Статті
Дизайн-система ознакування історичних пам’яток
Кейс Агентів змін для міста Умань
29 квітня, 2021
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Стати автором

На початку квітня поруч з десятьма історичними пам’ятками міста Умань встановили інформаційні пілони, які розповідають історії цих об’єктів. Пілони є частиною проєкту ознакування історичної спадщини міста. 

Над дизайном системи ознакування працювали Агенти змін, включаючи їхню внутрішню команду «‎Публічна платформа», яка спеціалізується на фасилітації складних міських проєктів. Для платформи це був перший реалізований кейс. 

Telegraf.Design розповідає про деталі дизайн-процесу: як проводили воркшопи зі стейкхолдерами, як шукали візуальний стиль, створювали й тестували прототипи, робили ітерації дизайну, залучали підрядників тощо. 

Slider image
Slider image
Slider image

Сучасний вигляд будівель у місті. Всі фото: Агенти змін та Світлана Паламарчук, «Умань Туристична»

Про проєкт

Головна ідея проєкту в Умані полягала у тому, щоб виділити менш відомі (у порівнянні, наприклад, з парком Софіївка) але від того не менш цінні пам’ятки. Агентів змін запросили розробити дизайн-систему ознакування.

Ознакування історичної спадщини Умані стало частиною більшого процесу «‎переосмислення, актуалізації та розвитку потенціалу матеріальної та нематеріальної культурної спадщини в Україні», який веде львівський проєкт ReHERIT за фінансового сприяння Євросоюзу.

Пілони — носії ознакування поблизу історичних пам’яток Умані

Воркшопи зі стейкхолдерами

Оскільки в проєкт було залучено багато стейкхолдерів — ReHERIT, ЄС, який фінансує проєкт, Уманська міська рада, фахівці-історики тощо — фасилітація була необхідною. У процесі роботи над дизайном було проведено декілька воркшопів. На них визначалися з об’єктами ознакування, з ризиками та бар’єрами для втілення проєкту, функціями системи ознакування, з метою та очікуваннями, а також окреслили візуальний стиль. Команда організувала роботу інших стейкхолдерів на воркшопі:

«Стейкхолдери були готові й відкриті долучатись, давати фідбек і включатися в усі активності — це стало ключовим для успішної фасилітації. Також ми у своїй роботі постійно апелювали до попередніх напрацювань і показували, що вони впливають на наші рішення. Мені здається, це мотивувало стейкхолдерів бути включеними», — Анна Кириченко, відповідальна за фасилітацію з боку «‎Публічної платформи».

Воркшоп зі стейкхолдерами

Стейкхолдери визначили цільову аудиторію ознакування. Домовилися, що найперше — це молодь Умані, потім внутрішній турист, а потім зовнішній. Це теж вплинуло на дизайн та наповнення.

«‎Якби ми проводили бриф із замовником, ми б обговорювали ті ж самі питання: цілі, аудиторію, ризики, що може піти не так, як ви собі це бачите. Це ж була воркшопна історія, адже в проєкті багато людей мали висловити свою думку й прийти до консолідованих рішень», — розповідає Юрій Грановський, ментор проєкту.

Проміжні результати створення дорожньої карти проєкту

Аби визначити візуальну мову та стиль команда провела дизайн-сесію. Підібрали близько 100 різних референсів: «‎Таким чином у нас сформувалася «‎хмара тегів» та візуальний образ, який імпонує стейкхолдерам. І що важливо, ми розуміли, чому він саме такий», — розповідає Юрій.

«Мені запам’яталось, як стейкхолдери перебирали різні зображення дизайнів ознакування і розміщували їх на шкалі від «так, це точно ми» до «ні, це точно не про нас». Вони відкидали всі варіанти дизайнів з заокругленими формами. А коли я запитала чому, відповіли: бо в назві Умань лише букви з гострими кутами. Загалом, все, що нам говорили стейкхолдери на воркшопі, втілилось у дизайні», — додає Анна.

Висновки з дизайн-сесії: 

  • подобаються контрастні кольори;
  • подобаються гострі форми;
  • подобається мінімалістичний дизайн;
  • подобаються темні кольори;
  • подобається яскравий елемент у дизайні;
  • не подобаються великі та масивні таблиці;
  • не подобається велика кількість зображень;
  • не подобаються чорно-білі поєднання.

Дизайн-рішення

Пілон (стела) — основний носій. Пілон можна розташувати в будь-якій точці поруч із пам’яткою і він не затулятиме важливі елементи будівлі. На відміну від табличок, пілон не потребує встановлення на фасад будівлі (що для об’єктів з охоронним статусом потрібно додатково погоджувати з Міністерством культури). Тобто цілісність фасаду зберігається.

Вертикальний формат пілону не вимагає багато місця, у порівнянні з іншими стендами та має зручну висоту зчитування текстів та карти. Інформація на пілоні розташовується не нижче 900 мм та не вище 1800 мм від землі, і на відстані 1–1,5 м зручно зчитується людьми різного зросту.

Для оформлення тексту на пілонах дизайнери використали два основні шрифти: для назв об’єктів і основних заголовків IBM Plex Serif Bolt та Inter Medium — для текстів українською та перекладів (на три мови: англійську, польську та іврит).

