Ми часто чуємо думку, що система освіти застаріла. Проте, що саме змінювати, та з чого почати, – незрозуміло. Програму освіти можна порівняти з проєктною роботою, якій необхідний хороший менеджер та новий підхід. Як застосувати дизайн-мислення до системи навчання, щоби все запрацювало, та як ми будемо вчитися в майбутньому?

«Радіо Аристократи» випускає подкаст про дизайн і сучасну комунікацію Nonpareil, авторами якого є Гліб Капоріков та Нонна Старущенко. Telegraf.Design є інформаційним партнером подкасту й публікує конспекти з вижимкою найцікавішого в епізоді. Партнер проєкту — міжнародний технологічний холдинг з українським корінням TECHIIA. 

В четвертому випуску ведучі зустрілися з керівником креативної та технологічної школи Projector Олександром Трегубом, щоби поговорити про освітній процес крізь призму дизайну. 

У попередньому випуску Нонна Старущенко та Гліб Капоріков говорили про відмінності дизайн-процесу в продуктових командах та креативних агенціях, а також про критику.

Усі ми навчалися в школі, проте можна пофантазувати, якою ми бачили би ідеальну школу майбутнього. Також важливо зрозуміти, як на це може вплинути дизайн.

Процес навчання пов’язаний зі споживанням інформації, а її стає дедалі більше. Історики виокремлюють декілька інформаційних революцій: перша пов’язана з писемністю, наступна – з друкарством, на третьому етапі винайшли електрику, на четвертому – мікропроцесорну технологію, а згодом ми почали користуватися інтернетом.

В освіті важливе накопичення не тільки інформації, але й досвіду. Якість освіти залежить від того, в які ситуації потрапляла людина, та які нейронні зв’язки сформувала. Важливо вміти використовувати знання, а не просто завантажувати їх у голову. Водночас не можна покладатися тільки на ґуґл, інакше легко стати жертвою цифрової диктатури та неправдивої інформації.

Називають декілька софт-скілів, які особливо важливі для функціонування людини у світі. Один із них – критичне мислення – можливість критично оцінити ситуацію та перевірити інформацію. Також є кооперація – вміння працювати в команді; комунікація – вміння спілкуватися та доносити власні думки; та креативність – можливість вигадувати. На ці чотири стовпи тільки зараз починають звертати увагу та вчаться їх використовувати, оскільки ми не звикли досліджувати ці речі. Й хоча про це почали багато говорити тільки зараз, древні єгиптяни непогано справлялися з кооперацією та креативністю в будівництві пірамід.

Читайте також: Конспект першого випуску про роль дизайнерів у суспільстві.

Освіта не вчить розуміти себе. Ми вчимося розуміти географію, тварин, математику. Розуміючи себе, легше співпрацювати з іншими людьми. Освіта повинна формувати особистість. Важливо розуміти, які знання та вміння знадобляться нам у майбутньому. Одна з таких навичок – це не боятися змін, а також уміння навчатися й розбиратися в будь-чому.

Із розвитком медицини наше життя може ставати довшим. У майбутньому 60 років будуть серединою життя людини. І людина буде вимушена змінювати професію. Зараз є великий розрив поколінь, необхідно встигати ментально за розвитком світу та технологій. Ми живемо в діджитал-епосі, й нам здається, що ми готові до всього адаптуватися. Є думка, що сьогодні покоління вперше помінялися місцями. Раніше молодші покоління намагалися бути схожими на старші покоління. Сьогодні – навпаки.

Зараз є практика, коли вчителі спеціально сидять у тіктоці, щоби бути на одній хвилі зі своїми учнями й говорити з ними їхньою мовою. Проте, уявімо людину з класичною освітою, яка звикла слухати Людвіга ван Бетховена та читати Чарлза Дікенса. І тут їй показують тікток. Може з’явитися відчуття, що вас принижують. Рівень контенту не має деградувати. Важливо розуміти, в якому вигляді зараз споживають інформацію.

У освітньому процесі є два учасники: викладачі та учні. За викладачем закріплено багато функцій: як режисер він планує програму, як продюсер – продумує, як залучити учнів, як дизайнер – показує презентації. Викладач схожий на креативного директора в студії. Мета освіти – навчити учнів, і освіту можна розглянути як проєктну роботу, де є мета в учителів та в учнів, інструменти для реалізації та режисура.

Дизайнер – це людина, яка робить світ кращим. І мене дивує, чому такий підхід мало використовується в освіті. Наші телефони працюють краще, ніж вулиці, вони зручні. Ці підходи можна застосувати до освіти, є ефективні дизайн-процеси. В нас пишуть програму, не тестуючи її. Дизайнер щоразу намагається по-новому вирішити нове завдання. На освіту давно ніхто не дивився свіжим дизайнерським поглядом. Освіта писалася під інші ресурси й технології. Найбільша новина в освіті за останній час – це інтерактивні дошки в деяких школах.

У Фінляндії система передбачає мультидисциплінарні проєкти, що об’єднують декілька предметів. Вони генерують ідеї в командній роботі. Дитині не проводять заняття з фізики чи математики, але ставлять завдання – спроєктувати велосипед. Для цього потрібно вивчити тригонометрію, фізичні сили, матеріали. Дитина вивчає предмети неподільно та дізнається про них через власний досвід, присвоюючи його. Школа моделює ситуацію, де неможливо не зробити відкриття. Людина має заслужити свої знання, застосувати їх практично. Було би добре, якби в школі ми вивчали математику через генерування простої нейронної мережі.

Читайте також: Можливо ми станемо богами для нейронної мережі.

Змінити потрібно небагато – пояснити, навіщо ми це вчимо. Зараз єдина мета в школі – успішно скласти іспит. Необхідно перелаштуватися з функції контролю на функцію зацікавлення в меті. Є проблема – це дорого. Деякі школи в Києві дорожчі за звичайні, проте вони наслідують проєктний підхід. Вони розвивають креативність та бажання щось змінити – без примусу та поспіху.

Один із великих недоліків освіти – це розподіл предметів. Чому ми вчимо історію на рівні дат? Гіпотетично можна потім зв’язати одну подію з іншою, але набагато ефективніше вивчати історію разом із психологією. Тоді можна будувати прогностичні моделі й відстежувати, як вони відбулися. Потрібно вчитися вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки.

Саме культура входить в історію. Всі досі шукають Бібліотеку Ярослава Мудрого, оскільки він першим закликав людей інвестувати в культуру. Якщо не вкладатися в культуру та естетику, зрештою ми втрачаємо дедалі більше. Естетика не менш важлива, ніж математика.