Статті
Альона Соломадіна про типографічні знаки ХХ століття в сучасному дизайні
19 березня, 2021
Марія Бліндюк
Журналістка Telegraf.Design
Стати автором

Альона Соломадіна – сучасна українська ілюстраторка та графічна дизайнерка. Альона досліджує український дизайн ХХ століття. Зокрема, вона розроблювала каталог дослідницького проєкту Довженко-Центру «ВУФКУ. Lost & Found», а також разом із У,Н,А колективом створила проєкт про українські товарні знаки – «Знак. Українські товарні знаки 1960-80-х років». Ми поговорили з дизайнеркою про вплив дизайну минулого століття на сучасні рішення та дослідження українського дизайну. 

Чому ви почали досліджувати тему типографічних знаків? 

Ми з колегами з У,Н,А колективу досліджуємо історію формотворення в українській графіці та вивчаємо форму не тільки на прикладах типографічних знаків. Окрім типографічних знаків, ми звернули увагу на знаки, в основі яких є абстрактні геометричні форми, анімалістичні форми, геометризовані предмети побуту та їжі тощо. Для нас важливо було розширити своє уявлення щодо питань пластики у знаковій графіці, знайти для себе «референси», з якими можна працювати в локальному контексті.

Чи помічали ви історичний вплив на сучасний український дизайн до дослідження та чи почали помічати після нього?

Дослідження стало для кожної учасниці У,Н,А колективу начебто спробою повернутся до навчання, але без походу в навчальний заклад для цього. Насамперед, ми хотіли попрацювати з цією тематикою з дистанціюванням від типових навчальних вправ і з урахуванням власного професійного досвіду. Під час цієї роботи зрозуміли, що саме завдяки такій практиці є можливість надолужити та прояснити, насамперед для себе, актуальні професійні питання.

Завдяки цьому проєкту ми познайомилися з багатьма представниками графічного дизайну старшого покоління. Я думаю, що завдяки обміну баченнями проблематики і відбувся взаємовплив. Адже, коли розглядається історія графічного дизайну відкривається багато аспектів. Ми жаліємося що в Україні немає музею дизайну, але мало хто з дизайнерів мають власні архіви. Тому також важливим стало питання щодо саморепрезентації українських дизайнерів, значущості власної справи.

Роботи харківських промграфіків 1960-1980 років

Чи змінилося ваше сприйняття сучасного дизайну після дослідження?

Так,  дійсно змінилося. Я відчуваю, що у своїй практиці стала більш уважною до вибору прийомів. Зараз бачу багато overdesign у проєктах графічних дизайнерів – як українських, так і в іноземних. Раніше я сама прагнула до таких «занадто цікавих» доречних та недоречних рішень. Звісно, це питання смаку, характеру та дизайн-напрямів, з якими працюють дизайнери. І, дійсно, тому мені на засаді стали модерністські практики. Зараз я шукаю підходи до виразності через використання мінімальної кількості графічних елементів.

Логотип Довженко-Центру

Як часто зараз використовують дизайн знаків минулого в розробці сучасних українських проєктів?

В айдентиці знаки часто є невід’ємними елементами, тому розробка знаків є на часі. Процеси ті самі: актуальні графічні елементи, які нас оточують, – далі стають героями знакової графіки. Якщо в 1980-х це були стрілочки, колбочки або елементи перших ПК, то зараз це смайли. Наприклад, як у знаці для інтернет-магазину Rozetka. Також актуальними є символи, наприклад, «переробка» для No waste shop.

Знак No waste shop

Ідеєю знаку для Мистецького Арсеналу було фокусування на мистецтві, тому рішенням став знак повного екрану.

Знак Мистецького арсеналу

Мені ближче розробляти летерингові знаки, відштовхуючися від архітектурних споруд. Або вибудовувати шрифтові асоціації, як я робила в знаці Довженко-Центру або Film Industry Association of Ukraine. Саме під час роботи над логотипом FIAU у мене з’явилося бажання переглянути роботи вітчизняних дизайнерів 1960-1980-х років, щоби зрозуміти, як вони робили пластичні, переконливі форми, якими бувають кути у літер – тобто виникли суто технічні питання.

Знак FIAU

Чи з’явилися у вас ідеї, як можна використати дослідження знаків у розробці сучасного дизайну?

Насамперед, це дослідження почалося з бажання розібратися у проблемі формотворення для себе як для дизайнерок-практикинь. Далі з’явилася мета поділитися напрацюваннями з професійною аудиторією, а також звертатися до них по підказки щодо пластичності, мінімалістичності та виразності. Під час аналізу знаків 1960-1980-х років ми вийшли на поняття «потенціал форм». Тобто можливості форми в її трансформації в інші графічні рішення, як форма реагує на різноманітні медіуми: звук, рух, об’єм. Саме за таким підходом і завдяки цьому дослідженню я розробляла айдентику для Довженко-Центру. Архітектурна споруда центру трансформувалася у графічний знак і літеру Д, далі ця літера Д трансформувалася у сітки для верстки та в акцидентні цифри, які є виразним елементом айдентики.

Програма Довженко-Центру

Чи зустрічали ви проєкти, на які вплинуло саме ваше дослідження?

Ми бачимо, що цікавість до пошуку та створення архівів у різних галузях графічного дизайну зросла. Сподіваємося, що не без впливу нашого проєкту.

Досліджень яких тем вам не вистачає в Україні?

Мені не вистачає досліджень книжкового та шрифтового дизайну, промислового дизайну. Але досліджень не на кшталт аспірантських дисертацій, які залишаються поза широкою аудиторією, а досліджень, орієнтованих на дизайнерів-практиків. Досліджень, які цікаво читати, наче детектив, і «цитувати» на практиці у своїх роботах.

Чому вам важливо досліджувати саме історичні контексти?

Цікаво дивитися на дизайн з історичної відстані, маючи свою практику, порівнювати та дізнаватися «нові» прийоми. Мені подобається ідея дизайнера та мистецтвознавця Володимира Кричевського щодо «графічної екології». Це наче апсайкл дизайн-прийомів, робота зі старими, забутими графічними рішеннями в сучасних умовах.

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Марія Бліндюк
Журналістка Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас