Підтримка ЗСУ — наразі найулюбленіша зайнятість українців. Донатами, закупівлями, подяками. Ми всі хочемо, щоб захисникам України було тепло, зручно, впевнено і переможно, щоб їхній бойовий дух парив над землею, знищуючи ворогів.

Telegraf.Design розповідає про прямий внесок, який роблять українські дизайнери/художники/ілюстратори в сталість піднесеного бойового настрою воїнів — про дизайн нарукавних знаків різних батальйонів і військових формувань, які воїни бачать на своїх побратимах щодня.

Як дизайнери долучаються, які образи превалюють та в чому цінність такого дизайну.

• Вступні дані:
  Нарукавні знаки бувають офіційними — це декоративна-інформаційна нашивка на формі військовослужбовців. В їхній основі лежить стилізований тризуб. Залежно від роду військ, можуть мати різний колір, форму тощо.Та окрім офіційних нарукавних знаків в ЗСУ існують неофіційні наліпки (в народі шеврони), так звані moral patches. Такі нашивки активно увійшли в життя військових з 2014 року, коли до лав захисників почали додаватися добровольчі батальйони. Їхній вигляд дуже різноманітний.

Нарукавний знак підрозділу «Вовки ДаВінчі». Фото: фейсбук-група 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС

«Сьогодні ми маємо визнання, повагу і честь втілену у символах нашого нового шеврону. Сьогодні наш легендарний командир Да Вінчі, Герой України – Дмитро Коцюбайло, на передовій вручив бійцям першу партію військового знаку розрізнення, закріплену за нашим підрозділом».

Це повідомлення опублікували в групі першої окремої штурмової роти ДУК ПС у серпні, показавши нові нарукавні знаки, які для них розробив Сашко Ком’яхов. Підрозділ називає себе «Вовки ДаВінчі» і працює на фронті з 2014 року.

Ілюстрація: Сашко Ком’яхов

Тезу про честь і визнання, які символізує шеврон, підтримує Святослав Холод, у минулому гейм-дизайнер, а тепер боєць ССО «Азов Київ». Каже, що воїни дуже люблять свої «герби», і що геральдика для них має глибокий зміст: «Багато бійців навіть не хочуть рухати з руки шеврони, це великий артефакт».

До речі, історію переходу Святослава з гейм-дизайну у військову справу ви можете прочитати в новому номері друкованого журналу Telegraf про креатив під час війни.

Нарукавний знак ССО Азов Київ

«Це розрада для бійців, їм приємно мати символіку, створену спеціально для них і їх побратимів», Сашко Ком’яхов

Сашко Ком’яхов, ілюстратор та художник, автор кількох проєктів, вважає, що «крутий дизайн» неофіційних шевронів, нарукавних знаків чи патчів, відіграє побічну роль у житті воїна, якщо він не естет. «Для них важливий сам патч безвідносно до дизайну», — каже Сашко. Водночас в житті підрозділу роль дизайну шеврону приблизно така сама як у брендінгу: «Як мінімум впізнаваність підрозділу додає у зборі донатів», — зазначає Сашко.

Олексій Чекаль

каліграф та дизайнер

Шеврони — це безумовно айдентика військових, але в ній є своя особливість — вона пов’язана з геральдикою, з відчуттям лицарського хисту. Не можна так просто на рівному місці щось вигадати й запустити. Потрібно більш-менш орієнтуватися на геральдичні традиції, у військовій та козацькій символіці, навіть якщо це новаторський дизайн, й не надто традиційні образи.

В принципі ця українська естетична ідентичність додає певного смаку до військової праці. І це важливо, для тих хто боронить нашу країну, а не просто забавки, адже вони мають відчувати себе командою. А якщо команда гарно забрендована, це злагоджує навколо певних сенсів та символів, як, наприклад, згуртував всіх українців символ Тризуба.

«Шеврон — це не просто наліпка на рукаві, — розповідає художник, кінознавець та ветеран АТО/ССО Тамара Довгич. — Це те, що об’єднує з рідною землею, з духом предків, славетних героїв минулого. Недарма в нас всі підрозділи намагаються тим чи іншим чином зобразити на шевронах якусь сторінку історії нашої країни, чи величну історичну постать, чи ознаку місцевості, звідки цей підрозділ походить. Наприклад, у моїй бригаді були відображені гори, бо я воювала саме в гірсько-штурмовій бригаді».

Образи на шевронах

Побажання щодо шевронів бувають дуже різні. Зазвичай військові звертають приходять зі своїми ідеями: звірятка-маскоти, черепи або озброєння, яким користується підрозділ. Найбільше подобаються сови і вовки (розвідка, спецоперації), розповідає Сашко Ком’яхов. За його словами, неофіційні емблеми затверджують колегіально на рівні керівництва підрозділу. Комунікація зазвичай ведеться з представником, який виявив ініціативу, або з тим, кому доручено листування: «Часто бійцям ніколи займатися дизайнерськими пошуками й вони покладаються на мене, вносячи мінімальні поправки».

Патчі для чернігівських підрозділів, Сашко Ком’яхов

Нашивка для фонду «Повернись живим», Сашко Ком’яхов

«Робота над шевроном «зависає», коли щось зробити просять військові, які не приймають фінального рішення щодо його затвердження, — зазначає Олексій Чекаль. — Коли ж приходить командир батальйону чи відповідальна особа, зазвичай робота втілюється у життя. Найчастіше коли звертаються до мене, то ці замовники мене знають та знайомі з моїми роботами. І тоді, все, що я зроблю, приймається. Та інколи воєнний підрозділ активно вступає в бойові дії, й тоді вже йому не до шевронів».

