малював Олексій Сай у техніці ексель-арту: тема фестивалю була «Права людини у цифрову епоху».
Фестивальний трейлер Docudays UA 2020
Минулого року Жанна Кадирова повноцінно включилася в розробку фестивального трейлера, надала нам свою роботу з повітряними кулями для зйомок. Створила статуетки-нагороди із граніту. Тема була Teen spirit, права дітей. Цього року ми запросили до співпраці автора-аматора Анатолія Сурму, який робить мультфільми в стилі наїву й блискуче виражає в них нашу напівздорову реальність. Бо тема про право на здоров’я – «Повне одужання».
Фестивальний трейлер Docudays UA 2021
Процес
За словами продюсера Дмитра Суханова, найбільше часу витрчається на вигадування ідеї для постеру: «Добре, якщо під час зйомок фільму у вас уже виникає ідея, яким може бути постер, і ви її супроводжуєте роботою на знімальному майданчику. Тому що потім буде важче відворити ту саму сцену з тими ж декораціями». Важливо, щоби в команді фільму був дизайнер, який може зануритися у процес на декілька місяців, оскільки вибудувати такий контакт із людиною ззовні – важко.
У виробництві фестивального постеру важливо, щоби авторський голос звучав якомога дзвінкіше. Але в широкому прокаті працюють закони маркетингу.
Постер «Моїх думок тихих» спершу був зовсім інакшим, коли фільм готували до фестивалів, – мальованим у акварельній стилістиці, він відрізнявся від усіх сьогоднішніх трендів. А от коли фільм готували до широкого прокату, аудиторію переосмислили. Дмитро Суханов пояснює: «У виробництві фестивального постеру важливо, щоби авторський голос звучав якомога дзвінкіше. Але в широкому прокаті працюють закони маркетингу. В афіші для широкого прокату 80% впливу на глядача має обличчя актора чи акторки».
Фестивальні постери до фільму «Мої думки тихі»
Часто в кіновиробництві постерами займаються маркетологи й дистриб’ютори. Тому сейлзи продають дистриб’юторам інших країн сирі фото, а потім уже дистриб’ютори самі збирають постери для прокату у своїх країнах.
Дизайнерка Марія Федюк розповідає, що вона не тільки розроблює концепти постерів, але й супервайзить зйомки та займається графічним втіленням афіші: «Я придумую концепт постеру, ознайомлюючися зі синопсисом, чорновим монтажем фільму чи іншими важливими даними про фільм. Перед зйомками для постера добираю грим, макіяж, костюми. Під час зйомок працюю з акторами як з персонажами, пропрацьовую їхні емоції та пози. Слідкую за схемою світла. Це спільна важлива робота фотографа і постановника». Сирі фотографії необхідно насамперед відретушувати – Марія зберігає тільки деталі, що відповідають персонажам, а інші недоліки прибирає. Далі персонажі вписуються в середовище, що за потреби створюється в 3D-програмах або купується в стоках. Інколи Марія виконує постери з уже готових відзнятих фотографій, на основі яких створює концепцію постера.
Постер Марії Федюк до фільму «Скажене весілля 3»
Дизайнерка постеру до фільму «Земля блакитна, ніби апельсин» Ліна Якобчук розповідає, що кіно переповнене образами, а назва фільму, рядок вірша поета-сюрреаліста Поля Елюара, «заслуговує ще не на один плакат». Але в постері має бути лише одне дзвінке висловлювання, підтримане добре продуманими деталями. «Не потрібно передавати весь зміст фільму, набагато краще натякнути на його характер. Є центральний образ підвалу і горища, він є лейтмотивом стрічки. В основі ідеї – символізм їхньої полярності. В підвалі ховаються від бомб і одночасно в ньому ж герої фільму знімають своє кіно. З’являється контраст між розрухою та творчістю.
У постері має бути лише одне дзвінке висловлювання, підтримане добре продуманими деталями.
