У кінці грудня 2019-го Дмитро Яринич, засновник студії Hooga, оголосив про її закриття. Студія проіснувала майже 6 років. Отримала нагороду Red Dot 2018. Тепер Дмитро рухається далі — вже анонсував відкриття нової дизайн-агенції Levchuk&yarynych (l&y).
Для Telegraf.Design Дмитро зробив бліц-підсумок позитивного та негативного досвіду закриття власної студії, розповів про сумніви, здійснені мрії та поради ззовні, які потрібно було ігнорувати.
Три причини, чому ми вирішили закритися
- Усе так збіглося.
- Настав час для чогось нового — іншого формату, підходу.
Не фокусуватися на виручці й обороті — для цього потрібно скоротити витрати. Зміщення фокуса дає можливість вдумливо обирати проєкти і приділяти їм більше уваги. - Потрібно було підвести риску під чимось одним, аби почати щось інше. Не було варіанту мовчки пережити і не розповісти про це.
Три висновки, які я зробив
- Менше драми. У всьому. Це просто робота.
- Не потрібно приміряти на себе чужі амбіції, цінності і бажання.
Маю на увазі матеріальне. Хедкаунт, крутий офіс, плюшечки і нагороди. Усе як у всіх. - Люди — найголовніше.
Потрібно бути таким, щоб люди йшли на все, аби вас не підвести. Як саме це робити і яким потрібно бути — я не знаю. Karma is the bitch.
Три найдурніші поради, які я отримав під час роботи Hooga
«Ой, та яка різниця, це просто гроші. У вас що, є зайві?».
Такий підхід розмиває цінності і притягує до тебе проєкти (ще більше проєктів), які тобі не близькі. Гроші все ж таки пахнуть, і від цього нікуди не подінешся.
«Вам потрібно розширювати спектр послуг».
Цікавитись суміжними галузями — це добре. Ще краще потроху напрацьовувати в них досвід і бути кориснішим клієнту. Але продавати за великі гроші те, що чудом зробив 1— 2 рази, і воно спрацювало, це мабуть занадто. Це те, куди кинулись дуже багато колег, і ми з ними. Маркетинг, стратегії, діджитал, усе одразу. Це може дуже нашкодити, коли відбувається безсистемно та in-house.
«Тобі потрібно вийти з операційки».
Треба все делегувати і займатись стратегічними рішеннями. Це може бути правильно, якби ця операційка була. Крім того, дуже важко делегувати задачі і дивитись на те, як вони виконуються не так як треба. Ну і найголовніше — я, якщо чесно, полюбив метушню та непевність — для мене не проблема подивитись фінплан і попрацювати з цифрами, написати листи, презентувати проєкт, приготувати команді обід, дати фідбек, а потім сісти малювати проєкт, який я веду особисто. Я шукатиму способи не виходити з цієї діяльності, бо це і є те, що я люблю у цій роботі. «Сідєть красівим» і вести бложек — це не для мене.
Розумна порада, яку мені давали: «Вирішуй сам».
Три мрії, які я здійснив у Hooga
- Власна студія чи агентство — це вже мрія. І, як для першого разу, вийшло взагалі-то непогано.
- Отримати міжнародну нагороду (Red Dot Award 2018 за дизайн та айдентику «Парку корупції») і приєднатися до міжнародної спільноти.
- Познайомитися і працювати з людьми амбітними, самостійними і чесними. Я раніше думав, що таких не існує. Бути їхнім лідером для мене багато значило, і підвести їх не було варіанту.
Три улюблені реалізовані проєкти
1. Айдентика для Litkovskaya.
Це, напевно, найгарніший логотип, який я намалював, і в який вклав душу. Вважаю, що ці літери — одна з найкращих моїх робіт.
Книга Ukrainian Soviet Modernism — матеріал і процес.
Години, які ми просиджували з Льошею Биковим, переглядаючи його зйомки, вилились у компактну книгу. Сподіваюся, це тільки початок.
Візуальна айдентика для GivingTuesday in Ukraine.
Дуже добрий і яскравий проєкт. Один із кращих за візуальним стилем, якщо не кращий взагалі, серед запусків ініціативи Щедрий вівторок.
Три найкрутіші клієнти Hooga
1. Віка Яблонська та Віктор Ширяєв та їх Центр когнітивних практик Mindspot.
Це поїздки в Одесу, медитації, шампанське на даху з видом на море. Крім того, це один із проєктів, які змінюють не життя агентства, а моє особисте. Я погано уявляю своє життя без цього проєкту та людей. Якби не Віка і Вітя, я б до цього часу жив би з відром на голові і не помічав би нічого навколо.
2. Фотограф дикої природи Алекс Киричко і його книга Celebrating Tigers.
Проєкт навіть почався незвично — я подзвонив Алексу і сказав, що хотів би поговорити про його книгу. Він відповів, що вікно є завтра, а наступного разу він буде в Україні через пару місяців. Тобто, якщо я хочу, то можу приїхати в аеропорт Бориспіль, там і поспілкуємося. У такому ключі два роки йшов проєкт, я подружився з Алексом. Вважаю його трохи своїм ментором, багато чому у нього навчився. Крім того, вважаю, що виконав обіцяне — книга і правда вийшла шикарна.
3. Видавництво Основи.
Ми дружимо багато років і зробили десятки крутих книг разом. Більшість із них унікальні як за формою, так і за змістом.
Три думки, які мене збивали з пантелику:
- «Закритися = здатися?».
Закритися — це просто закритися. Закінчивши одне, потрібно оцінити ситуацію, зрозуміти, чого хочеш і почати інше. - «Може, ну його, цей дизайн, зайнятися чимось іншим?».
- «А що буде, якщо перестануть з’являтися нові замовлення?».
Три найгірші помилки:
- Тринькати гроші.
«Розслабляти булки», коли є хороша подушка безпеки, і йдуть проєкти. Замість того, аби випрацьовувати гармонійний потік роботи. Підвищувати зарплати, коли це начебто потрібно, і ніби як вже пора, і ніби як йдуть проєкти. - Підписуватися на зобов’язання не на своїх умовах.
Ми зазвичай працюємо за схемою оплати 50/30/20. А одного разу підписалися на великий проєкт на умовах клієнта — усе ніби як непогано виглядало. Того разу ми дуже вигоріли і обсяг роботи не відповідав надходженням. Це був один із перших касових розривів. І я до цього часу вважаю, що якби не він, то все могло статись інакше. - Розширюватися, але недостатньо швидко.
Потрібно було або залишатися командою в 3-4 людини, або рости до 10-15.
Три найскладніші рішення, які я прийняв
- Ну, власне, для початку — з’їхати з офісу, до якого ми дуже звикли і там був наш дім. Ось-ось мали повісити неонову вивіску, про яку мріяли.
- Почати говорити деяким клієнтам, що ми, можливо, не будемо працювати.
- Таки відмовитися від відомого, робочого і намоленного слова «hooga».