Ось так часто виглядають запити на створення шевронів: друзі військових шукають дизайнерів-волонтерів, які допоможуть втілити ідею.

«Зараз ми можемо спостерігати, що напрям оформлення шевронів та військової айдентики у нас вийшов на певний рівень дизайнерського азарту. Бо у ворога все виглядає значно нудніше у творчому плані. А українська фантазія працює плідно та в різні сторони, як фонтан Сковороди “Нерівна всім рівність”», — розповідає Олексій Чекаль.

«Українська фантазія» у різноманітних шевронах:

Наприклад, Олексій, який сам із Харкова, але наразі проживає у Львові, робив шеврони для 228-го харківського батальйону: «Я знав цю команду, і вони хотіли отримати щось дуже «харківське». Тож я розробив спеціальний шрифт в дусі конструктивізму та знак, що включає натягнутий лук зі стрілою – давній козацький символ Харкова. Мій друг Ігор Діденко додав слоган з дуже харківським гумором: «Віримо. Можемо. На нуль перемножимо». Я завжди роблю шрифт сам, бо мені потрібно саме через літери передати естетичну ідею, яка пов’язана з сенсом та характером графічного висловлювання».

Автор: Олексій Чекаль.

Інколи батальйон має запит на дизайн, який пов’язаний із певним географічним регіоном чи з місцевою ідентичністю. Тоді доречним є дослідити стиль шрифтів та геральдики цього краю, вважає Олексій.

Автор: Олексій Чекаль.

Шеврон для ТРО з Івано-Франківська, який Олексій пов’язав з гербом міста і розробив шрифт на основі написів, які трапляються у Франківську. Також в ньому закладені певні перегуки з галицькими графічними мотивами.

А іноді бувають «світоглядні» запити. Наприклад, батальйон «Хартія», який організував бізнесмен Всеволод Кожемяка: «З Всеволодом та його командою до 24 лютого ми будували церкву св. Юрія Переможця. Зараз до цих хлопців, що боронять Харків, разом зі мною приєдналися багато митців таких, як Сергій Жадан, Гамлет та  інші й допомагають збирати гроші для фронту. Логотип Хартії був розроблений студією GRAFPROM. Брати Капранови придумали для Хартії дуже цікаву систему шевронів: розвинули скіфську тему. Де символи степного войовничого народу увійшли в українську ідентичність. А девіз батальйону: «Бо тільки меч, а не слова добудуть нації права», підкреслює, що добро та краса повинні бути з кулаками».Автор: Олексій Чекаль.

Різні скіфські тварини (намальовані Олексієм) відповідають різним званням. Окремі скіфські символи позначають різні види військ, і є навіть позначка ротації — у вигляді змійок, які додаються. Це все об’єднано в цілу уніфіковану систему відзнак: кожна людина, залежно від звання та роду військ, додає ці знаки до основного шеврона. 

Ще один приклад світоглядного запиту надійшов Олексію від батальйону розвідників ССО. Вони хотіли розробити щось пов’язане з українською та християнською традицією.Автор: Олексій Чекаль.

«Кречет — в цю назву я намагався втілити ідею птаха, що може слідкувати за ворогом з висоти, а девіз (афоризм Григорія Сковороди) «З видимого пізнавай невидиме» додав інтелектуальний та навіть філософський штрих до оформлення військових емблем».

Цікавий кейс створення шеврона для спецпідрозділу, в якому служать «наші побратими з Грузії» розповіла художниця Тамара Довгич. На шевроні спецпідрозділу зображена грузинська цариця Тамар.

«Я подружилася з трьома волонтерами-графістами, які створили три варіанти шеврона. Разом з побратимами ми вибрали найбільш вдалий й же коректували його. Давно вважала що справжнім символом наших грузинів-побратимів має бути саме Свята Тамар, цариця грузинська. Вона — приклад успішного національного лідера та воєначальника. Тамар виходила переможцем зі своїх битв. Маю надію, що цей шеврон прийде у Грузію, де його сприймуть з великою пошаною. Бо він є втіленням прагнення свободи грузинського народу та усього Кавказу».

Тамара Довгич (дипломована іконописець) створила ще й ікону для спецпідрозділу

Образи на шевронах бувають і більш жорсткими, наприклад шеврон для добробату «Вільна Україна», який розробляла Марина Дяченко.

Відділення з командиром на позивний Люцифер. Ключові слова у брифі: тролинг і пекельне майбуття окупантів. Правки до візуального твору були мінімальними, каже Марина, на відміну від тексту: варіантів підпису було багато, досі не зрозуміло, чи обрали найкращий.

«Важливість шеврону? Крім того, що шеврон це красиво, то для підняття настрою і духу. Як сказав один носій шеврону: «Бо ми воюємо естетично», — зазначає Марина.

Олексій Чекаль

каліграф та дизайнер

«Я вважаю, що суть цієї війни не стільки у національному чи територіальному конфлікті, а скільки у світоглядному розломі. Розломі між варварством та цивілізацією. І на тлі руйнувань культури та добробуту, які несе російський окупант, нам дуже важливо вибудовувати свою творчу систему цінностей. І краса, і естетика має бути сполучною ланкою. Краса розрахунку точного польоту ракети або пострілу снайпера, краса волонтерської жертовності та краса побуту та дизайну кожної дрібної речі — все це єдина ковдра, яка схожа на Покров, що захищає український світ. Недаремно Покров був улюбленим святом в Козацькій Січі».