Ірі (Цілик, режисерці – ред.) вдалося тонко розкрити тему протилежних явищ, яким доводиться існувати поруч. Із одного боку наївна графіка, з іншого – чорна пляма підвалу, приціл і кіно про війну. Через дитячий стиль ілюстрації плакат вийшов не як для типового документального фільму про життя в зоні бойових дій. Тому ми багато дискутували, вагалися. Але все ж зупинилися на центральному образі протиставлення.
Постер Ліни Якобчук до фільму «Земля блакитна, ніби апельсин»
Головні герої фільму, за сценарієм, самі знімали фільм, тому плакат я теж вирішила зробити максимально «вручну». Техніка шовкодруку підсилювала наївний стиль ілюстрації постеру. Друкували не в типографії, а самостійно в майстерні IZONE. Ми це робили не для розміщення в кінотеатрах, а радше для власного досвіду та колекції. Таких лише 18 примірників. Кожен екземпляр вийшов унікальним: десь текстура не продрукувалася, десь з’їхала літера або лінія. Але, як на мене, в цьому є свій шарм. Коли все навколо однаково ідеальне, дуже хочеться кривизни. Тоді вже помилку сприймаєш як бонус».
Процес створення плакату до фільму «Земля блакитна, ніби апельсин» шовкодруком
До дизайнерки Гриці Ерде продакшени зазвичай звертаються зі замовленням зробити основний віжуал до події – плакат і декілька супутніх матеріалів: обкладинку події для фб чи пост для інстаграму, рідше стікери чи футболки. Часом потребують файл, розкладений за шарами, щоби пізніше анімувати банер чи на основі колажів авторки зробити відеосупровід концерту.
Переглянути цей допис в Instagram
Ринок і конкуренція
Дизайнерка Варвара Перекрест зізнається, що ніколи не замислювалася й не вивчала конкуренцію: «В мене завжди було багато замовлень і я безперервно пірнала з одного проєкту в інший. Я думаю, артхаус і фестивалі йдуть трохи окремо від мейнстріму та глобального кінопрокату – я останнім і не займаюся».
Англомовний постер Варвари Перекрест до фільму «Українські шерифи»
Натомість дизайнерка Гриця Ерде каже, що в Україні ринок конкурентний: «Ринок росте з кожним роком, в кожному стилі є багато спеціалістів. Коли я почала робити розмальовані колажі з вінтажних фотографій, я була напевно одна на «ринку». Зараз багато різних колажистів зі своїми стилями, навіть в такому, здавалося би, вузьмому напрямі. Проте в Берліні, де я зараз мешкаю, конкуренція суттєво більша, адже сюди з’їжджаються багато талановитих людей зі всього світу, і всі хочуть уваги та замовлень».
Англомовний постер Дарці Бондарчук до фільму «Школа №3»
«Про ринок мені складно судити – знаю, що щороку з’являється багато прекрасних курсів. Загальний професійний рівень зростає – це видно за резюме, які нам надходять щороку. Проте відчувається й певна стилістична узагальненість – буває складно за роботами в резюме відчути смак і душу людини», – розповідає арт-директор кінофестивалю Docudays UA Роман Бондарчук.
Усі дизайнерки одноголосо розповідають, що на початку кар’єри активно брали участь у конкурсах постерів: українських та міжнародних. Гриця Ерде каже: «Набираєте в гуглі Open Call Poster Design – і бавитеся зі заповненням анкет. Я колись брала участь, але зараз уже рідше. Такі речі, звісно, важливо робити, щоби побачити, в якому ти контексті, куди розвиватися, і куди рухаються твої колеги».
Фестивалі
Як казав вище Дмитро Суханов, на кінофестивалях працюють зовсім інші закони, ніж у широкому прокаті. Там необхідно створювати не тільки постери до фільмів, але й загальні афіші фестивалів. Арт-директор кінофестивалю Docudays UA Роман Бондарчук розповідає про це докладніше: «Взагалі, у фестивалю багато компонентів – це і каталоги, прорамки, гіди (їх нам дизайнує Лара Яковенко), онлайн-проєкти, мерч, фестивальний ролик, дипломи, призи (в нас немає постійної статуетки, ми змінюємо її залежно від теми фестивалю). Ми оформлюємо наші локації, будуємо декорації для онлайн-стрімів – цим напрямком в нас займається художник Іван Михайлов.
Постер Олексія Сая до кінофестивалю Docudays UA 2019
Усі ці компоненти мають виглядати спорідненими, як один вислів, доповнювати одне одного. Тому наша з Дашею Подольцевою (дизайнерка Docudays UA – ред.) робота – не лише створення основної афіші й окремих макетів, але розробка й контроль цілісності всього рішення, щоби склався весь пазл».
Постер фестивалю не у вакуумі – він є частиною загальної візуальної комунікації події і має взаємодіяти з багатьма іншими елементами.
Варвара Перекрест, яка часто розроблює дизайн для кінофестивалів каже, що розробка постеру для фестивалю – це складна та комплексна робота: «Фестиваль поєднує в собі не лише кілька показів фільмів, але й багато інших активностей, особистостей, тем, аудиторій. Окрім того, постер фестивалю не у вакуумі – він є частиною загальної візуальної комунікації події і має взаємодіяти з багатьма іншими елементами. Це великі, довгі та стресові проєкти, з численними варіантами, фідбеком, обговореннями тощо».
Постер Варвари Перекрест до кінофестивалю Docudays UA 2018
Вартість
Розрахувати вартість одного постера важко, оскільки часто виокремлюють бюджет на всі промоматеріали загалом, і дизайнери розробляють всю візуальну комунікацію. Продюсер Дмитро Суханов також каже, що в активній фазі кіновиробництва потрібен дизайнер на ставці, щоби швидко робити банери чи віжуали для прескітів. Дмитро також розповідає трохи про бюджети: «Мінімальний бюджет авторського фільму на промоматеріали приблизно 10 000 доларів, але розподілятися він може по-різному. Звісно, у «Скаженого весілля» буде інша ситуація, підозрюю, в них цифра може доходити до мільйону».
Дарця Бондарчук, яка створювала низку постерів для документального кіно каже, що працює здебільшого над культурними проєктами, отже вони оплачуються «відповідно» – здебільшого через гранти та фінансування державних і міжнарожних культурних фондів.
Постер Дарці Бондарчук до фільму «Цей дощ ніколи не скінчиться»
Варвара Перекрест працює погодинно: «Якщо ж замовлення невелике – наприклад, лише один постер, або якщо кіно кльове, а грошей мало, інколи домовляюся про фіксовану ціну».
Марія Федюк працює проєктно й формує ціну залежно від обсягу роботи, який має виконати: «В суму входить кількість персонажів, зображених на постері – тобто кількість людей, яких я ретушуватиму. Також на ціну впливає середовище, в якому будуть герої – чи я його маю створювати сама, чи воно складатиметься з елементів, куплених на фотостоках».
Постер Марії Федюк до фільму «Черкаси»
Гриця Ерде каже, що в Україні заробляла на життя ілюстрацією, артдирекшеном та графічним дизайном, і робить це далі в Берліні: «В агенціях шукають креативників постійно, і фрілансом можна заробляти – треба заздалегідь обговорювати різні деталі, брати передоплати, якщо дизайнерка не на зарплаті, й укладати угоди, звісно».
Загалом, ринок кінопостерів – більше кіновиробнича сфера, ніж дизайн-індустрія. Розроблення візуальної комунікації – процес, що керується здебільшого продюсерами та дистриб’юторами конкретних стрічок, а не дизайн-агенціями, оскільки закони ринку специфічні. Зазвичай продюсери приходять із готовою ідеєю, проте бувають і замовлення всієї концепції. В Україні не так багато дизайнерок чи дизайнерів, які заробляли би винятково розробкою візуальної комунікації до фільмів. Але цей ринок поступово розростається разом із українським авторським кіно.
Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.