Статті
Жіночих рук справа:
як створювалися ілюстрації
до книги «Сила дівчат»
16 апреля, 2018
avatar
Катя Павлевич
Редактор в Telegraf.design
Мы любим тексты без ошибок. Если вы все же их обнаружили, выделите фрагмент и нажмите Ctrl+Enter.

«Сила дівчат» — це дитяча книга з історіями 50 українок, які відзначилися досягненнями у різних сферах життя. Серед них дизайнерки, художниці, письменниці, спортсменки, активістки громадських рухів. Представлені як історичні постаті, так і сучасниці.

Проект не комерційний, створений за підтримки посольства Канади в Україні, Internews та видавництва «Книголав». Його мета — познайомити читачів із українками, які завдяки своїм вмінням вплинули на історію країни (а інколи і цілого світу), та чиї власні історії тривалий час замовчувались або не отримували належного висвітлення.

Фото з першої презентації книги «Сила дівчат»/Книголав

Автори книги — Марк Лівін й Катерина Бабкіна. Ілюстрації створені Анною Сарвіною та Юлією Твєрітіною. Зважаючи на те, що цільова аудиторія книги — діти, ілюстраціям відводилась особлива роль, адже саме вони спочатку привертають увагу молодших читачів.

Фото з презентації книги «Сила дівчат» у Краматорську/Книголав

Вони зайняли половину всієї книги й на їх основі створили яскравий стікер-пак. Ми поспілкувалися із авторами ілюстрацій про процес роботи над проектом і їхніх улюблених персонажів книги.

Фото з презентації книги «Сила дівчат» у Києві/Книголав

Анна Сарвіра, ілюстраторка, співзасновниця клубу ілюстраторів Pictoric

Юлія Твєрітіна, ілюстраторка

Розкажіть, чому взялися за проект? Чи вплинула тематика книги на ваш вибір?

Юлія: А чому ілюстратори беруться за проекти? Це наша робота. Зокрема цей здався творчим та цікавим.

Анна: Эта тема сейчас популярная. И идея нарисовать именно украинских женщин, чьи истории бы вдохновляли детей, показалась интересной.

Опять же, когда еще будет возможность нарисовать такую кучу портретов? Мне это дало возможность поэкспериментировать, попробовать разные подходы, отвести душу.

Люблю такие проекты за возможность многое для себя открыть. Я, честно говоря, о многих героинях или не знала вообще, или не знала многого. Для меня открытием стала София Яблонская. Как оказалось, все остальные вокруг про нее знают, читали, любят — только я была не в курсе.

Софія Яблонська, мандрівниця

Як будувалась співпраця із авторами, видавцями? Як розподіляли обов’язки між собою?

Анна: Времени на книгу было не очень много, поэтому вся работа шла параллельно: Катя и Марк (Катерина Бабкіна й Марк Лівін, автори книги — прим. ред.) писали тексты, мы с Юлей рисовали.

С одной стороны, было немного сложнее, ведь нужно было искать информацию самим. С другой – это было интересно, куча новой информации, полное погружение в жизни героинь.

В составлении самого списка мы участия не принимали. И, наверное, это хорошо: я бы не хотела выбирать, кого включить, а кого нет. Сложности были из-за того, что список тоже дополнялся и редактировался в процессе. В итоге несколько уже готовых портретов в книгу не попали.

Юлія: Участь у проекті мені запропонувала Аня Сарвіра. З нею завжди легко і приємно співпрацювати, тому я погодилась. Всі питання по проекту також вирішувалися через неї, бо я зараз живу в Китаї і майже не працюю з вітчизняним замовником. У нас був список імен для книги. В процесі роботи ми просто брали звідти по декілька імен та відмічали, хто кого обрав.

Олена Притула, журналістка

Як обирали загальний стиль і настрій книги? Чи був у вас арт-директор, який керував процесом?

Юлія: Щодо стилю: у нас уже було декілька схожих проектів (наприклад, проект Pictoric з плакатами відомих українців «Діячі»). Тому і мій стиль для подібних ілюстрацій і стиль Ані був замовнику заздалегідь відомий та схвалений.

Анна: Если честно, книги я рисую давно и очень редко встречаю в издательствах арт-директоров. Мне кажется иллюстраторы берут эту функцию на себя.

Тут мы тоже сами справлялись. Сначала из издательства написали мне. В процессе обсуждения решили, что было бы круто рисовать эту книгу вместе с Юлей. До этого я уже работала с ней во многих совместных проектах, приблизительно представляла, чего ждать: у нас есть общие черты в стиле рисовки, мы обе любим рисовать смешные иллюстрации, деформировать пропорции и яркие цвета.

Наталія Кобринська, організаторка жіночого руху, письменниця

У нас все прошло очень гладко. Даже в выборе, кто кого будет рисовать, проблем не возникло. Как на Диком Западе: кто первый застолбил, тот и рисует.

Еще был веселый момент: Юля работала из Китая, так что полкниги нарисовано там. Вперемешку с обсуждением проекта Юля присылала фотографии китайской еды.

Деякі ілюстрації далекі від зображення жінок у типовому, стереотипному розумінні: тендітними та романтичними. Подекуди, вони навпаки зображають героїнь більш маскулінно. Це усвідомлений вибір? Чим він продиктований?

Юлія: Власне, там жінки всі романтичні та тендітні, з моєї суб’єктивної точки зору. Навіть ніжна сталева фея Марко Вовчок.

Марко Вовчок, письменниця

Анна: Все женщины разные, понятие красоты, женственности тоже у всех разные. Хорошо, что в этом проекте можно было отойти от конвенционального восприятия женской внешности, вообще не ставить ее во главу угла. Мы рисовали художниц, ученых, писательниц, путешественниц, а не их руки, ноги, носы. По большому счету, части тела воспринимался как набор символов. Если мне нужны были большие руки, чтобы усилить впечатление от образа, я их рисовала.

Олена Пчілка, письменниця, перекладачка

Чи були інші варіанти оформлення? Якщо так, то які? Чому зупинились саме на цьому?

Анна: Было пару моментов, когда приходилось корректировать иллюстрации: если акцент в тексте был на чем-то другом. Так к Onuke дорисовалась сопілка.

Но вообще, времени было немного. Мы нарисовали все чуть меньше, чем за 2 месяца. Поэтому большая часть иллюстраций делалась сразу на чистовую.

Наталія Жижченко (ONUKA), музикантка

Чи є улюблені героїні, яких вам хотілось зобразити? Які ілюстрації вам особисто найбільше подобаються і чому?

Юлія: Улюблені героїні звісно були. Це і відомі історичні постаті і відомі сучасниці — довго перераховувати. Правда, деякі з них були відсіяні в процесі роботи та зміни списку імен. Наприклад, Башкірцева (Марія Башкірцева — українсько-французька художниця — прим. ред.). Жалкую ще за балериною (Яною) Саленко, композиція була дуже вдала. Улюблені ілюстрації — Міла Йовович Ані Сарвіри, яка, на жаль, теж не увійшла до кінцевого варіанту. Хоча я розумію, чому (українського у Міли дуже небагато), але Аніна Міла була крута.

Портрети, які не увійшли до книги (зліва направо): акторка Міла Йовович, балерина Яна Саленко, художниця й письменниця Марія Башкірцева.

Анна: Мой фаворит – София Яблонская. Я теперь ее фанат, хочу найти про нее книгу. Еще из своих нравятся портреты Онуки, Натальи Кобринской. Из Юлиных очень нравятся Пчилка, Примаченко, София Окуневская прямо в душу смотрит, Ворожбит замечательная.

Наталія Ворожбит, драматургиня, режисерка

Чи впливала специфіка тематики на роботу над проектом?

Анна: Хм, тут только смущало, что мы рисовали портреты современников. Когда рисуешь Лесю Украинку, она тебе потом не скажет: «Что у меня с носом, Аня?». Хотя современницы пока тоже не жаловались, но это потому, что они не знают, кто из нас двоих рисовал их портрет.

Леся Українка, письменниця

Як довго тривала робота?

Анна: Почти два месяца.

Юлія: Для мене процес тривав десь з півтора місяця, але дуже напружено. У зв’язку з основною роботою я вимушена була працювати над ілюстраціями то в Гонконзі, то в Шанхаї. А Роговцеву, памятаю, малювала в глухому гірському селищі провінції Гуансі, на творчій практиці спілки китайських митців.

Марія Примаченко, художниця

 

Зображення надані Анною Сарвіною та Юлією Твєрітіною й видавництвом «Книголав».

avatar
Катя Павлевич
Редактор в Telegraf.design
Колонка

У нас есть еще кое-что для вас

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: