Мнения

Генеративний дизайн: на перетині мистецтва й програмування

25 Апрель, 2017
avatar
Ірина Костишина
дизайнер у BART and FINK, художниця й дослідниця

Ірина Костишина, дизайнерка у BART and FINK, художниця й дослідниця, про те, що таке генеративний дизайн і чому за ним майбутнє.

Big data, алгоритми, фрактали, cloud computing — якщо ви досі вважали, що ці терміни більше стосуються ІТ-спеціалістів, а не графічних дизайнерів, то можу вас запевнити, що цей час минув. Генеративний дизайн упевнено займає своє місце у професійному середовищі й зараз використовується для найбільш амбітних та складних проектів, які іншими засобами, можливо, навіть не вдалося б реалізувати. Генеративний дизайн, алгоритмічний дизайн, параметричне моделювання — усі ці назви дають нам зрозуміти, що йдеться про програмування й математику. Дійсно, на відміну від звичного пакета Adobe, Sketch чи Cinema 4D, у яких вся програмна начинка прихована за зручним користувацьким інтерфейсом, для створення генеративного дизайну використовується середовище, в якому треба прописувати код.

Цікавість генеративного дизайну полягає у тому, що він використовує математичні моделі, які лежать в основі не лиш симетрії, а й будь-яких природних об’єктів. Отже, за допомогою цих моделей можна генерувати об’єкти, що будуть повторювати природні форми. Також можливості генеративного дизайну дозволяють працювати з великими масивами інформації і на їхній основі обирати найкращі моделі й рішення, а також створювати візуалізації цих даних. Такі масштабні проекти, звісно, дороге задоволення, бо потребують потужних комп’ютерів. Однак можемо спостерігати, що великі компанії зараз надзвичайно зацікавлені в побудові візуальної ідентичності за допомогою генеративного дизайну й готові використовувати його для моделювання продукції. З іншого боку, можливість перейти від ремісника, який використовує софт, не знаючи, як той працює, до повноцінного автора коду, надихає багатьох дизайнерів на експерименти, які перетинаються із активістськими рухами за відкритий код, або open source.
Як можна здогадатися, генеративний дизайн знаходиться на перетині візуальної комунікаціх, науки, технологій та мистецтва. Досить часто автори, які вдаються до його методів, є незалежними арт-директорами або поєднують у своїй діяльності комерційний дизайн й експериментальне мистецтво, а теми їхніх робіт можуть мати наукове спрямування.

Наприклад, британський незалежний креативний директор Маркос Кей у своїх роботах фокусується на точках дотику мистецтва і науки, досліджуючи світ молекулярної біології та елементарних часток. Він зізнається, що його цікавить те, як при заглибленні у найдрібніші елементи дійсності все стає більш і більш наближеним до математичних принципів і кодів.

Прикладом цього є його робота The Flow:

Нижче —  шоуріл Маркоса за 2015 рік.

Серед його клієнтів Nike, Adidas, Maserati, Ford, MTV, Nvidia, BBC, Vimeo та Channel 4. Також його роботи виставлялися в наукових музеях та на scnience-art виставках в усьому світі. Одна з останніх робіт Маркоса Кея називається “Квантові флуктуації”. Використовуючи дані, зібрані вченими на адронному колайдері, та цифрові симуляції квантових часток в якості інструментів для малювання, він створює динамічні візуалізації зіткнення протонів, які найбільше нагадують абстрактний живопис.

2

3

Більше прикладів за посиланням.

Науково-дослідницький потенціал генеративного дизайну вже досить тривалий час використовують великі компанії для цілком комерційних цілей та корпорації сумісно з державним сектором для іміджевих проектів.

Наприклад, у 2012 році, спеціально для Лондонської олімпіади, двоє інтердисциплінарних художників і моушн-дизайнерів, Quayola i Memo Akten, створили відеороботу Forms. Анімація, яка спочатку здається абстрактною, насправді виявляється дослідженням рухів спортсменів. Як розповідали автори в інтерв’ю The Vice, їх надихали такі першопрохідці дослідження руху у фотографіях, як Едвард Майбрідж та інші.

