На знайомство з такою студією вирушаємо у Португалію, до міста Порту. Саме тут працюють «Oupas!» (звучить як «упаш») — команда з чотирьох дівчат: Софія, Джоана, Сіделія, Катя та кіт Тобіас (він за головного).

Дівчата, як ви заснували студію?

Що це буде крафт, ніхто не планував. Одного дня вирішили зробити наш маніфест з картону, бо в нас було не так багато коштів на вишуканіші матеріли  чи великі принти і несподівано людям це сподобалось. Вони почали замовляти нам речі з картону. Так ми і опинились в цьому бізнесі.

Почали з маленького проекту. А вже через 2–4 тижні робили картонне місто. Ось так і знайшли свою нішу. Навіть не думали, що це стане нашою справою.

Як довго ви на ринку?

Шість років. Але перший рік був «інкубаційний», в колледжі. У той час експерементували самостійно як команда, збирали перших клієнтів. Так що офіційно — 6, але «справжня робота» розпочалася 5 років тому.

Розкажіть про свій творчий процес?

• Починаємо, як всі, з брифу.
• Далі йде брейншторм.
• Потім скетчінг форми і вигляду проекту, а потім моделюємо його. Хоча кожен з нас може моделювати, Джоані вдається найкраще.
• Коли модель готова, надсилаємо рендери клієнту, він затверджує і ми робимо розгортку.
• Для великих івентів візуалізація невіддільна частина процесу, бо простір лімітований. Продумуємо розміри, щоб впевнитись, що все на своїх місцях. Для цього користуємось Sketchup.
• Якщо деталі дуже великі, використовуємо проектор — транслюємо зображення на картон і обводимо поверх. Дрібні деталі вирізає плоттер.
• Часом робимо прототипи — дивимось, як краще склеювати деталі, чи предмет стійкий. Іноді це важливо.

Хто ваші клієнти? В Україні мало хто розуміє, що таке крафт. З одного боку, думають, що це щось абияк зроблене. З іншого — що це, по рівню ексклюзивності, десь поряд з Rolls-Royce. Тож, як клієнти знаходять вас? Чи розуміють, що результат коштує вкладених зусиль?

Думаю, більшість людей дійсно думають приблизно так, як ти сказала. Мов, це щось незграбне і зроблене дилетантами. Але компанії змінюють своє бачення. Будь-хто може зробити щось у Photoshop. Тому, коли робиш речі руками, це стає особливим, унікальним. До того ж, легко зробити заточку під клієнта.

Ми працюємо з картоном, а він живе лише кілька днів. Коли в тебе івент і потрібен декор, ти не хочеш багато інвестувати у це, а потім ще й зберігати елементи. Через кризу наші проекти вдало вписуються у контекст країни: економічні труднощі привчили людей не вкладати багато у декор.

Після івентів, ми віддаємо проекти на переробку, щоб далі створювати нові з переробленого картону.

Клієнти починають розуміти, що саме ми робимо. Вони бачать проекти, масштаби і приходять за цим з усвідомленням, що отримають в результаті.

Як часто ви працюєте з рекламними агенціями?

Доволі часто, раз на місяць точно. Зазвичай замовляють щось об’ємне.

Одного разу ми робили проект для бренду одягу, до нього зняли чудове рекламне відео. Коли я їжджу містом, іноді бачу свою роботу на екранах. В цей момент дуже пишаюся нами.

Також ми працюємо зі студією, що робить ТВ рекламу. Вмикаєш телевізор, а там твою роботу показують. Наші близькі шаленіють від радощів: «Дивіться! Це моя дочка робила!». В нас це або «Клас!» або «О ні, тільки не знову!».

Ви колись оформлювали вітрини магазинів?

Так, довгий час мріяли про такий проект і нарешті, два роки тому, втілили мрію у життя. Це була вітрина Hermès, ми працювали в коллабораціїї зі Studio Astolfi. Після того оформлюємо вітрини час від часу.

Це класна робота, бо всі можуть її побачити. Частіше робимо проекти для івентів, а там їх бачать лише відвідувачі.

Чи справді крафтові проекти дорожчі за звичайні через час, що ви вкладаєте?

Не думаю, що це варто порівнювати, бо графічні дизайнери так само вкладаються у друк, так само розроблюють концепцію і витрачають купу часу, малюючи ілюстрації чи постери. Це дуже схожі роботи.

Наприклад, замовнику це коштуватиме дешевше лише у випадку тиражування. Для події, що триватиме день-два, є сенс звернутись до митців чи крафтерів. В результаті, бюджет буде той самий.

Скільки часу забирає один проект?

Залежить від проекту. Для взуттєвого бренду the Eureka — тиждень. Там був не тільки кіт з орнаментованою прикрасою на шиї, а й піраміди з вирізаними ілюстраціями. Все разом зайняло близько тижня non-stop.

Ви зазвичай працюєте над одним проектом?

