У теперішні військово напружені дні здається, що всі гортають стрічку лише в пошуках новин, чуток, «експертних думок» щодо вторгнення та порад як збирати тривожну валізку. Здається, що ситий голодному вкотре не товариш. Що креатив і дизайн лишилися в позаминулому відносно безпечному тижні/місяці/десятилітті. Що зараз час лише для життєво необхідних речей: гречки, сірників та запасу пального.
Але це хибне відчуття.
Ми хочемо говорити життєствердні слова, слова віри та підтримки, а не страху та паніки. Тож Телеграф пошукав способи принести користь тим, що вмієш, якщо ти дизайнер чи будь-який інший креатор.
#Дотримуватися інформаційної гігієни
Найголовніше: бережіть свою голову і серце. Дбайте про власний баланс між обізнаністю та перенасиченням прогнозами. Більшість новин мають мало фактичної інформації й дуже великий відсоток припущень від експертів.
«Читайте 2-4 перевірених джерела. Щоб вони писали так, як це вас заспокоювало, але і давало повну інформацію. Раз — прочитали, всі новини за один присіст, потім всі інформаційні матеріали по адженді — і готово, все знаєте, все розумієте», — радить журналістка Forbes Ukraine Олена Граждан.
Ми всі знаємо, що новини — теж продукт чийогось KPI, тож враховуймо це. Бережіть свій час і нерви — не витрачайте його даремно на читання коментарів під новинами, та на сварки у цих самих коментарях. Всі ми знаємо, що в деяких профілів теж є свій KPI.
#підтримати ЗСУ
Ми вже роками живемо на етапі, коли підтримка армії — це безпосередній внесок в покращення ситуації. Спільнотою майорять заклики підтримувати ЗСУ та формуються списки організацій, яким можна допомогти. І з кожною годиною таких повідомлень більше.
Журнальна крамниця Readellion опублікувала список організацій, яким можна допомогти. Також стало відомо, що 1000 гривень єПідтримки можна витратити на техніку на фронт. Гроші перераховують у благодійний фонд Повернися живим.
Дизайн-агенції публікують в соцмережах про свою фінансову підтримку армії. Uptech, наприклад, перерахувала 1 млн грн. Агенція Excited вирішили допомогти Медичному Батальйону «Госпітальєри».
#Дизайн-активізм
Більшість з нас чудово пам’ятає 2013-2014 роки, коли українці відстояли своє право на свободу та втратили частину територій. У той час жертв, кризи та хаосу країна об’єдналася.
Креативна спільнота цінна тим, що вміє у візуальну мову. Три влучних слова, один символ, що відгукнеться в людях, — і вже є потенційна «айдентика» перемоги.
Останні тижні/ дні/ години у креативній та дизайн-спільноті накопичується ініціатива «чимось допомогти». У багатьох людей в голові одній й ті ж запитання: Що ми можемо зробити? Малювати плакати? Влаштовувати акції? А кому вони треба крім дизайнерів?
«Ледь не кожен думає про те саме, комусь потрібна допомога, хтось має вже конкретні ідеї або готовий ділитися ресурсом. Дизайн — потужна сила, але ми маємо колаборуватися з колегами: перекладачами, редакторами, журналістами, соціологами, істориками. Працювати над якісним і виваженим контентом, посилатися на факти, а не емоції», — каже Саша Биченко, артдиректор та співзасновник Kultura Studio, який на днях ініціював колаборації дизайн-спільноти.
«Комерційні бренди мають свій усталений образ (в тому числі візуальний) у свідомості громадськості, а ініціативи, що йдуть знизу, від народу — часто ні. Це не обов’язково мають бути протести. Будь-які суспільні ініціативи, великі чи малі, будуть помітніші якщо до них долучаються дизайнери».
За словами Сашка, перш за все варто визначити аудиторію та ціль, а вони підкажуть методи. Наразі маємо три зрозумілі аудиторії: 1) українці всередині країни; 2) українці на окупованих територіях; 3) українці та іноземці за кордоном.
«Найнезрозуміліший для мене зараз напрямок — комунікувати з людьми на окупованих територіях. Там залишилося багато наших співгромадян, які фактично у полоні й відрізані від світу і від України. Їх голоси не звучать, але це не означає що їх там немає. Що ми можемо зробити, щоб цей зв’язок не рвався?».
«11 зламаних дверей — як символ 11 зламаних життів громадянських журналістів, кримських татар, встановлять перед посольством Російської Федерації у Києві 21 лютого. Акція на підтримку політв’язнів пройде під час Тижня спротиву окупації Криму та продовжиться у Варшаві й Берліні.» — проєкт «Крим. 5 ранку».
Дизайн — потужний політичний інструмент (в найширшому розумінні, як засіб трансляції певних цінностей і позицій). Дизайн ніколи не буває поза політикою. Але нам треба зрозуміти як ми, дизайнери, можемо цей інструмент використовувати у нашій боротьбі.
У різних містах світу зараз відбуваються акції протестів/підтримки. Найчастіше ядром цих акцій є українська діаспора, якій не байдуже. Вона об’єднує навколо місцевих жителів, митців, політиків та експатів з інших країн.
Олександра Саєнко, голова ГО «Центр Українських ініціатив» (м. Відень), каже, що візуалізація акцій протесту, попри надзвичайну важливість цієї складової, часто є дуже посередньою:
«Плакати роблять як можуть. Якість слабка. Крім того, більшість плакатів занадто м’які та не відповідають тим меседжами, які потрібно транслювати. Плакати мають бути агресивніші: не просто жовто-сині кольори та заклики «жити дружно». Має бути конкретна вимога зупинити путінську агресію. Війна в Україні не має виглядати як місцевий конфлікт. Вона стосується всіх, бо загрожує третьою світовою. І це треба візуалізувати».