4

5

Фото з персонального сайта Memo Akten memo.tv

Є приклади студій, що співпрацюють з великими комерційними клієнтами, й водночас роблять ставку саме на нові дизайн-засоби. Лондонська дизайн-студія Field (до речі, автори айдентики для фестивалю Resonate у Бєлграді) активно використовує алгоритми для створення видовищних відео- та кінетичних інсталяцій. Field працюють в тому числі і з Big Data і частину своїх проектів називають data-driven artworks. Наприклад, їхній проект Data Sculptures – візуалізації фінансової ринкової статистики й глобальних економічних параметрів у виглядіі видовищних цифрових об’єктів.

1

2

Повна версія.

Також Field досліджують точки перетину творчості людиний машини. Ще у 2011 році на замовлення компанії-виробника паперу GF Smith для корпоративних брошур вони виконали проект 10 000 Paintings. Це створена за допомогою алгоритму віртуальна тривимірна структура. Так само за допомогою алгоритму було вибрано і виведно на друк 10000 її ракурсів з різних точок (жодна з яких не повторюється!). Звичайно,остаточний вибір ракурсів, які виглядатимуть найкраще, робили дизайнери, а не штучний інтелект, однак цей проект є яскравим прикладом того, як естетичні речі можуть бути спрограмовані за допомогою математичних моделей.

3

Більше прикладів за посиланням.

В цілому, ми бачимо, що генеративний дизайн набирає все більших обертів. Зараз вивчення технічних засобів, необхідних для роботи з ними (таких, як Processing або vvvv) включено до програми європейських університетів або шкіл дизайну, зокрема, UDK у Берліні чи School of Form у Познані. Паралельно поширються автономні ініціативи, спрямовані на те, щоб зробити вивчення коду і програмування графічних інтерфейсів чи інтерактивної графіки доступнішим найбільш широкому колу людей. Наприклад, сайт the threejs_playGnd — це незалежна платформа digital literacy (agency) artware, створена для навчання людей основам програмування інтерактивної й генеративної 3D графіки у веб-інтерфейсах. Практично, в ігровій формі у розділі сайту “Graphics to Code interface” можна створювати й редагувати графічні об’єкти, спостерігати, які рядки коду відповідають за які модифікації, а потім копіювати код, що вийшов, та завантажувати результати для перегляду в браузері.

В Україні з авторів, які послідовно працюють у напрямі generative art, можна назвати Георгія Потопальського (Ujif_Notfound) та Євгена Ващенко. Поєднуючи композиторський досвід, візуальне мистецтво та програмування, вони створюють аудіовізуальні проекти, які є дослідженням можливостей алгоритму.

Георгій Потопальський є автором як аудіовізуальних, так і суто музичних проектів, він співпрацює з українським лейблом електронної музики Kvitnu та з експериментальною академічною сценою. Головним напрямком його проекту Ujif_Notfound є створення живих медіаперформансів, що базуються на генеруванні аудіо- та візуальних потоків в реальному часі. Фрагменти (патчі) для цих проектів прописуються в програмному середовищі заздалегідь, але під час перформансу автор може кожного разу створювати з цих фрагментів нову унікальну комбінацію.

Нещодавні роботи Георгія Потопальського:

Також він є одним із співзасновників проекту Blck Box — незалежної школи для медіахудожників, метою якої, за словами організаторів, є навчити сучасних художників і дизайнерів необхідним інструментам — від роботи з Arduino до віджеїнгу й програмування в MAX/MSP, — а також створити організаційну структуру для підтримки, презентації та лабораторних експериментів. Досить амбіційна мета, зважаючи на те,що на даний момент Blck Box є, фактично, єдиною подібною школою в Україні.

Особисто почути розповіді професіоналів про їхній досвід завжди краще, ніж прочитати купу статей. Послухати доповідь Георгія Потопальського можна буде на конференції Shuba Design Conference, що проходитиме 27 травня в Дніпрі. Окрім генеративного дизайну, обговорюватиметься багато важливих і актуальних тем, пов’язаних із дизайном.

avatar
Ірина Костишина
дизайнер у BART and FINK, художниця й дослідниця
Колонка

У нас есть еще кое-что для вас