Ні. Над трьома-чотирма одночасно.

Як розраховуєте час на проект?

Все більше і краще розуміємо, скільки годин потрібно на ту чи іншу роботу. Але коли щось йде не так, то мусимо все переробляти. Це той ризик, на який ми йдемо. Тож плануємо і продумуємо все наперед.

Ви користуєтесь програмами для планування?

Podio — зручна система для управління проектами компанії, планування зустрічей, бюджетів та інше.

Ви привносите щось традиційно португальське у свої роботи? Щось місцеве, особливе, притаманне лише Порту? Бо ми побачили багато цікавих будівель, орнаментованих кахлів, яких не побачиш в іншому місті.

Так, надихаємось містом. Орнаменти — наша пристрасть. Папір, звісно, не щось традиційне або часто вживане тут. Намагаємось заряджатись натхненням від людей та міста. Для нас це важливо.

Наша назва «Oupas!» — поширений на півночі Португалії вираз. Означає «Рушаймо! Зробімо це!».

Коли їдемо на південь країни, люди не розуміють його. Вони думають, що це абревіатура, типу «Організація Об’єднаних…». Також цей вираз часто зустрічається на вулицях.

Якщо хочу прокинутись скоріше, кажу «Oupas! Oupas!».

Що ще вас надихає?

Митці, незалежно від того чи графічні дизайнери, чи ні, — люди, які захоплюють.

О, хто ж ваш супергерой?

Людина, якою ми захоплюємось — одна з наших вчителів. Думаю, вона — одна з найсильніших португальських дизайнерів. Ти чула колись про студію R2? Подивись обов’язково. Вони одні з найцікавіших у Португалії. Одна з засновниць, Ліза Рамальйо, була нашою вчителькою. А ще вона була першою, хто порадив створювати речі руками. Це був клас з графічного дизайну, але вона наполягла на тому щоб перший рік ми не користувались комп’ютерами, принтерами, сканерами, лише руками. Вона справді надихнула нас як вчитель, дизайнер і як людина. Їхня студія зовсім не схожа на нашу. Це чистий графічний дизайн. Більше того, дуже концептуальний і якісно зроблений.

Ви працювали разом з video mapping спеціалістами. Розкажіть, будь ласка, про цей проект. Як ви поєднували технології і крафт? Це було для вас викликом?

Це був виклик для них.

Звісно, ми хвилювались через усілякі технічні моменти. В будь-якому випадку, це ідеальне поєднання, бо ми більше про традиційне мистецтво, а вони про діджитал. Думаю, ці речі справді пасують одне одному.

Для них, челендж був у тому, що ми робимо все вручну і воно неідеальне. Наприклад, на візуалізації кути 90°градусів, але в процесі ручної збірки вони можуть стати 89°. Для нас це ідеально. Для неозброєного ока — це ок, а для них це — проблема, мусять підпасовувати.

Який проект тривав найдовше?

В 2014 році це був Thought For Food Security Summit. Ми створили космічний корабель і величезні картонні стіни, довжиною десь 12 метрів і висотою 5 метрів. Вони були ду-у-у-уже великі.

Ми розпочали за 6 місяців до події. Продумували концепцію, їздили на зустрічі з командою. Далі близько місяця витратили на дизайн, місяць на порізку і лише 4 дні для того щоб скласти це все на місці.

Лише 4 дні, як?!

Ми теж так думаємо. Прорахували все на комп’ютері і це виглядало реальним. Ок, зробимо. Все буде добре. Але коли приїхали на місце і побачили площу, сказали: «ні, це неможливо». Навіть клієнт сказав: «Якщо ви не зможете це зробити, все добре. Давайте подумаємо, від чого ми можемо відмовитись». Але наприкінці, ми встигли все, хоча й спали небагато. Це був найбільший виклик.

А як щодо конкурсних нагород?

У нас є одна. В перший рік існування студії. Разом з рекламною агенцією, виграли Cannes bronze lion і Red Dot за картонне місто. Концепція належала їм, а ми просто втілили її у життя.

Зазвичай, не подаємось на конкурси, бо це дуже дорого. Класно «брати» статуетки, але не думаю, що вони нам необхідні. Ми просто хочемо, аби клієнти було задоволені.

Добре, а що ж далі? Які плани?

Мені б хотілось створити сценарій музичного відео. Це те, що ми б разом хотіли зробити, але навряд чи португальські бренди готові.

З ким хотілося б попрацювати?

З кимось улюбленим. Якби могли, якщо вже зовсім божевільно, я б сказала, що з Lady Gaga. Це було б неймовірно.

Ми прощаємося з дівчатами, дякуємо за зустріч, і раптом Тобіас ображено мявчить, що його забули спитати. Тоді Джоана запитує кота: «Тобіас, ти мене любиш?». Він підіймає голову і відповідає: «Мяу».

Усі зображення — власність студії «Oupas!».

You can read English version here.