Залежність людства від ґаджетів часто зображується в сучасній попкультурі. «Чорне дзеркало» виходить на Netflix, де ми запоєм дивимося десятки серій поспіль, Стівен Кінґ пише про мобільні телефони, які буквально захоплюють розум людини, популярний гурт MGMT випускає пісню Time Spent Looking At My Phone, в якій йдеться: «Господь, спустившись по мою душу / побачить, що я витріщаюсь у свій телефон».

Більшість людей лягає спати й прокидається зі смартфоном у руках, щодня проводячи перед екраном від 3 до 5 годин — майже весь вільний від роботи час. Утім, ми достатньо проінформовані й про шкоду соцмереж, і підступність великих технологічних корпорацій. Що ж нового можна сказати до цієї теми?

Здавалося б, до чого тут дизайн

Первинні ідеї UI/UX дизайну прагнули заощадити час, який ми витрачаємо перед екраном. Однак зараз розробники свідомо прагнуть протилежного. Це цілком зрозуміла стратегія бізнесу, підтверджена інсайдерами Кремнієвої долини: чим більшим є час залучення користувача — тим більшим буде прибуток компанії. Адже користувач елементарно споживатиме більше реклами.

Цифрова залежність поширилася після появи першого iPhone та стрімкого розвитку соцмереж. Технологічні корпорації передбачили адиктивність цифрових продуктів і охоче цю характеристику підсилили. Експрезидент Facebook Шон Паркер заявляв: «Дизайн Facebook спрямований на те, щоб експлуатувати слабкості людської психології. Нам треба було зробити так, аби щоразу, коли хтось вас лайкає чи коментує, ви отримали прилив допаміну».

Проблема сягнула масштабів, які, схоже, жахають самих творців. Недарма Стів Джобс та Білл Ґейтс суворо обмежували екранний час для своїх дітей, а Тім Кук запевняє, що дітям узагалі не слід користуватися соціальними мережами.

Молекула більшого

Ключову роль у формуванні різноманітних психологічних залежностей грає допамін, який є одним із найважливіших нейромедіаторів у нашому мозку. Нейромедіатори — це активні хімічні сполуки, які транспортують імпульси від нервових клітин. Завдяки ним ми відчуваємо спрагу, спокій, тривогу, задоволеність, роздратованість тощо. Добре відомі пересічній людині нейротрансмітери – адреналін — медіатор збудження, а також серотонін — медіатор задоволення.

Допамін виконує важливу функцію у природній системі заохочення. Він змушує нас шукати позитивні стимули, зокрема мотивує здобувати їжу та шукати партнерів. Цей нейромедіатор відповідає за швидкоплинне відчуття задоволеності, впевненості, мотивованості, успішності, дарує ейфорію винагороди. Ми відчуваємо невеличке збільшення допаміну повсякденно: коли завершуємо хатні справи, отримуємо зарплату чи коли бачимо нове повідомлення в месенджері.

Тривалий і надмірний викид допаміну шкідливий, бо виснажує резерви організму. Через це тіло слабше реагуватиме на майбутні тригери. Таке явище характерне при використанні наркотичних речовин, особливо — амфетамінного ряду. У щоденному побуті ми маємо справу з безліччю подразників, які перевантажують наші допамінові рецептори. Серед них — фастфуд, реклама, соцмережі, ґаджети. Будь-який сучасний смартфон, планшет чи інший комунікаційний девайс нашпигований численними тригерами викиду допаміну.

Світлина: Getty Images

Завелика кількість стимулів формує негативні звички, погіршує здатність концентруватися. Результат — притуплення нашого сприйняття, хронічна апатія та невдоволеність. До речі, клінічна нестача допаміну (яка розвивається з інших, суто фізіологічних причин) може призводити до тяжких станів, як-от хвороба Паркінсона.

Професор біологічних наук Гарвардського університету і письменник Деніел Ліберман вважає, що рівень допаміну має визначальну роль не лише в еволюційному механізмі заохочення, а й у здатності міркувати, фантазувати, бути енергійним, займатися роботою і творчістю. На його думку, від допамінової стимуляції залежать навіть тренди на фінансовій біржі та політичні вподобання людини. У книзі «Молекула більшого: як проста речовина у вашому мозку впливає на любов, секс і креативність — та зрештою визначить долю людства» Ліберман пише, що надлишок допаміну робить людей ідеалістами, схильними до лівих ідей, а нестача — змушує тяжіти до консерватизму.

Можливо, деякі твердження професора є перебільшеннями. Однак вони спонукають до роздумів про те, наскільки вирішальним може бути вплив допаміну на якість нашого життя. Повернімося до цифрового дизайну.

Шкідливі патерни

Кожному знайома така ситуація: ви взяли смартфон, щоб прочитати важливе повідомлення по роботі, але пів години по тому ви розумієте, що весь цей час беззмістовно гортали стрічку у фейсбуці. Чому так трапляється?

Дизайн-патерни, які присутні в ґаджетах, застосовують методи впливу на нашу свідомість, схожі з азартним заохоченням. Мета — затримати нас біля екрана довше, ніж було потрібно для однієї змістовної інтеракції.

Ми виділили кілька найпоширеніших дизайнових патернів, які потенційно шкідливі для ментального добробуту.

Стрічка довжиною в життя

Пагубність застосунків із нескінченним News feed полягає в тому, що нашому мозку конче бракує стоп-сигналів. Раніше, коли ми дивились улюблений серіал по телевізору, ми здійснювали один сеанс перегляду в заздалегідь визначений час. Цей сеанс завершувався, щойно йшли фінальні титри — доводилося робити вимушену перерву і повертатися до чергової серії наступного тижня.

Нині ми споживаємо інформацію в зовсім інший спосіб. Щойно завершується серія на Netflix, впродовж кількох секунд запускається наступна. Ідентичну функцію автовідтворення має YouTube. Неважливо, маєте ви справу з відеоконтентом чи текстовими матеріалами — механіка того, як користувач потрапляє «на гачок» — однакова. Справжніми першопроходцями у генерації нон-стоп контенту були Facebook з їхньою новинною стрічкою. Після їхнього успіху модель «стрічки» перейняли інші популярні застосунки та навіть новинні вебсайти.

Ідея стрічки проста — всіляко уникнути сценарію, коли користувач дочитав статтю, задовольнився, натиснув на хрестик і пішов по своїх справах. Восени 2021 навіть Google впровадив у мобільній версії пошуку формат нескінченної стрічки.

Ілюстрація: Facebook

Перш ніж зануритися в новинну стрічку, дивитися серіал чи гортати сторіз:

• подумайте над тим, скільки часу ви збираєтеся витратити;
• свідомо обмежте себе в тривалості сеансу або в кількості переглянутих матеріалів;
• встановіть у своєму браузері швидкі посилання на особисту сторінку в соцмережах, аби цілком оминати News feed.

Свайпай, щоб оновити

Коли скролінг неминуче набридає, в нашому арсеналі є чудо-жест, який дозволяє одним махом перезавантажити стрічку і почати гортати наново. А коли знов набридне, «потягни вниз, щоб оновити» — всім це добре знайомо. Механіка перекочувала до мобільних застосунків безпосередньо з азартної індустрії. Імплементація азартних механік у цифрові продукти почалася давно. Ця тенденція встигла інфікувати не тільки соцмережі, мобільні додатки, але й ігри.

Яскравий приклад азартних механік у іграх — лутбокс. Суть у тому, що за гроші чи безкоштовно вам дається віртуальний ящичок усередині гри. Відкривши, ви отримуєте винагороду випадкової цінності: це може бути новий костюм для персонажа або, якщо пощастить, може випасти зброя, необхідна для повного проходження гри. Такі елементи ґемблінгу вперше з’явилися в мобільних іграх, але згодом «лутбокси» потрапили до найпопулярніших AAA-ігор.

Згодом у деяких європейських країнах постановили: системи лутбоксів у іграх вважаються «грою шансу». Тобто ці продукти підпадають під законодавство про азартні ігри. Прокотилася хвиля обмежень і заборон лутбоксів.

Так виглядають лутбокси в багатьох відеоіграх.
Ілюстрація: Getty Images

«Свайпни вниз, щоб отримати завдяки алгоритму свіжу порцію цікавого контенту» принципово не відрізняється від «потягни важіль ігрового автомата, щоб завдяки щасливій випадковості отримати грошовий виграш». Мозок людини функціонує таким чином, що нас швидко захоплює повторюваність певних дій у поєднанні з передчуттям можливої винагороди.

Кнопка шафлу рекомендацій, яку ви бачите при гортанні сторіз в інстаграмі, взагалі оформлена у вигляді гральних костей. Це лутбокс для тих, хто не захоплюється іграми, але користується соцмережами.

• Не оновлюйте стрічку, якщо вас уже втомило її скролити. Закрийте застосунок;
• відведіть кожному додаткові окрему роль у вашому дозвіллі. Щось — для особистого спілкування, щось — для розваг, а щось — для новин;
• поставте собі щоденний ліміт на частоту оновлень стрічки в кожному додатку.

Код червоний

Результати наукових досліджень доводять, що людина найбільш охоче концентрує свою увагу на яскраво червоному кольорі. Можливо, саме це і підштовхнуло Google, Airbnb, Instagram змінити первинну палітру своїх брендових кольорів на відтінки червоного. Бульбашки сповіщень усіх додатків так само перефарбувалися в червоний колір. Таким чином вони найбільш ефективно спрацьовують як допаміновий тригер.

• Приглушіть кольори у своїх ґаджетах, уникайте яскравих відтінків червоного;
• поставте темну або навіть чорну заставку, завантажте мінімалістичний набір іконок для меню;
• радикальний варіант — увімкніть у налаштуваннях монохромний режим.

Перенасичення сповіщеннями

PUSH-сповіщення набули популярності 2003 року завдяки телефонам Blackberry. Їхньою метою було скоротити час, який ми витрачаємо на стеження за електронною поштою. Нині ж ми перевіряємо свій телефон понад 100 разів на день, а торкаємось його ледь не 2 тисячі разів. Щоденну кількість різноманітних сигналів від смартфона можна порівняти хіба з робочим навантаженням оператора екстреної лінії.

Крім того, системні повідомлення і сповіщення від різних додатків часто імітують живе спілкування. Навіть реклама маскується під особисті повідомлення — як це, наприклад, реалізовано у Messenger. До того ж українці часто стають жертвами смс-спаму: рекламної розсилки, від якої неможливо відписатися, лише заблокувати, встановивши сторонній додаток для повідомлень.

Насичення сигналами, сповіщеннями, рекламою призводить до сенсорного перевантаження, яке виливається в тривожні стани та неврози. Найбільш безневинний приклад — синдром фантомного дзвінка. Мабуть, кожному з нас знайома ця ситуація, коли хибно здається, що у кишені задзвонив телефон чи нібито прийшло сповіщення.

Коли смартфон поруч, наша нервова система переходить у режим Always On, адже сигнали з телефону активують ту саму автоматичну систему уваги, яка вмикається, коли ми чуємо власне ім’я. Отже, смартфон у кишені відволікає нас, навіть коли мовчить.

• Без вагань вимкніть усі зайві категорії сповіщень;
• на важливі сповіщення поставте якомога менш абразивний звуковий сигнал або залиште просто вібрацію;
• щоб уникнути засмічення основного імейла рекламою, використовуйте сервіси з одноразовими ящиками при реєстрації на сторонніх сайтах.

Цифрова тривожність

Дослідники з Угорської академії наук і Університету Етвеша Лоранда в Будапешті зазначають, що майже 75% юнаків відчувають невроз, метушливість та страждають від нав’язливих рухів, коли не мають доступу до свого смартфона. Стефан Гоффман, професор психології з Бостонського університету, запевняє, що відсутність віртуального зв’язку спричиняє у сучасної людини тривогу і запекле бажання негайно повернутися в онлайн.

