У травні команда дизайн-студії perfectly boring реалізувала проєкт: вони розробили постер та айдентику до Дня вишиванки у Хорватії. Сам фестиваль організувала українська діаспора, а дизайнерки мали працювати з аудиторією, яка не знає про нашу культури. Про напрацьовування великої кількості референсів, пошуки правильних та органічних форм, створення системи, яку легко можна розкласти на інші формати, читайте нижче.

Perfectly boring – це маленька студія дизайну, в якій ми, Настя Щербань та Оля Дятлова, створюємо айдентику, дизайн кампанії, ілюстрації, упакування та все, що цікаво нам та нашим клієнтам. Цією весною українська діаспора в Хорватії вирішила організувати свій фестиваль української культури до Дня вишиванки. Організатори звернулися до нас для створення постера та промо матеріалів для події. Точного брифу не було, але ми у своїй роботі виділили наступні челенджі:

• Показати фан та насиченість фестивалю, але не зробити з цього занадто модерністський узагальнений віжуал;
• З цього виходить наступний челендж – утримання балансу в кількості етно на постері. Не хотілося робити це прямо і в лоб. Мета – показати українськість іноземцям, які, скоріш за все, майже нічого не знають про нашу культуру. Водночас віжуал мав привабити увагу українців, які зараз проживають у Хорватії, і просигналізувати «я свій».
• Постер мав бути двомовним: на хорватській та українській. Текст мав однаково гарно сприйматися двома мовами.
• Аудиторія фесту – це, в основному, родини. Тож візуальний стиль мав створювати комфортний та фестивальний настрій. У людей не мало складатися враження, що цей захід тільки з лекціями про культуру для обмеженого кола людей.

Ми побудували наш процес так:

• Дослідження різних проявів української культури для пошуку візуального прийому;
• Скетч композиції з усією інформацією, яка буде на постері;
• Інтегрування візуального прийому в постер та уніфікація всіх елементів
• Фіналізація та підготовка файлів і кейсу.

Пошук візуального прийому

Ми знали, що якщо присвятимо достатньо часу пошукам, то знайдемо візуальний прийом, який зробить все за нас. Особливо, якщо проєкт зав’язаний на культурі певної країни та нації. Ми вивчали колекції музеїв, надихалися наївним мистецтвом, витинанками, вишитими рушниками та національним одягом і натрапили на фотографії плахти. Це частина вбрання, яке створювалося з клітчастої тканини з візерунком всередині кожного клаптика.

Взяли її за основу мініайдентики фестивалю, бо за своєю сутністю плахта – це вже готова модульна система зі своєю логікою та характерними елементами й візерунками. Модульність допомагатиме нам швидко та легко збирати композиції на різні формати, а ще тримати цілісність.

Після вибору головного прийому, ми почали скетчити. Оскільки це айдентика заходу, про який здебільшого дізнаватимуться з зовнішньої реклами, найважливішим носієм був постер.

Усю інформацію, яку необхідно заверстати в постері, додали у файл, щоб мати перед очима весь об’єм для розміщення на площині. Це двомовний постер, тож важливо, щоб носії обох мов швидко віднайшли зрозумілу для себе частину і дізналися про івент. Тож, умовно ми поділили його на дві частини: хорватську та українську, які однакові по масі та сприйняттю. Так стало зрозуміліше, скільки простору залишається для інших дизайн елементів. Для головного шрифта ми обрали Namu Дмитра Растворцева, який гарно сприймається на великому форматі та містить декоративні елементи.

Класна порада – збирати композицію в чорно-білих кольорах, тоді кольори тебе не плутають і ти чітко можеш побачити масу всіх елементів на площині. Ми обрали центральну композицію з двома людьми в самому центрі, як символ єдності та спільності, адже цей фестиваль – про коло українців та іноземців, які хочуть більше дізнатися про нас.

Заокруглені форми та яскраві кольори

Після цього, відповідальна задачка: щоб всі наші елементи трималися разом, їх потрібно уніфікувати. Мається на увазі спільний графічний прийом, який не дає композиціям розсипатись і не перевантажує глядача. Зробили це за допомогою прямокутників: маленьких і великих, видовжених і ближчих до квадрата.

Щоправда, ми вирішили зробити людей в центрі не такими піксельними, бо це позбавляло картинку певної родзинки. Заокруглені форми додали людяності та створили візуальний центр, який хочеться роздивитися. Щобільше, кольори також зробили свою справу: вони яскраві та контрастні, сучасні, але натхненні минулим.

У цілому працювати над таким проєктом було великою радістю. Це і про занурення в українське мистецтво, і про свідоме створення чудових нових форм. Емоцій додають ще слова організаторів про те, що багато людей прийшли саме через яскравість віжуалів. Тож, на нашу думку, робота була виконана на всі сто відсотків.