На носіях розмістили історичні ілюстрації (праворуч біля українського тексту). Адже сучасний вигляд будівлі людина бачить своїми очима, а додаткова ілюстрація розповідає глибшу історію. Дизайнер проєкту Олександр Колодько разом з історикинею Іриною Мацевко обрали зображення серед всіх матеріалів, які зібрала команда ReHerit.

«‎Ми обрали ті ілюстрації, які несуть додаткову цінність. Хотіли заглибити людей в історію і зробити її людянішою, показати побутові деталі. Наприклад, ілюстрація на пілоні біля жіночої гімназії показує сторінку з випускного альбому гімназисток».

Але не на всіх пілонах є ілюстрація. Наприклад, на ознакуванні Уманського гетто вона відсутня. Команді вдалося знайти лише зображення людей, які пережили трагедію, але використовувати такі фото неетично. Відсутність зображення на цьому пілоні акцентує трагедію та втрату.

На нижню частину пілона нанесли графіку. Спочатку планували вигравіювати зображення, але через обмеження у бюджеті вирішили їх надрукувати. Для зображень використовуються силуети самої будівлі чи пов‘язаних з нею ілюстрацій. Окрім естетичної вони виконують й антивандальну функцію. Досліджено, що порожні поверхні спокушають заповнити їх, тоді як заповнені — залишаються чистими довше.

Також на пілони нанесли три QR-коди: з посиланням на повну розповідь про об’єкт на сайті reherit.org.ua, з посиланням на аудіогід (біля нього блідо-сріблясті навушники) та з посиланням на відеогід.

Карта пам’яток. Бюджет дозволяв встановити 10 об’єктів ознакування. І одне з перших запитань, яке поставили стейкхолдери, було: «‎як краще зробити — встановити пілони поруч з десятьма пам’ятками, чи лишити дев’ять пам’яток, і один пілон зробити навігаційним».

«‎Нам не хотілося робити окремий навігаційний пілон. До того ж незрозуміло, як обрати місце, де його краще розміщувати. Тому ми зробили хитріше: всі пілони стали частково навігаційними. На кожен нанесли мапу із зображенням пам’яток, які знаходяться поруч. Умань досить компактна, тому поруч з будь-якою пам’яткою у 2-5 хвилинній доступності є ще декілька. Таким чином замість однієї точки входу в систему їх вийшло десять. До якого об’єкту ти б не підійшов, маєш «гіперпосилання», за яким можеш перейти й вивчати місто», — Юрій Грановський.

Всі напрацювання, вимоги та стандарти дизайну команда Агентів змін зібрала в окремому документі — довіднику зі створення ознакування історичної пам’яті в Умані.

Ітерації та прототипи

Перші скетчі

На початку роботи над дизайном розглядали два варіанти носія ознакування. Перший — двометровий пілон, який врешті й залишився, другий — стела, висотою в метр, але ширша. Аби ухвалити рішення, команда поїхала на локацію, де з картону зібрала прототипи потенційних носіїв. Це дало можливість не лише побачити дизайн у реальному контексті, а й дізнатися думку місцевих жителів, що проходили повз.

Тестування прототипів, примірка

Думки після тестування:

  • Відсутність фотографії на пілоні не давала розуміння, що це — ознакування історії.
  • Містяни вважали, що карта стара, а не сучасна.
  • Не було зрозуміло, яку інформацію можна отримати за qr-кодом.

Паралельно з цим провели воркшоп з ключовими стейкхолдерами, які теж дали свій фідбек. І за результатами лишився варіант з пілоном. Встановлення прототипу на реальній локації підказало необхідність деяких «‎тактичних змін», до яких складно додуматися сидячи в офісі за комп’ютером.

Наприклад, так з’явилась ідея плашки «‎Спадщина Умані», яка об’єднує всі пілони, й пояснює про що проєкт. Також стало зрозуміло, що на деяких пілонах необхідно робити дизайн і зворотної сторони: бо люди до них можуть підходити з різних боків. На ці пілони зі зворотного боку нанесли карту, де позначені всі десять об’єктів.

Загалом, завдяки тому, що дизайн і візуальний стиль обговорювалися з самого початку на воркшопах, концептуальних змін у процесі було небагато.

Втілення дизайну в життя

Щоб краще контролювати процес втілення дизайну, команда Агентів змін планувала взяти участь у тендері на «‎надання послуг розробки проєкту вуличних знаків для позначення історичних місць». Та тендер виграв інший учасник — він запропонував меншу ціну, ніж поріг, який встановили собі Агенти змін. Врешті підрядники, за словами Юрія, виявилися «‎дуже адекватними», а контроль якості та авторський нагляд проводила команда з Агентів змін.

«‎Сталася лише одна конфліктна історія за проєкт: ми встановили пілон, а на ранок його спиляли під корінь. Цього можна було очікувати, адже деякі з місць, які ми ознаковували, були приватизовані. У когось є на них види, і їм не вигідно говорити, що це історична пам’ятка. Але підрядники пообіцяли відновити цей пілон своїм коштом».


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас