Журнал «Всесвіт» має чи не найдовшу історію серед українських часописів. Він почав виходити у 20-х роках минулого століття й, у що складно повірити, виходить досі. Саме тому цікаво проаналізувати, як змінювалися його обкладинки за 90 років існування, і що залишилося незмінним.

Матеріал створений у партнерстві з культурно-видавничим медіа «Читомо» в межах проєкту «Екземпляри ХХ», що реалізовується за підтримки Українського культурного фонду. Про історію журналу і його вплив на українську літературу й культуру можна прочитати тут.

1925-1934

Говорячи про «Всесвіт» потрібно розуміти, що історію його варто ділити на періоди. Журнал існував з перервою, його очолювали різні редактори, які закладали різну мету, компартія то більше то менше займалася його цензурою. Усе це позначалося і на дизайні.

Перший номер журналу вийшов у січні 1925 року і проіснував як універсальний ілюстрований двотижневик до 1934 року. Це, мабуть, візуально найцікавіший період існування журналу, бо на той час в ньому не було віддано право першості тексту.

До того, дизайн більшості перших обкладинок зробив Олександр Довженко, який працював у журналі художнім редактором. І хоча зараз він відомий для нас як режисер і письменник, тоді молодий Довженко саме повернувся з навчання у Німеччині й заробляв як газетний ілюстратор. Його роботи виглядають доволі експериментально, навіть як на без того дуже цікавий візуально «Всесвіт». Довженко намагається використовувати мінімум кольорів, здебільшого це контрастні блакитний і червоний, чорний і білий. Він експериментує з колажем, його обкладинки часто гостросоціальні.

Обкладинки журналу авторства Олександра Довженка

Архів обкладинок часопису можна переглянути тут

Багато обкладинок у цей період також належать художнику Анатолю Петрицькому, одному зі співзасновників футуристичної організації «Нова генерація». Кожна з його обкладинок — прекрасний приклад українського авангарду, з контрастними насиченими кольорами, цікавими сюжетами та динамікою.

Обкладинки авторства Анатолія Петрицького

Над обкладинками Всесвіту у його перший період існування працювали й інші художники: Іван Шульга, Георгій Бібіков, Іван Падалка, Олексій Щеглов, Анатолій Каплан тощо.

Читайте також: Як створювався дизайн першого друкованого журналу Telegraf

Крім живопису й ілюстрацій «Всесвіт» часто оформлювали роботами фотохудожників. Так, з 1927 на обкладинці все частіше почали з’являтися фотографії. Зазвичай вони були присвячені основній темі номера.

На жаль, не завжди можна зрозуміти хто був художником обкладинки в кожному конкретно номері. Чомусь в цьому сенсі політика журналу була доволі непослідовною — автор обкладинки то зазначається, то ні, обкладинка інколи стає «обгорткою». З 1928 року дизайнера обкладинки почали вказувати знизу на її звороті, якщо це місце не було віддано під рекламу.

Про рекламу варто поговорити окремо. Кожен рекламодавець був обмежений площею й одним кольором, і через це все багатство різноманіття припало на композиційні й типографічні рішення, а також на орнаменти, рамки та лінії, які відокремлювали одне оголошення від іншого.

Для сучасних дизайнерів ці рекламні сторінки в старих номерах журналів можуть стати величезним джерелом натхнення і стилістичних прийомів.

Логотип

Перші роки у журналу є єдиний логотип із характерним заокругленим штрихом у літері «Т». Він практично завжди розташовується зверху-зліва на обкладинці й займає однакову площу. У деяких номерах його дизайн, або принаймні масштаб і розташування змінюються. Напис «Всесвіт» на обкладинці щоразу малюється кожним художником наново, тому часто його штрихи мають різну товщину від журналу до журналу. Проте цікаво, що всередині журналу логотип відрізняється — на першій сторінці це той же напис, але нахилений і з обводкою, а в колонтитулах розряджений напис взагалі іншим гротеском.

Цей напис з колонтитула 1927 року перейде на обкладинку і першу сторінку видання (вже без такої великої розрядки), проте всередині журналу в колонтитулі не збережеться. Там вже геть інший напис із засічками.

У 1930-х роках Всесвіт втрачає своє непостійне, але просте шрифтове лого, і натомість отримує земну кулю із написом, де «С» виступає кріпленням для глобуса. На обкладинці на самому глобусі можна розгледіти маленькі літери СРСР, яких, щоправда, на першій сторінці немає. Судячи з усього, таку комплексну конструкцію було складно помістити в колонтитул, тому у цих номерах всередині він взагалі відсутній.

Читайте також: ТОП-10 журналів, які варто погортати дизайнеру

1958-1969

Після 24 років паузи журнал «Всесвіт» відновив своє існування. Тепер, щоправда, це вже не був ілюстрований двотижневик, а великий літературний журнал, у якому основна увага приділялась тексту.

Така зміна парадигми не могла не вплинути на художні прийоми в обкладинці. Все рідше зустрічалися картини чи фотографії на обкладинках, все частіше — типографські рішення.

Логотип у перший рік відновлення роботи був подібний до останньої версії лого у 1930-х — курсивний напис «Всесвіт» і глобус. Назва журналу стала дублюватися іншими мовами. Цей прийом періодично використовувався аж до кінця 1970-х років.

Сам же логотип вже наступного року змінився на насичений напис з великими краплями на «С». Впродовж 1959-го року біля нього ще намагалися залишати глобус, проте надалі залишили лише напис, який трохи стиснувся. Це лого майже не змінювалося впродовж наступних десяти років. А сам глобус, попри всі перипетії, завжди у тому чи іншому вигляді залишався у колонтитулі.

1970-1979

У 1970-х роках варіативність обкладинки іще зменшилась, навіть у порівнянні з попереднім десятиліттям. Основним засобом виразності на обкладинці залишився текст. Який спочатку ритмічно повторювався, а потім став розбиватися на склади.

У ці роки до речі з логотипом взагалі вирішили не заморочуватися. Його не стало ні на обкладинці (періодично були якісь переосмислення глобуса, але лише як художній прийом, а не лого), ні в середині журналу. Колонтитул і лого на першій сторінці просто зникли.

1980-1994

У 1980-х на обкладинку повернулися ілюстрації. Щоправда, тепер це не були зображення, створені спеціально для цієї нагоди, а репродукції картин художників. Вони були або поміщені в декоративну рамку, або займали майже усю площу обкладинки, відокремлюючись від логотипа тільки плашкою. Логотип стандартизується у напис із засічками, який у 90-х ненадовго стає тоншим. З ним усіляко експериментують, додають об’єм, тінь, обводки та плашки.

1995-2021

Як не дивно, але останні 25 років — найбільш стабільний період в дизайні обкладинок журналу за всю його історію. У 1995 році з’являється логотип, який досі залишається практично незмінним. По суті це допрацьований варіант лого з 80-х — той же насичений напис із засічками. От тільки С було збільшено на висоту двох рядків і в його середину поміщено номер журналу. З ним, щоправда, все ще експериментують: то додають то забирають тінь, перефарбовують і переміщують обкладинкою то вверх то вниз.

Ілюстрацією на обкладинці продовжують слугувати репродукції — іноді обмежені рамками, інколи розтягнуті на усе тло обкладинки.

Сайт журналу Всесвіт

Суб’єктивно оцінюючи, для мене більш сучасним сприймається дизайн журналу з 1920-х та 1970-х. Обкладинкам нашого часу бракує єдності в стилі. З одного боку, правильної шаблонності — як мінімум варто дати логотипу спокій, визначити для нього єдине місце і єдине накреслення, «помирити» його з ілюстрацією. А з іншого, додати оцього духу протесту і відповідності сучасним світовим трендам, які були характерні для «Всесвіту» впродовж усієї його довгої історії.

Про історію журналу і його вплив на українську літературу й культуру можна прочитати на Читомо.

Архів оцифрованих номерів часопису.