На жаль, такі акції, навіть численні, мало залучають перехожих. А мають залучати, зазначає Олександра: «Для цього потрібно роздавати людям в руки листівки, і вони мають бути класної якості, привабливі і з точки зору дизайну, і з точки зору поліграфії. На листівках має бути добре сформульована інформація, гарно працюватиме інфографіка. Меседжі треба добре візуалізувати, щоб їх було просто зчитати. Коли такі речі погано зроблені, вони мають зворотний ефект».
Немає нічого простіше, ніж стати дизайн-волонтером акції підтримки. Щоб вийти на зв’язок з організаторами достатньо сили фейсбуку (світлої його сторони). На відстані одного-двох рукостискань завжди є активіст, який із радістю розповість про що буде захід, які головні меседжі та мало не дасть чітке ТЗ, якщо вам потрібно. Особливо це стосується акцій за кордоном. У в кожній країні є фейсбук-група експатів, куди можна написати й запропонувати свою допомогу.
Плакати і не плакати (нАголоси)
Кожна сторі та пост у соцмережах — це постер та плакат. Якщо хочете, агітлисток. Українська спільнота вже активізувалася навколо вироблення плакатів та навіть мемів.
Ілюстрація: Олександр Грехов
Ілюстрація: Микола Коваленко
Ілюстрація: ЛУН
Асоціація графдизайнерів 4й Блок оголосила про безстрокову акцію бліц-плакату та запрошує «соціально відповідальних дизайнерів висловити своє ставлення до неоголошеної війни, яку Росія веде проти України ось уже вісім років».
Ali Emrani/ Iran (плакат з колекції музею 4th Block)
Otog Studio зайшли з іншого боку: почали збирати цікаві роботи українських дизайнерів та митців. «В Україні багато талановитих людей. Ми хочемо про них розповісти», — написала Оля Отог в своїх соцмережах та закликала людей надсилати свої роботи.
«Зараз ми потребуємо дуже сильно культурного вливання: генерації інфографік про українську історію, українських ілюстрацій, постерів на цю тему, стікерпаків єдності, листівок, поширення доброї новини у творчому сенсі. І дизайнер може не тільки придумувати щось таке, але й долучатись до вже наявних ініціатив», – розповідає Олександра Корчевська-Цехош, дизайнерка та кураторка курсу «Історія українського дизайну».
Важливо доносити нашу позицію, зробити наші голоси помітними. Не обов’язково на весь світ, а кожний у своїх спільнотах — цього достатньо. Наприклад, можна перекладати матеріали про українську культуру англійською та поширювати їх в англомовних середовищах на кшталт redddit. Також у спільноті закликають втрутитися і почати виправляти те, що РФ назвала російським, хоча це не так. Відстояти той самий авангард, який називають російським і розповісти світові, що половина діячів з України.
«Вікіпедія переповнена фейками від Росії, яка переписує місця народження митців. Англійська вікіпедія взагалі не помічає присутності українського мистецтва. Ми досі маємо Татліна в російській Вікі, де говориться, що він народився у Москві. Але він народився у Харкові. І це лише частина культурної пропаганди, яку колись треба почати розгрібати. І ми це можемо зробити лише разом», — Олександра Корчевська-Цехош.
#Продовжувати робити своє
Keep Calm and Do Your Job. Якщо ви не відчуваєте, що дизайн-волонтерство — це справді ваше, то бути частиною суспільства, яка продовжує робити роботу, робити її якнайкраще — це посильний і дуже важливий внесок. Адже до «звичного» життя рано чи пізно все одно все повернеться, і в цьому житті будуть потрібні плоди наполегливої праці талановитих людей.
Ілюстрація: Олександра Корчевська-Цехош
Дизайнерка Олександра Корчевська-Цехош провела цікаву паралель з тим, що відбувається в Україні зараз та тим, що відбувалося більш як 100 років тому:
«Сто років тому ми як дизайнери були в епіцентрі творення української айдентики… Сто років тому ми, дизайнери-графіки, вже знали, що нам варто робити – свою щоденну працю і робити її добре. В цьому зміст.
Бувши в осередку пошуків української ідентичності ці митці (Василь Кричевський, Георгій Нарбут, Антона Середа, Мозалевський, Богомазов, Золотов та інші) не прагли очолити якісь революційні партії. Їхня робота не містила політичного прицілу: вони не мали це за основну мету. Була важливо для них і нас, щоб Україна мала суперестетичні і професійно якісні гривні, папери, символіку та герби.
Наші, українські дизайнери хотіли зробити те, що від них залежне на всі 120%. Зробити це цінним, відшукати нові відповіді у тому, що оточувало їх. Попри всю «зраду» ці люди продовжували дизайнити відносно цінного, що вважали в цьому. Бути щирими відносно цього змісту.
І знаєте що? Саме це робить той період одним із найважливіших для української національної айдентики, і звідти ми черпаємо натхнення для найкращого «українського», що може бути recognizable на міжнародному рівні і бути закріпленим за нами.
Ми перемагаємо щодня, роблячи свої проєкти as best and clear as we can. Бо це наша відповідальність, а, як відомо, в щоденній рутині перемагає краще дотримання дисципліни в довгій дистанції марафонців. Наше поле не менш важливе: продовжуймо робити своє».
Ілюстрація: Євгенія Гайдамака