Показники глобального тягаря хвороб демонструють, що випадки депресії почастішали по всьому світу на 50% за останні 30 років. Професорка Стенфордського університету і психіатриня Анна Лембке у своїй книзі «Допамінова нація» пише про те, що останнім часом до неї дедалі частіше звертаються соціально активні, молоді й забезпечені люди, які потерпають від тривоги, безсоння, депресії та суїцидальних думок.

Дехто з пацієнтів Лембке зізнається, що надмірно користується цифровими продуктами. Якщо раніше в таких випадках докторка одразу виписувала антидепресанти, то зараз дедалі частіше вона пропонує утриматися на певний час від девайсів та екранів, аби дати час допаміновим рецепторам відновити баланс. Згодом багато хто звітував про значне покращення свого стану.

Habits

Існує думка, що шкідливі звички можна побороти набувши замість них корисні звички. Пандемія дала вдосталь часу, аби ми переосмислили свій побут, ментальний простір і те, як розмежовуємо роботу та дозвілля. По-перше, слід дати відповідь на запитання — що для нас справжній відпочинок? Поставте експеримент: одного вечора перегляньте з десяток відео на ютубі, а іншим разом влаштуйте собі прогулянку парком без телефона. Порівняйте, в якому з цих випадків ви відчули себе більш спокійним і задоволеним?

Створіть звичку, наприклад, не сидіти в соцмережах, коли їсте, вночі переводьте телефон у режим «Не турбувати». Відокремте цінні шматочки вашого дозвілля від цифрового накипу.

Світлина: Cole Saladino, Thrillist

Втім, є чимало корисних застосунків, які не шкодять нам, а навпаки — ефективно допомагають поратися з щоденними справами. Згідно з опитуваннями, люди відчувають позитивний вплив від додатків такого спрямування: релаксація, тренування, погода, читання, освіта і здоров’я. Протилежні відчуття викликають соцмережі, застосунки для дейтингу, ігри, новинні додатки та веб-серфинг. Цікаво, що на «корисні» додатки ми витрачаємо лише 9 хвилин на день, тоді як на «шкідливі» — в декілька разів більше.

Що кажуть у Долині?

Зазвичай керівники технологічних гігантів неохоче реагують на критику в свій бік. Та деякі топпосадовці у Кремнієвій долині все ж відкрито говорять про наявність проблеми. Тім Кук якось заявив: «Найгірше, що ви можете зробити, це сидіти в iPhone замість того, щоб дивитись у вічі людині, яка поруч із вами».

Деінде в застосунках імплементували функцію відстеження витраченого часу (Facebook, Instagram, YouTube, операційні системи Android та iOS) та додали спливаючі вікна, які сигналізують про необхідність перерви. Ці застереження мають обмежений вплив, адже коли людина одним кліком прибирає певне візуальне попередження, у неї формується «банерна сліпота». Зрештою, Instagram зважився на радикальніший крок та прибирав лайки, але поки що цей експеримент впровадили лише в кількох країнах — Австралії, Новій Зеландії, Японії, Ірландії та деяких інших.

Колишня працівниця Facebook Френсіс Гоґан поділилася 2021 року закритими корпоративними даними компнаії з Сенатом США та Wall Street Journal. За її словами, управління Facebook завжди усвідомлювало закладені в соцмережу проблеми. Зокрема там знали, що обурити людину простіше, ніж викликати будь-яку іншу емоцію, і розробники використали це на свою користь. На думку інсайдерки, News feed спеціально налаштований таким чином, щоб Facebook мав змогу монетизувати розбрат і негативні переживання користувачів.

Крім цього, алгоритми створюють токсичне середовище для підлітків в Instagram. Френсіс стверджує, що керівництво компанії вирішило не робити платформу безпечнішою, оскільки це зменшило б астрономічний прибуток від реклами. У Facebook заперечують усі звинувачення.

Гуманістичний дизайн

Деякі бізнесмени відчувають антидіджитальні настрої в суспільстві та намагаються створити продукти-антидоти до смартфонової залежності. Розглянемо цікаві кейси.

Норвезький підприємець Петтер Небі розповідає, як у 2008 році він зрозумів, що причиною негараздів у його стосунках з дівчиною були смартфони. Замість того, щоб насолоджуватися живим спілкуванням, вони постійно сиділи в телефонах. Петтер заснував групу стартапів Punkt., щоб створити технології з «людським обличчям». Були представлені мінімалістичні девайси, які завдяки обмеженому набору функцій стримують нашу спокусу в них «залипнути».

Punkt. Петтера Небі створив MP-01 — пристрій, що зовні нагадує стильний калькулятор. Це крихітний за сучасними мірками телефон, який, окрім того, що обладнаний 2-дюймовим екраном, блютузом та календарем, вміє хіба що телефонувати та надсилати смски. Геке Лудден, професорка дизайну з Університету Твенте в Нідерландах, окреслила цей тренд як «дизайн з метою».

Світлина: Cool Hunting

Ньюйоркці Джо Голльє і Кайвей Танг завдяки платформі Kickstarter запустили схожий проєкт під назвою Light Phone. Перша модель цього антисмартфона вийшла 2015 року, ітерація не мала ані екрану, ані камери, ані додатків. Усе, що міг перший Light Phone — телефонувати та зберігати в пам’яті 9 контактів. У наступному поколінні Light Phone творці додали чорнильний E-ink дисплей та кілька базових функцій, як-от карти та музику.

Серед фахівців немає єдиної думки щодо ефективності таких рішень у боротьбі з цифровою залежністю, але маємо віддати належне — ці девайси мають привабливий вигляд. Пітер Блох, експрофесор маркетингу з Університету Міссурі, і в цьому вбачає проблему. Він вважає, ці телефони підкреслено естетичні, тому навіть їх споглядання та думка про те, що такий девайс лежить у кишені, тригеритиме допаміновий викид. «Це ніби витвір мистецтва», — вважає пан Блох.

Допамінова дієта

Куди ж подітись, коли засоби, призначені для спрощення комунікації, роблять нас нездатними до живого спілкування? Чимало зірок, підприємців та публічних персон повністю відмовляються від смартфонів або переходять на прості мобільні телефони. Серед тих, хто зізнався в такому технологічному «даунґрейді» — Ріанна, Деніел Дей-Льюїс, Воррен Баффет та Кім Кардашьян. Оззі Осборн відомий тим, що зневажав мобільні телефони від самого моменту їхньої появи у масовому вжитку. Нині мода на «цифровий детокс» має своїх прихильників навіть у Кремнієвій долині, але фахівці знову ж таки сумніваються в тому, чи можна запхати джина цифрової залежності назад у пляшку.

Світлина: Getty Images

Психолог із Кремнієвої долини доктор Кемерон Сепа вважає, що допамінова дієта доцільна, адже вона ґрунтується на поведінковій терапії та розвиває в людини «контроль над стимулом». До речі, цей термін давно використовується у роботі з наркозалежними пацієнтами.

Існує і протилежна думка. Джошуа Берке, професор неврології та психіатрії Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, вважає, що не існує зв’язку між технологіями та допаміновими реакціями. Цей скепсис поділяє і Ден Лайонс, журналіст і сценарист серіалу «Кремнієва долина». Він називає утримання від технологій черговим модним трендом Долини, який, на його думку, є лише ребрендингом «медитації» (в деяких частинах світу схожу практику називають «піст»).

Можливо, знайти золоту середину допоможе фахівець з питань етики технологічного світу Девід Райан Полгар. Він стверджує, що необов’язково відмовлятися від смартфонів цілком чи переходити на старомодні мобільні пристрої, аби довести, що ви здатні владнати з собою. Достатньо буде не тримати смартфон у руках цілими днями поспіль.

Хоч критики цифрового детоксу і не вважають утримання від технологій панацеєю від усіх наших тривог, вони погоджуються з тим, що зменшення екранного часу може допомогти певним людям «повернути відчуття контролю над власним життям». Ми вочевидь потребуємо більш здорових відносин із нашими девайсами і менше інформаційного шуму.

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.