Перша книга, яку ілюстрував «Сері/граф», — щоденники Малевича, видавництва Родовід. До того ми в студії разом робили тільки картинки для медіа, постерів і обкладинок. Це ілюстрації до автобіографічних текстів Казимира Малевича, про його роки в Україні, мистецтво та улюблений бутерброд. Нашим завданням було зробити ілюстрації, що б не стали епігонством, але були трохи оммажем. І без чорних квадратів.
Ілюстрації до книги «Малевич. Автобіографічні записки 1918-1933» від студії «Сері/граф»
Найцікавіше в ілюстрації — масштаб проєкту. Коли йдеться про картинки для медіа чи реклами, час, що глядач проводить з твоєю роботою, значно коротший. А от коли ти робиш книгу, читачі проводять з тобою більше годин, — є нагода розповісти цілу візуальну історію. Можна побудувати ритм, маніпулювати увагою, зацікавити чи, навпаки, налякати, викликати сум і розвеселити. Це наче довга розмова.
У книжковій ілюстрації треба мислити серією і водночас мати на увазі композицію книги загалом, внутрішній ритм. Книга — це об’єкт. І те, що вдало працює як самостійне висловлювання, наприклад, візуальна метафора для газети з новинами, всередині книги може працювати гірше. Книга — це командна гра, в якій іноді одній з картинок треба передати пас, щоб інша змогла розкритися яскравіше, а загалом сформувалося потрібне враження.
Едіторіал-ілюстрація до репортажу «Якщо грає музика — когось бʼють»
Я ілюструвала і дитячі, і дорослі книги. Наприклад, «Реактори не вибухають» — підліткова книга, а «Автобіографічні записки Малевича» — доросла. Якщо мова про книжку для молодшого віку, наприклад, 3–5 років, то є певні вікові обмеження, пов’язані з психікою дитини, бо вона сприймає зображення по-іншому до певного віку. Але якщо книга для 11-річних, то підхід не обов’язково має відрізнятися від ілюстрування «дорослої» книжки. Це ж історія про досвід читання та розглядання.
Підліткова книга «Реактори не вибухають» з ілюстраціями «Сері/граф»
Ще ми в «Сері/граф» ілюстрували поезію кілька разів — зазвичай в цих роботах багато свободи. Картинка набагато менше працює з текстом напряму, скоріше з атмосферою, образами, паралелями.
Ілюстрації до збірки поезій Бориса Херсонського від «Сері/граф»
Спочатку потрібно вивчити текст та ідею проєкту, обговорити усе та зрозуміти, що ми із замовником на одній сторінці. Тут добре отримати референси зі свого портфоліо та загальне бачення з боку видавництва чи автора. Також вирішуються юридичні та фінансові питання, щоб усі почувалися захищено та відчували менше стресу.
У студії кілька договорів, які ми адаптуємо відповідно до ситуації. З ними нам трохи допомогли друзі з юридичною освітою. Іноді небезпечно повністю аутсорсити організаційні питання, бо краще розбиратися, що написано в твоєму договорі. Наприклад, коли ми робили ФОП, бухгалтер дав рекомендації, протилежні правильним, проте, на щастя, ми потім вивчили питання самостійно. Зараз плануємо для міжнародних комунікацій все ж звернутися до юриста.
ТЗ може виглядати дуже по-різному. Це може бути вже готова верстка з конкретним завданням і сформованим дизайном, сіткою та референсами. А може бути приблизна кількість картинок і свобода для маневру. Або концепція книжки та текст, якщо верстку ми робимо самі. Тоді тип і кількість картинок залежатиме від нашого художнього бачення (а також трохи від дедлайну, бюджету, технічних обмежень та інших дрібниць).
Видавництво не вираховує час на конкретну картинку, зазвичай загальні терміни — кілька місяців чи пів року на книгу, це залежить від обсягу та черги друку. Ми відводимо 2–3 дні на ілюстрацію, коли терміни хороші. Але коли часу мало, а картинки прості, ми малюємо за день одну чи навіть кілька ілюстрацій.
Читайте також: Як видавництва співпрацюють з ілюстраторами
Потім відбувається робота над ескізами всієї книги. Ми продумуємо ритм картинок, підхід до стилізації та обираємо матеріали, розробляємо концепції.
Ескізи ілюстрацій до книги «Реактори не вибухають»
Після затвердження ескізів я малюю ілюстрації, на цьому етапі можуть бути правки. Потім картинки віддають на верстку. Або іноді ми в студії беремо повний цикл, тоді ми й верстаємо. Тут теж можуть виникнути правки або потреба у додаткових ілюстраціях.
У будь-якій сфері досвід співпраці залежить від замовника. Є дуже круті історії, де у видавництві є артдиректор, який занурений в тему та розуміється на ілюстрації. Відповідно, він і вибудовує роботу комфортніше та ширше дивиться на те, якою може бути ілюстрація, а якщо виправляє, то майже завжди на краще. Але буває, що правки збирають усім офісом, і виходить дуже випадковий набір персональних поглядів.
Взаємодія з авторами
У роботі над «Реакторами» ми були на зв’язку з авторкою на фінальних етапах, і весь час з автором, який консультував нас щодо технічних питань. У випадку з щоденниками Малевича, на превеликий жаль, — ні.
Ілюстрації до книги «Реактори не вибухають»
Нещодавно вийшла дитяча книжка «У міста є я» Ірини Озимок, в роботі над якою Ані Іваненко (ілюстраторці та співзасновниці студії «Сері/граф» — ред.) важливо було бути весь час на зв’язку з авторкою. Оскільки це по суті дитячий нонфікшн про функціонування міста, потрібно було зобразити все достатньо точно: не помилитися із зображенням конкретного стадіону чи ілюстрацією формування бюджету, але й не зробити зовсім суху енциклопедичну графіку. В процесі роботи відбувався постійний обмін ідеями та обговорення кожної картинки. Коли всі залучені у проєкт, і в процесі відбувається багато змін, — це хороший фактор, бо така колаборативна робота призводить до цілісного результату.
Ілюстрації до книги «У міста є я»
Далі відбувається препрес. Якщо друк у пантонах, підготовка може виявитись непростою, особливо якщо малювати на сотнях шарів. Потім книгу друкують, перевіряють сигнальні аркуші, щоб дізнатися чи все правильно з кольором. Також є перевірка, чи все в порядку після зшивання книги.
Чи бере участь ілюстратор у презентації книги, залежить від автора та політики видавництва, а також від ролі картинок в книзі. Частіше все ж ілюстратори бувають на презентаціях, можуть проводити майстер-класи з дітьми та розповідати про свій досвід роботи. Те саме стосується співавторства ілюстратора — усе залежить і від того, як відбувалася робота, і від ставлення автора до цього процесу.
На жаль, іноді ілюстрації сприймають лише як оформлення, щось вторинне. Для мене це трохи дивно, особливо у книжках-картинках, де графіка відповідає за значну частину комунікації з читачем. І текст, і картинка — це кодування, яке глядач-читач розшифровує, щоб отримати комплексний досвід від книги. Тому в багатьох випадках не має сенсу будувати ієрархії.
Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.
Неоморфізм: український внесок у світовий UI-дизайн
Як ставити цілі та досягати їх
Киньте 10 гривень: як закривати збори з невеликою аудиторією в соцмережах
З маркетингу в дизайн: як я змінила професію, в якій працювала 8 років
Айдентика для мережі барбершопів «UNLMTD» у Варшаві
Українська ідентичність у шрифтовій індустрії